Шу́тов Ілля́ Яки́мович (15 жовтня 1957, м. Білицьке, Донецької області) — громадський діяч, юрист, журналіст —Борець за незалежність України у XX сторіччі, Постраждалий учасник Революції Гідності — учасник бойових дій, активний учасник національно-визвольної боротьби за незалежність і демократичний устрій України, активний учасник чотирьох революцій в Україні. Голова Донецького обласного Комітету підтримки Литви (1990 рік). Член Українського Культурологічного Клубу (1987—1989 рік).
Один з ініціаторів та фундаторів, а також співголова у 1988—1991 рр. Донецького обласного Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, член республіканського оргкомітету Товариства української мови ім. Тараса Шевченка.
Один з фундаторів (1989) Народного Руху України за перебудову в Україні- Донбасу і Поділля, делегат і член оргкомітету (відповідальний секретар регіону — Донбас) Установчих зборів НРУ. Обраний членом колегіального керівного органу РУХу Великої Ради Руху, Ради представників.
Керівник обласного штабу «Ланцюга Злуки» від Львова до Києва організованого Народним Рухом України у 1990.
Організатор пікетування членами НРУ 19 серпня 1991 року (на фото — на передньому плані перший справа у профіль) Донецької міськради з вимогою визнання діяльності ДКНС (ГКЧП — рос.) злочинною і антиконституційною. В Донецькій міськраді організували Штаб спротиву ДКНС (ГКЧП — рос.) Під впливом РУХу 19 серпня зібрана позачергова сесія депутатів міста Донецька, якою дії ДКНС засуджені і оприлюднено звернення до народу, Уряду і парламента України з вимогою дотримуватись в Україні конституційного ладу і Декларації про незалежність України.
Регіональний представник Державного Штабу (Верховна Рада УРСР) по проведенню референдуму про незалежність України.1991 — Організатор масового розкидування листівок про підтримку незалежності України геліокоптерами і літаками Донецького авіазагону.
Делегат першого і другого Всесвітнього форуму українців, першого (установчого) з'їзду Асоціації Українських юристів. Член державного організаційного комітету, представник на Донеччині оргкомітету першого з'їзду Української інтелігенції. Член оргкомітету і організатор фестивалю Червона Рута в Донецьку (1993).Член фундаторської редакційної колегії газети «Східний часопис».
Біографія та громадсько-політична діяльність
Народився у шахтарській родині в м. Білицькому Донецької області, куди на відбудову шахт, з будівництва Запорізької ГЕС, направили його батьків.
Мати — Шутова (Іллєнко) Надія Іванівна (нар.19.10.1939 пом. 12.02.2021) в Мар'янівці — село Новомиколаївського району Запорізької області. Працювала на шахтах Донбасу ламповщицею, оператором конвейєрів. Засновник і активіст Народного Руху України у Немирівському районі на Вінниччині (похована на цвинтарі в Воробіївці — село в Немирівському районі Вінницької області).
Батько — Шутов Яким Якимович (нар. 18.03.1928- пом. 26.04.2000). Народився в м. Немирові Вінницької області, служив на Далекому Сході, працював в Одеському порту вантажником, будував порт в Чорноморську (Іллічівську), відбудовував Запорізьку ГЕС, був направлений на відбудову шахт Донбасу, до виходу на пенсію, працював гірничим робітником очисного забою, майстром на шахтах Донбасу. Засновник і активіст Народного Руху України на Донбасі і в Немирівському районі на Вінниччині (похований на цвинтарі в Воробіївці — село в Немирівському районі Вінницької області.
Віце-президент ГО «Столичний діловий клуб» (по зв'язках з органами влади і міжнародих справах). Помічник-консультант народних депутатів України (1999—2019) в Апараті Верховної Ради України і на громадських засадах.
Активний учасник Революції гідності.
21 лютого 2014 року роазом з Народними депутатами України Віталієм Яремою, Андрієм Іллєнко та помічником Народного депутата Федіром Балановським присік проникнення у сесійну частину Верховної Ради України групи близько 50 осіб офіцерів силових відомств без опізнавальних знаків, озброєних автоматичною зброєю.
18 лютого 2014 року організатор (Спільно з Михайлом Гументиком і Петром Лясковським) будівництва з 16 години і оборони з 19 години, останньої барикади на Майдані Незалежності з вул. Інститутської. Отримав чисельні поранення.Протистояння в Україні 18—21 лютого 2014 року
У 2009 р. входив до державного Організаційного комітету з підготовки та відзначення 20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову (Розпорядження Президента України № 56/2009-рп).http://www.president.gov.ua/documents/9188.html?PrintVersion http://www.google.com.ua/ig?hl=uk Розпорядження Президента України № 56/2009-рп Про Організаційний комітет з підготовки та відзначення у 2009 році 20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову З листопада 2008 по листопад 2011 — аспірант Національної академії державного управління при Президентові України.
Липень 2005 — вересень 2008 — заступник директора ГО «Столичний діловий клуб».
У 2004 році, під час Помаранчевої революції, спільно з Миколою Поровським — народним депутатом України 1,2,4 скликань і Сергієм Ясинським — керівником Секретаріату фракції УНП у ВРУ, запобіг викраденню і арешту Віктора Ющенка після першого прийняття ним присяги у Верховній Раді України 23.11.2004 року.
Січень 2002 — липень 2005 співорганізатор президенської виборчої кампанії Віктора Ющенка в Київській області заступник голови Київської обласної ГО «Наша Україна» з організаційно-правових питань, керівник організаційно-правового відділу Київської обласної організації УНП та «Нашої України»,
2001 — 2002- координатор міжнародних відносин Партії Підтримки Вітчизняного Виробника.
Липень 2000 — січень 2002 — виконавчий директор ГО «Центр стратегічних досліджень», яка організовувала підвищення кваліфікації народних депутатів України у Верховній Раді України. 1998 — Співорганізатор виборчої кампанії НРУ на Вінниччині.
Жовтень 1997 — жовтень 1999 — головний консультант комітету з питань правової політики Верховної Ради України в апараті Верховній Раді України. Експерт і відповідальний від апарату за прийняття Конституції Автономної Республіки Крим.
Вересень 1996 — вересень 1997 — слухач Української академії державного управління при Президентові України та Університету Північного Лондону, позаштатний працівник секретаріату фракції НРУ у Верховній Раді України. Стажувався в ООН і у Посольстві України в Словаччині.
З 1994 по 1996 — керівник секретаріату фракції Народного Руху України у Верховній Раді України, старший консультант фракції у Секретаріаті Верховної Ради України, керівник юридичного відділу Секретаріату Народного Руху України, член Центрального Проводу Народного Руху України.
У 1993—1994 рр. — відповідальний секретар Секретаріату НРУ по регіону Донбас, організатор виборчої кампанії НРУ на Донеччині і в Україні, організатор доставки гуманітарних вантажів з Європи в лікарні України. Переможець виборчої кампанії у народні депутати України на Добропільщині, але внаслідок фальсифікації результатів виборів, ЦВК народним депутатом України не зареєстрований, тому за пропозицією В.Чорновола очолив і сформував Секретаріат Фракції Народного Руху України У Верховній Раді України..
У вересні 1993 року очолював Штаб і став співголовою по проведенню переговорів про дострокову відставку Президента України Леоніда Кравчука і УрядуЛеоніда Кучми(спільно з Левом Бірюком — керівником організаційного відділу Секретаріату НРУ, головою Хмельницької краєвої організації РУХу (народним депутатом України 4-6 скликання) і Віктором Цимбалюком — головою Одеської краєвої організації РУХу).
Вимагали: дострокового припинення повноважень Президента України Леоніда Кравчука, відставки Уряду Леоніда Кучми і створення тимчасового Уряду, сформованого опозицією (РУХом) для організації чесних виборів Президента України.
Внаслідок масових протестів, оголошення початку Всеукраїнського страйку і попередження про штурм всіх державних установ протестувальниками, Народні депутатати України і Президент України Л.Кравчук 24 вересня 1993 року Верховна Рада України ухвалили рішення про припинення повноважень парламенту і Президента України та проведення дострокових виборів парламенту і Президента України.
Компартійна більшість зберегла Уряд Леоніда Кучми для «організації» виборів на свою користь.
06.03.1993 — співорганізатор пікетування і блокування (разом з В.Білецьким) незаконної відновлювальної конференції КПУ в Макіївці. Внаслідок цього заходу, за організацію масових заворушень, проти нього порушена кримінальна справа, яка у суді перекваліфікована в адміністративну і він був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Член оргкомітету і організатор фестивалю Червона Рута в Донецьку (1993).
За активної участі члена Великої Ради Руху І. Я. Шутова на початку 90-х р. вантажним літаком «Мрія» на Донеччину було переслано велику кількість шпитального обладнання (хірургія, спецліжка, медикаменти тощо). Все це було передано у лікарські установи Донеччини централізовано через облздраввідділ і через структуру місцевих організацій Народного Руху.
Делегат першого і другого Всесвітнього форуму українців, першого (установчого) з'їзду Українських юристів. Член державного організаційного комітету, представник на Донеччині першого з'їзду Української інтелігенції. Співорганізатор (від Донеччини) святкування 500-річчя Запорізького козацтва в Капулівці (Чоромлицька Січ).
Організатор пікетування членами НРУ 19 серпня 1991 року (на фото — на передньому плані перший справа у профіль) Донецької міськради з вимогою визнання діяльності ДКНС (ГКЧП — рос.) злочинною і антиконституційною. В Донецькій міськраді організували Штаб спротиву ДКНС (ГКЧП — рос.) Під впливом РУХу 19 серпня зібрана позачергова сесія депутатів міста Донецька, якою дії ДКНС засуджені і оприлюднено звернення до народу, Уряду і парламента України з вимогою дотримуватись в Україні конституційного ладу і Декларації про незалежність України. Регіональний представник Державного Штабу (Верховна Рада УРСР) по проведенню референдуму про незалежність України. 1991 — Організатор масового розкидування листівок про підтримку незалежності України і кандидата в Президенти України Вячеслава Чорновола літаками і геліокоптерами Донецького авіазагону над Донбасом.
Співорганізатор виборчої кампанії кандидата в Президенти України Вячеслава Чорновола на Донеччині.
Був кандидатом в народні депутати Верховної Ради УРСР по Київському району м. Донецька, висунутий конференцією Донецької обласної філії Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка. Попри фальсифікації набрав більше 20 відсотків голосів. Виборча кампанія надала можливість донести ідею незалежності України у всі трудові колективи Київського району м. Донецька. Юрисконсульт Київського райвиконкому міста Донецька (1988-90).
З 1990 по 1993 — президент фірми «Відродження», яка займалась капітальним ремонтом житлового та нежитлового фонду м. Донецька, друком і поширенням книжок та газет українською мовою (у тому числі з історії Донеччини), фільмів патріотичного напрямку (про діяльність похідних груп ОУН на Донбасі). 1990 — Голова Донецького відділення Комітету підтримки Литви .
31.03.1990 Співорганізатор (з Миколою Тищенком) несанкціонованого мітингу солідарності з народом Литви, який 11 березня 1990 року проголосив незалежність. Мітинг був заборонений владою УРСР, тому переріс у масові заворушення і походи центральними вулицями Донецька. По факту організації масових заворушень з прапорами Литви і України, під гаслами: «Волю Литві!», «За нашу і вашу свободу!» був притягнутий до адміністративної відповідальності (оштрафований). Співорганізатор (від Донеччини) акції Дня Злуки УНР і ЗУНР. 1990-01-22 (Київ, Метро Берестейська).
Один із фундаторів (1989) Народного Руху України за перебудову в Україні на Донбасі і Вінниччині, делегат і член оргкомітету (відповідальний секретар регіону — Донбас) Установчих зборів НРУ, обраний членом колегіального керівного органу РУХу Великої Ради Руху, Ради представників.
Входив до складу фундаторської редакційної колегії газети «Східний часопис».