Ла́мах Вале́рій Па́влович (6 березня 1925, Лебедин — 25 травня 1978, Київ) — український радянський художник, представник покоління шістдесятників і мистецтва андеграунду; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Чоловік художниці тканин Аліни Ламах, батько художниці Людмили Ламах.
Біографія Народився 6 березня 1925 року в місті Лебедині (нині Сумська область, Україна). 1939 року поступив у Ворошиловградське художнє училище. Під час німецько-радянської війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після повернення продовжив навчання в училищі, яке закінчив 1948 рокуЛамах Валерій / Ukrainian Unofficial.. У 1948—1954 роках навчався на факультеті графіки у Київському художньому інституті, був учнем Василя Касіяна, Федора Самусєва. Дипломна робота — плакат «Вітчизну славимо трудом своїм».
Протягом 1956—1960 років працював старшим редактором у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР; у 1961—1964 роках — редактором плаката у тому ж видавництві, яке вже називалося видавництвом «Мистецтво». Вів активну громадську діяльність — був членом правління Спілки радянських художників України, головою республіканської ради з монументального мистецтва при Художньому фонді України, членом бюро секції монументально-декоративного мистецтва Київської організації Спілки художників України, головою республіканської та членом всесоюзної комісій з монументального мистецтва.
З 1974 року — доцент кафедри оздоблення книг в Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, викладач малюнку, живопису, композиції. Мешкав у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 16, квартира № 85. Помер у Києві 25 травня 1978 року.
Творчість Працював у галузі плаката та монументально-декоративного мистецтва (створював панно, мозаїки). Серед робіт: плакати
«Високі врожаї — країни сила, слава людям, що їх зростили» (1951); «Дамо країні більше цукрових буряків!» (1953); «Вітчизну славимо трудом своїм» (1954); «Під керівництвом КПРС» (1957); «Слава радянським шахтарям!» (1957); «Молодь! Зустрінемо наш фестиваль новими трудовими перемогами! Мир! Праця! Щастя!» (1957)Російська державна бібліотека. ; «На славній орбіті наука радянська, наука достойна народу-творця!» (1963). </div> монументальні роботи
панно «Дружба народів» в аванзалі Головного павільйону Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР (1958, у співавтортві з Іваном Литовченком, Іваном Скобалом, Іваном Тихим); мозаїки в інтер'єрі Київського річкового вокзалу (1961, у співавторстві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком); оформлення інтер'єрів та фасаду головного корпусу Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР у Києві (1962, у співавтортві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком); оформлення двох залів ресторану «Метро» на вулиці Хрещатику (1963, у співавтортві з Ернестом Котковим); мозаїки в інтер'єрі аеровокзалу аеропорту «Бориспіль», зокрема «Ікар» у залі очікування та «Мир, труд, щастя» у вестибюлі (1964—1965, у співавторстві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком); оформлення інтер'єрів та екстер'єру (фриз на цокольному поверсі, панно «Поезія», мозаїки «Земля» і «Космос») Палацу культури «Іскра» Заводу важкого машинобудування у Жданові (1966, у співавторстві з Ернестом Котковим та Іваном Литовченком); оформлення інтер'єрів та екстер'єру питної галереї джерела мінеральної води № 4 в Єсентуках (1967, у співавторстві з Ернестом Котковим); мозаїка «Симфонія праці» на фасаді житлового будинку по проспекту Перемоги, № 21 у Києві (1968, у співавторстві з Ернестом Котковим); мозаїчні панно «До сонця» на передній стінці сценічної коробки і «Життя» у фойє другого поверху, декоративна плита біля фонтанів у Палаці культури хіміків у Дніпродзержинську, а також мозаїка «Фігуристки» на торцевій стіні прилеглого кафе (1968—1970); оформлення інтер'єрів будівель Хімкомбінату у Тамбові: смальтові мозаїки «В ім'я життя» у конференц-залі, «Літо» у харчоблоці; латунні карбовані панно «Космос» і «Мистецтво»; вітраж «Будівельники радянського суспільства» на сходовій клітці палацу культури (1972—1973); мозаїчне панно «Місто сонця» у вібраційному цеху заводу залізобетонних конструкцій у Києві (1973); смальтові мозаїчні панно на будівлях Тернопільського бавовняного комбінату (1974—1975). Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних — з 1957 року.
У кіно 2013 року вийшов документальний фільм «Валерій Ламах. Коло життя» режисера Анатолія СирихВалерій Ламах. Коло життя / Державне агентство України з питань кіно..
Примітки
Література Ламах Валерій Павлович // ; Ламах Валерій Павлович // ;
Ламах Валерій Павлович // ; Ламах Валерій Павлович // ;