Дартмур () — горбиста болотиста місцевість площею близько 650 км² на крайньому південному заході Англії, в графстві Девоншир, а також однойменний національний парк Великої БританіїНаціональний парк Дартмур - куточок незайманий цивілізацією в Англії. 16.09.2020.

Природа Ландшафт Дартмура являє собою болотисті пустки, серед яких розкидані гранітні плоскі пагорби заввишки від 10 до 600 метрів. Безлісі болота, розташовані на висотах понад 365 м над рівнем моря, займають 30 % всієї території регіону і покриті товстим шаром торфу, здатного вбирати і зберігати значні маси води. Ця здатність ґрунтів Дартмура накопичувати воду служить починаючи з XVI століття водопостачанню місцевих міст і селищ (у тому числі — Плімута). Тут розташований найпівденніший у Великій Британії національний парк Дартмур (Dartmoor National Park), з вологим, м'яким кліматом.

Флора Дартмура багата папоротями, хвощами і плавунами. У Середньовіччі весь район боліт Дартмур був оголошений королівськими мисливськими угіддями. До нашого часу на пустищах Дартмура збереглися Дартмурські поні (найдавніші поні Великої Британії), які пасуться в напівдикому стані.

Археологія У Дартмурі археологи знаходять численні свідчення доісторичної життєдіяльності людини — первісні стоянки, неолітичні поселення, дороги і святилища. Характерними для Дартмура є стародавні мости з тесаних гранітних плит, перекинутих через річки та струмки.

У Дартмурі, в печерах поблизу міста Торкі, виявлені найдавніші сліди перебування людини на Британських островах.

Багато археологічних знахідок та місця розкопок Дартмура відосяться до бронзової доби, тобто до періоду між 2000 і 500 роками до н. е. Тут вчені виявили більше 2000 сакральних кам'яних кіл (найцікавіші — в Грімспаунді). Місцеве населення тієї епохи належало до культури дзвоноподібних келихів. Металеві вироби, на відміну від кам'яних, що відносяться до часів цієї культури, як і людські останки, виявляються досить рідко — через специфічну кислотності ґрунтів Дартмура. Крім кам'яних кіл, в цій місцевості зустрічаються менгіри, які вказують, як правило, на стародавні поховання.

На вершинах пагорбів археологи знаходять святилища цього давно зниклого народу Девона і укріплення, що відносяться до залізної доби (наприклад, Хембурі Форт).

Історія Після завоювання Британії римлянами тут було засновано місто Ексетер. У VIII ст. виникає графство Девон. У період між 851 та 1003 роками на територію Дартмуру неодноразово нападали данські і норвезькі вікінги. Після нормандського завоювання Англії у 1066, тут будуються феодальні замки, навколо яких згодом виростають міста (Барнстейпл, Тотнес, Лайдфорд та інші). Починаючи приблизно з XII, і аж до XIX ст. в болотах Дартмуру кустарним способом видобуваються олово, срібло, залізна руда, мідь, марганець. Девонські порти, такі, як Плімут, Барнстейпл і Дартмут аж до початку XIX століття займалися експортом видобутого в Дартмурі олова і вироблених тут тканин.

Тори Дартмур відомий своїми торами — пагорбами, які увінчані виходами корінних порід, це зазвичай гранітні валуни округлої форми. Більше 160 пагорбів Дартмура мають слово Тор у своїх назвах.

Сучасні дослідження В 2023 році, працівники національного парку Дартмур, організації "Історична Англія" та деяких інших товариств, спільними зусиллями збираються провести вивчення і дослідження гірської місцевості Дартмура для предмет більш глибокого розуміння походження кам’яних утворень. Наприклад, вчені провели аналіз каміння пагорба Кат-Хілл і визначили, що він датується 3620 роком до н. е. і є старшим за Стоунгендж та піраміди Гізи. Кам'яний ряд під назвою Пайлз Хілл, що пролягає в районі розташування громад Харфорд і Угборо, вигинаєтся на проміжку близько 850 метрів зі сходу на захід. Ряд складається з більш, ніж 40 каменів, які всі впали чи похилилися, інші камені приховані за густою рослинністю. На думку вчених камені почали свій лік ще у період неоліту та ранньої бронзи. Визначити точний вік каменів неможливо, але приблизно дізнатися, скільки їм років можна за допомогою радіовуглецевого датування шарів торфу над і під каміннямСтарший за Стоунхендж: археологи намагаються розкрити загадку доісторичного кам‘яного кола у Дартмурі. // Автор: Ціхоцька Марія. 26.05.2023.

Галерея

Примітки

Література У англійській художній літературі похмурі пустки і болота Дартмура неодноразово служили джерелом натхнення для різних письменників і поетів (для романів Ідена Філпоттса, новел Блекмора, поеми Каррінгтона Дартмур та ін.) Однак найбільшу популярність здобули зловісні описи згубних драговин і трясовин Дартмура і характерів його мешканців у чудовому романі Артура Конан Дойля «Собака Баскервілів», дія якого відбувається в нетрях місцевих боліт. Також в Дартмур відбуваються події іншого твору англійського письменника про сищика Шерлока Холмса — в оповіданні «Срібний» (1892) зі збірки «Спогади про Шерлока Холмса (1893)».

Посилання Dartmoor National Park Authority Joint Nature Conservation Committee (JNCC) National Parks UK Natural England