Черничин

Черничин () — село в Польщі, у гміні Грубешів Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — (2011).

Розташоване на українському Закерзонні (в історичній Холмщині).

Історія У межах села Черничин виявлено 31 археологічну пам'яткуA.Kokowski, S.Jastrębski, Dokumentacja oszaru AZP nr 88-94,Archiwum WUOZ w Lublinie, Delegatura w Zamościu;W.Mazurek, Dokumentacja oszaru AZP nr 87-94,Archiwum WUOZ w Lublinie, Delegatura w Zamościu; W.Koman, Dokumentacja oszaru AZP nr 88-95,Archiwum WUOZ w Lublinie, Delegatura w Zamościu. Відкрито могили, які містили крім обпалених людських кісток також глиняний посуд, оздоби або частіше їх фрагменти. Найстарішою знайденою пам'яткою був глиняний кухоль, який можна пов'язати з культурою волинсько-любельською (4300—3400 роки до н. е.)Знахідка в зібраннях музею ім. Ст. Сташиця в Грубешеві.

Дещо молодші пам'ятки пов'язані з серединою епохи неоліту, до якої належить лійковий кубок (4200—2900 роки до н. е.). Невеликі знахідки уламків глиняного посуду, кам'яної сокири, кісткової голки та двох кременевих шкребків походять з кінця доби неоліту та зараховані до кочівної культури шнурової кераміки (2900—2200 роки до н. е.).

Археологічні розкопки, проведені працівником музею в Грубешеві В. Команом у 1981—1985 роках від імені університету Марії Кюрі-Склодовської у Любліні, під керівництвом доктора Анджея Коковського, відкрили поселення і могильники так званої черничинської групи. Античні матеріали походили з 6 поховань, приурочених до ранньої бронзової доби, пов'язаних з межановицькою культурою і з 26 середньовічних поховань. Крім того, в межах ділянки було зареєстровано 11 об'єктів поселень середньовічної хронології.

Відкрито в околицях Черничина набагато більше знахідок в могильних ямах доби ранньої бронзи, між іншим, 3 кременеві наконечники до стріл та кілька наконечників списів (2200—1600 рік до н. е.),Koman Wiesław: Materiały kręgu kultur z ceramiką sznurową w Kotlinie Hrubieszowskiej i na Grzędzie Horodelskiej z badań w 1978—1983. Prace i Materiały Zamojskie [T. 2] 1989. s. 34-97. які слід зарахувати до межановицької культури.

Населення виробляло характерну кераміку; посуд, миски, горнята, глечики, тарілки. Посуд оздоблювали нігтьовим орнаментом, за допомогою втиснутих ліній на шорсткій поверхні, а також карбування виливів. Поселення утворювали хати — навіть до 35 м — будовані з дерева і обліплені глиною. Група черничинська проіснувала до початків н. е.

Людність східнослов'янських племен дулібів, бужан, волинян зайняли ці терени в III ст., до н. е. Ймовірно, що від V до IX століть терени Черничина не були заселені. Тільки в X ст. з'явилися тут слов'янські племена. Черничин належить до складу Червенських городів, що виникли як укріплені поселення в ході формування феодальних відносин у східнослов'янського племінного об'єднання на чолі з дулібами.

На XI—XIII ст. можна датувати скелетові захоронення на терені Черничина. У похованнях знайдено кілька прикрас у вигляді кульчиків, бронзових браслетів та срібного персняNiedźwiedź Józef, Koman Wiesław, Okolice Hrubieszowa w pradziejach i wczesnym średniowieczu, Hrubieszów 1996,s.90.

Першу згадку про Червенські городи зустрічаємо в Літописі Руському за Іпатським списком під роком 981: «Пішов Володимир до Ляхів і зайняв городи їх — Перемишль, Червен та інші городи, які є й до сьогодні під Руссю.» (до 1132 року входять до складу Київської Русі).

У 1018 році після битви над Бугом 22-23.07.1018 р. Черничин разом з усіма Червенськими городами захоплює польський князь Болеслав I Хоробрий. Великий князь київський Ярослав Мудрий з тмутороканьським князем Мстиславом у 1030—1031 роках відвойовують усю Холмську Русь разом з Черничином, садять на Волинсько-Червенський престол Ігоря Ярославича, який і залишився там господарювати після поділу держави Ярославом Мудрим у 1054 році.

Перший спогад про Черничин знаходимо в 1142 року в Київському літописі. Середньовічний літописець згадує : «Зима 1142/3. У ту ж зиму послав Всеволод сина свого Святослава та Ізяслава Давидовича з Володимиром [Володаревичем], з галицьким, у поміч свату своєму, [князеві лядському], Володиславу на братів його на менших, на Болеславичів. І зібралися вони всі коло [города] Чернечська, і, пустошивши, вернулися, узявши більше мирних ляхів, аніж ратних.»

1188 року Володимирський князь Роман Мстиславич, об'єднавши майже всю південно-західну Русь (Галичину, Холмщину, Волинь, Підляшшя), створює могутнє Галицько-Волинське князівство.

1420 року король Владислав ІІ Ягайло видав декрет, у якому підтверджувалось, що вся Холмщина разом з Черничином була Руським краєм і тут діяло Руське право. Черговий раз згадка про цю місцевість походить з 1424 року, коли на з'їзді духовенства латинської Холмської єпархії в Грабовці був Петро, ректор костелу з Черничина. На той час Черничин з навколишніми землями був власністю короля Владислава ІІ Ягайла.

Вже в 1429 року село входить до складу Грубешівського негродового староства, до якого належало до кінця XVIII ст.

1429 року в документах грубешівського земського повітового суду згадується про деякого Петра Сокільника з Черничина, натомість в роках 1443—1465 в судових документах виступає Добєслав, війт з ЧерничинаHenryk Stamirski; Powiat grabowiecki w 1472 roku, Hrubieszów 1968, s.42,s.15.

В 1436 році Львівщина, Перемищина, Галичина, Надсяння, Холмщина з Черничином входять до складу новоутвореного Руського воєводства.

В 1451 році орендатором малого Черничинка була Олександра з Хожова Тенчинська, вдова по Миколі, грубешівському старостіG.Jawor.Zaplecze osadnicze miasta w późnym średniowieczu, W: Dzieje Hrubieszowa, t. 1, pod red R. Szczygła, Hrubieszów 2006, s. 105.109. У цей час село входило до складу грубешівського староства.

В 1474 році війтом Черничина був Петро Квачала, котрий згідно записів з 1470 року позичив Миколі з Черничинка 12 гривень з вярдункім, що посвідчив його брат Яків з Черничинка.

1477 рік — У Красноставі видано Холмський земельний Статут, який регулював маєткові права селян в Черничині і в усьому Грубешівському, Холмському, Красноставському і Щебрешинському повітах.

В 1505 року Черничин разом зі всіма навколишніми селами попадають під заставу до Павла Ясіньського гербу Ґоздава.

В поборовому (податковому) реєстрі з 1564 року занотовано в Черничині 8 і 1/4 лана земельних угідь, 10 загородників без землі, корчмаря з 1/4 лана земельних угідь та церквуA.Jabłonowski, Polska XVI wieku.Źródła Dziejowe, t. XVIII, Ziemie Ruskie, cz. 1, Warszawa 1902, s. 187.

Згідно люстрації 1564—1565 роках було в Черничині аж 38 кметів на чвертьланках та 9 загородників, а також церква і корчма. Дохід з села становив 30 злотих 15 грошів. У 1569 році в селі було аж 3 корчмиD.P.Tomczuk. Niegrodowe starostwo hrubieszowskie w XV—XVIII wieku, Lublin 2003,mps dr na UMCS w Lublinie, s.314,s.282.

Від 1576 року король Стефан Баторій дає грубешівське староство разом з Черничином у довічне користування Анджею Тенчинському та його дружині Софії з Денбовських. Реєстр 1578 року вказував на приналежність до села 8,25 лана орних земель.

В 1588 році король Сигізмунд III Ваза надає в довічне користування грубешівське староство гетьману Станіславу Жолкевському. 15 березня 1627 року Сигізмунд III Ваза віддає синові Владиславові IV Ваза Грубешівське староство разом з Черничином та навколишніми селами. За реєстром 1627 року в селі було 31 кметь та 22 загородників.

У 1633 році власником Черничина стає белзький воєвода Рафал Лещинські, а після його смерті — коронний маршалок Лукаш Опалінський з Бніна.

У 1635 році війтом Черничина є Петро Хохоль.

XVII століття — це період Козацько-польських воєн 1648—1657, Московсько-польських воєн 1654—1667, Шведського потопу, воєн з Османською імперією, які вела Польща. Війни принесли велике спустошення та руйнування на Холмську землю. Внаслідок цього в реєстрах з 1661—1665 року в Черничині віднотовано лише 3 кмети та 3 загородники. В люстрації села був зазначений ще один загородник, який пильнував ліс, була також церква і корчма. Також «поп тут був, тепер уже немає, тільки церква пустою стоїть».Kat. Zab, z. IV, 4; Lustracja woj. ruskiego 1661/65 r., 280; Pol. XVI w., VII, cz. 1, 187; SG, I, 823; Skor., 30; Żereła, III, 100—101.

За люстрацією 1765 та 1772 років була в селі корчма з броваром. Занотовано в цей час відсутність лісу на терені села, росли тільки кущі. Відсутність лісу була наслідком бездумності лісового господарства, оскільки в XVI ст. в Черничині росли гаї.

Під час Шведського потопу власником місцевості є Данилович Микола гербу Сас, підстолій коронний. За панування короля Яна ІІІ Собеського власником став Марек Матчинський — воєвода руський і більський, Великий підскарбій коронний.

Від 5.03.1705 року Черничин знаходиться у власності старости грубешівського Станіслава Потоцького, який в 1729 році підписав трирічний контракт заставний з Анною Потоцькою, дружиною волинського каштеляна і за позику 200 тисяч злотих віддав в оренду Черничин, Богородицю () та Побережани.

В 1744 році наступний староста — Франц Салезій Потоцький орендував на три роки Станіславу Курдвановському гербу Півкозиць Грубешів з передмістям та фільварком, Богородицю () і Черничин.

05.06.1772 року — після першого поділу Польщі між Королівством Пруссії, Росією та Австрією північна сторона Холмської Русі залишилась під владою Польщі, а південна (разом з Черничином) перейшла під протекторат Австрії. Після смерті Франца Салезія Потоцького грубешівське староство разом з Черничином переймає австрійський уряд. У грудні 1773 року австрійський уряд провів новий адміністративний поділ. У результаті нього був створений Замостський округ (циркул), до якого належав Черничин.

В роках 1790—1793 місцевість була орендована сохачевським підчашим Яном ТерлецькимAPL, Akta THR, sygn.17,s.1,s.2. А в роках 1794—1798 орендували її Ян Муканський та Мартин ЛітинськийAPL, Akta THR, sygn.137,s.3;APL, Akta THR, sygn.246,s.163-165.

1795 року після Третього поділу Речі Посполитої до Російської імперії відійшла частина Холмщини на правобережжі Бугу, а лівобережна Холмщина (включаючи Черничин) перейшла під протекторат Австрії.

В роках 1798—1802 орендує Черничин Михайло РадзієвськийAPL, Akta THR, sygn.246,s.19-20. У документах від 22.12.1803 року зазначено, що Ян Цєсєльський стає орендатором ключа грубешівського, включаючи Черничин. Від 1.05.1802 року весь маєток ключа грубешівського переходить до Степана Єдлінського (в роках 1806—1808 власник всього маєтку Рубешева — назва Грубешева до 1802 року)APL, Akta THR, sygn.348,s.108,s.521,s.505.

В 1799 році уряд австрійський замінив з Ігнатом Цетнерем, воєводою белзьким весь маєток Грубешівського повіту, разом з Черниченим, на соляні маєтки, що затверджується цісарським декретом в 1802 році. Але раніше, 30.03.1800 року, Ігнат Цетнер у Львові продає Грубешів разом з кількома навколишніми селами (серед яких був і Черничин) князівській родині Олександра Сапіги та Анни Ядвіги Сапіги з Замойських за 700 000 злотихKrystyna Wróbel-Lipowa. Na przełomie epok. Hrubieszów w Galicji Wschodniej (1772—1809).Hrubieszów 2006.s.153.

В 1801 Станіслав Сташиць купляє маєток Грубешівського повіту площею 12000 моргів на прізвище Анни Ядвіги Сапіги з Замойських (колишньої його учениці), а від 1811 року весь маєток переписує на власне прізвище.

Від 1809 року Черничин входить до складу Варшавського князівства, стаючи частиною утвореного в 1810 році Люблінського департаменту.

Після Віденського конгресу в 1815 році Черничин у складі всієї Холмщини було передано під протекторат Російської імперії, до якої належав до 1915 року.

В 1837 році після утворення Люблінської губернії Черничин входить до її складу.

09.05.1912 року Черничин включений російським царським урядом до Холмської губернії.