Суперсімейка

«Суперсімейка» () — американський комп'ютерно-анімаційний комедійний фільм про супергероїв 2004 року випуску.

Шостий фільм, створений Pixar Animation Studios. Історія розповідає про сім'ю супергероїв, що живуть у селі, приховуючи свої здібності. Коли туга батька Боба Парра за його колишніми славними днями та бажання допомогти людям тягне його в бій з лиходієм і його роботом-убивцею, уся сім'я Парр змушена також вступити у бій, аби врятувати й батька, і світ.

Сценарій до фільму і режисуру виконав Бред Берд; він став першим режисером, кого компанія «Pixar» запросила з-зовні. Берд розробив фільм як продовження коміксів 1960-х, «шпигунських» фільмів свого дитинства і використовуючи мотиви зі свого особистого сімейного життя. Він почав роботу над фільмом для «Pixar» після того, як у прокаті провалилася його перша робота, мультфільм «Сталевий гігант» (1999). Берд переніс багато напрацювань із попереднього свого мультфільму в «Суперсімейку». У порівнянні із попередніми картинами «Pixar», у мультфільмі були суттєві нововведення. Команда аніматорів мала завдання створити усіх персонажів людьми, а це вимагало нових технологій анімації детальної людської анатомії, одягу, реалістичних шкіри і волосся. Майкл Джаккіно створив для «Суперсімейки» музичну тему, яку виконав оркестр.

Прем'єра фільму відбулася 27 жовтня 2004 року на Лондонському кінофестивалі, а загальний реліз у США робила компанія Реліз фільму робила компанія «Walt Disney Pictures» починаючи з 5 листопада 2004 року. Картина була вдалою у прокаті, зібравши $631 млн (за бюджету $92 млн.). «Суперсімейку» критики сприйняли теплими відгуками; картина отримала високі оцінки від професійних критиків і глядачів. Більшість критиків визнали мультфільм найкращою картиною 2004 року, вона здобула приз Енні за найкращу анімовану картину 2004 року, а також два Оскари. Картина також стала першим анімафільмом, який виграв престижну премію Г'юґо за найкращу постановку.

Зміст

Синопсис В тихому передмісті сім'я супергероїв, які вже відійшли від великих справ і воліють жити звичним непримітним життям. Усі члени сім'ї мають надприродні здібності й у минулому легко справлялися зі злом світового масштабу. Одного дня усій родині доводиться знов одягтися в прогумовані костюми супергероїв і вирушити назустріч новим пригодам. Потрібно учергове врятувати світ від таємничого лиходія.

Виробництво

Сценарій Концепція «Суперсімейки» сягає 1993 року, коли Бред Берд зробив перші начерки плану мультфільму. У цей час Берд намагається потрапити до когорти кінематографістів. Сюжет цієї історії наповнений подіями і питаннями, які траплялися у житті режисера. За цей час Берд підписав контракт із компанією «Warner Bros. Animation» і був у процесі режисерування його першого фільму «Залізний гігант». Берд, кому вже було за 30, почав був дивуватися (на межі з острахом) конфліктові між кар'єрою і сімейними обов'язками. Підходячи до межі середнього віку (і маючи високі прагнення стосовно мультфільму), він розмірковував — чи ці його устремління були досяжні тільки ціною його сімейного життя. Він відчував, що він абсолютно втратить одне, якщо він занадто багато уваги приділятиме іншому. Він заявив: «Чесно кажучи, це мав бути просто смішний фільм про супергероїв. Але я думаю, що те, що відбувається в моєму житті, безумовно, просочилося у фільм».Paik, Karen. (2007) To Infinity and Beyond!: The Story of Pixar Animation Studios, Chronicle Books LLC, pg. 236-37. І що гірше — його «Залізний гігант» вийшов на екрани наприкінці 1999-го, і зазнав невдачі у касових зборах через нерозторопність маркетингу «Warner Bros.». Хоча про фільм і було сказано як про шедевр, Берд був дуже засмучений, і звернувся до своєї історії про супергероїв.Price, p. 219Price, p. 220

«Очікують, що Тато у родині має бути сильним, тож сильним його і зробив. Мама завжди літає у мільйони різних напрямків, тож я і наділив її здатністю розтягуватися, як іриска. Підлітки, особливо дівчатка, невпевнені в собі і схильні приймати оборонну позицію у стосунках, то ж вона може ставати невидимою і користуватися енергетичними щитами. А десятилітні хлопчики — це гіперактивні енергетичні ку́льки. Немовлята сповнені нереалізованого потенціалу». — Бред Берд, сценарист і режисер «Суперсімейки».Price, p. 220—221 Свій фільм Берд створив як данину поваги до коміксів і шпигунських фільмів 1960-х із його дитинства, і спочатку він збирався створити картину засобами мальованої анімації. Коли стало ясно, що «Залізний гігант»не знайде аудиторії у театральному показі, він помирився зі своїм старим другом Джоном Лассетером зі студії «Pixar» і в березні 2000 року розповів йому свою ідею. Берд і Лассетер знали одне одного зі студентських років у Каліфорнійському інституті мистецтв («CalArts», коледж) у сімдесятих. Лассетер оцінив ідею і запросив Берда прийти у «Pixar», де мультфільми б зробили засобами комп'ютерної анімації. 4 травня 2000 року студія уклала контракт із Бердом на кілька фільмів. Це перервало традицію студії «Pixar», згідно із якою вона співпрацювала лише із «доморощеними» режисерами, а Бьрд став першим режисером, кого найняли «ззовні». На додачу, це мав бути перший фільм, усі герої якого — люди.Price, p. 217 Берд вирізнявся з-поміж режисерів «Pixar» у багато способів, принісши авторські підходи до справи створення мультфільмів. Студія завжди мала кілька режисерів і купу сценаристів — у той час, як «Суперсімейку» і написав і зрежисував один Бред Берд.Price, p. 222

Берд прийшов у «Pixar» із чернеткою історії про сім'ю: про тата з мамою, що страждають обоє від того, що у тата криза середнього віку; про сором'язливу дівчину-підлітка; про зухвалого десятирічного хлопчика; і про немовля. Берд черпав натхнення у сімейних цінностях. Після кількох невдалих спроб підібрати актора на озвучення Едни Моуд (персонажа-дизайнера), Берд озвучив її голос сам. Під час створення фільму студію «Pixar» відвідав Міядзакі Хаяо, засновник студії Ґіблі; йому показали матеріали до «Суперсімейки». Коли Берд запитав, чи є сенс у цій історії — чи це просто звичайне "американське безглуздя, "Міязакі відповів через перекладача: «Гадаю, ви робите картину занадто пригодницькою як на звичайний американське кіно».Price, p. 215—216

Анімація Коли студія «Pixar» приймала проєкт до виконання, Бреду Берду запропонували залучити зусилля своєї творчої групи, із котрими він уже працював. Тож він залучив серцевину команди людей, які створювати «Залізного гіганта» у студії «Warner Bros.». Завдяки цьому багато 2D аніматорів перекваліфікувалося у 3D, включаючи самого Берда. Сам режисер зазначив, що працювати з комп'ютерною графікою «захопливо і творчо», чого нема у традиційній анімації; говорячи про здатність камери миттєво змінювати кути огляду певної сцени, він назвав цю здатність «прекрасно застосовною» [до потреб творчої людини]. Він виявив, що працювати з комп'ютерною анімацією у чомусь важче, аніж із традиційною анімацією, бо програмне забезпечення є дуже складним і не дуже зручним для користувача. Берд свій сценарій написав, не знаючи про обмеження чи про проблеми, які виникають під час комп'ютерної анімації. У результаті, ця картина на той час була найскладнішою і найбільш трудомісткою за всі зроблені до цього студією «Pixar». Персонажів картини «Суперсімейка» розробили Тоні Фусиле (Tony Fucile) і Тедді Ньютон (Teddy Newton), яких він узяв із собою з «Warner Bros.» Як і в більшості комп'ютерних анімаційних фільмів, на створення тільки моделі світу «Суперсімейки» пішло близько року часу: моделювали зовнішність і моделі управління об'єктами, у тому числі елементами тіла та обличчя, міміки й артикуляції персонажа — поки не приступили власне до анімації. Берд і Фусиле намагалися витягнути анімацію до рівня 2-D, адже команда «Pixar» працювала переважно із комп'ютерним програмуванням, а не з графікою. Берд намагався використати напрацювання «Дев'яти діснеївських старців», про які команда «Pixar» «навіть і не здогадувалася».

Для технічних працівників команди було надзвичайно складно створити людські образи персонажів Суперсімейки. Сценарій Берда просто наповнений безліччю елементів, що їх надзвичайно важко на той час було створювати засобами комп'ютерної анімації (CGI). Люди узагалі є найтяжчими для анімації об'єктами. Pixar animators filmed themselves walking in order to better grasp proper human motion. Для створення цілком людського складу акторів необхідно було створити нові технології для анімації деталізованої людської анатомії, одягу й реалістичних шкіри й волосся. Водночас технічні спеціалісти команди мали певний досвід моделювання шкіри й волосся у фільмі «Корпорація монстрів» (2001), та все ж такі обсяги волосся і одягу, що були необхідні для «Суперсімейки», студія «Pixar» іще ніколи не створювала. Щобільше, Берд не потерпів би жодних компромісів у графіці заради технічного спрощення. У той час, як технічна команда «Корпорації монстрів» фактично змусила режисера Піта Доктера прийняти короткі кісники на персонажі-дівчинці Бу (Boo), щоб її волосся було легше програмувати, — у персонажа Вайолет (Violet) із «Суперсімейки» довге волосся, що приховує частину її обличчя; це є особливістю характеру персонажа. Довге волосся Вайолет було дуже важко створити, і протягом довгого часу роботи це ніяк не вдавалося. На додачу, аніматори були змушені «мочити» волосся і створювати ефекти розвіювання волосся на вітрі. Студія «Дісней» спочатку виражала велику неохоту створювати такий фільм саме із огляду на всі оці складності, відчуваючи що ігровий фільм було б зняти розумніше; однак Лассетер одразу ж відкинув цю ідею.

При створенні «Суперсімейки» виникли не лише проблеми із комп'ютерною анімацією людей, а також багато інших трудностей. Історія була довшою, аніж будь-який попередній мультфільм студії «Pixar», довшим був і час екранного показу, і вчетверо більшою була кількість локацій. Головний технічний директор Рик Сайре (Rick Sayre) зазначив, що найважчим у «Суперсімейці» якраз було тим, що не є в природі «найважче», натякаючи на велику кількість вирішених технічних завдань, а саме: створення вогню, води, повітря, диму, пари, вибухів — ну і на додачу, нові складності в роботі з людьми. Організаційну структуру «Суперсімейки» було чітко визначити, як у інших фільмах студії «Pixar», і це стало ходячий анекдотом у середині команди. Сайре сказав, що його команда стала «Альфою й Омегою»: одна група людей створювала комп'ютерні моделі світу «Суперсімейки»; інша група (названа «командою персонажів») створювали образи, покриви і тіні від персонажів; а третя група (команда розробників) відповідала за створення технологій для волосся й одягу. Було створено 781 кадр із візуальними ефектами, і вони досить часто зображали яскраву емоцію персонажа (наприклад, коли Боб сердито зачиняє двері машини). Крім того, існувала команда спецефектів, що працювала, наприклад, над покращенням моделі хмар — маючи змогу уперше змоделювати це у 3-D засобами об'ємної візуалізації.

Шкіра персонажів досягла нового рівня реалізму завдяки технології, відомої під назвою «підповерхове розсіювання».Price, p. 223 Задачі не обмежилися тільки моделюванням людей. Берд вирішив, що у одному прикінцевому епізоді немовля Джек-Джек зазнає серії перетворень, і в одній із трансформацій він виглядатиме як «щось липке». Технічний директор сказав, що створення такого «спецефекту слизу» займе близько двох місяців роботи, а виробництво фільму перебувало в ситуації, коли згаяти ці два місяці було невиправдано дорогим задоволенням. Вони звернулися до продюсера фільму Джона Волкера за допомогою. Берд, який особисто запросив Волкера з «Warner Bros.», не міг ніяк погодитися, що Джек-Джекові слід обмежитися усього чотирма перетвореннями і «Суперсімейка» може обійтися і без «слизонемовля». Вони гаряче сперечалися кілька зустрічей поспіль протягом двох місяців, аж поки Берд урешті-решт не поступився.Price, p. 224