Гайдудорозька архієпархія () — архієпархія Угорської греко-католицької церкви в Угорщині від м. Гайдудороґ, у північно-східній частині угорської низовини, першого осідку єпархії.
Історія
Гайдудорозька єпархія була створена 1912 року Францом Йосифом І під тиском угорського уряду і затверджена Пієм X. До складу її входило 162 парафії. Вірні Гайдудорозької єпархії — угорці східного обряду, переважно нащадки мадяризованих русинів-українців, які компактними островами і в діаспорі жили в північно-східній частині Угорщини, продовжуючи закарпатські українські поселення в Паннонській низовині.
У 17—18 ст. серед них існувала ще «руська» національна свідомість і деякі форми власного культурного життя. Угорщення охопило їх повністю у 19 ст., руйнуючи рештки самобутности в церковно-слов'янській мові та церковній організації. В кінці 19 століття серед мадяризованого кліру й світської інтелігенції почався підтриманий угорським урядом рух за запровадження угорської богослужбової мови в мадяризованих парафіях та за відокремлення їх від українських мукачівської і пряшівської єпархій. Проте в Римі таких ініціатив не підтримували. Перший переклад Літургії Івана Золотоустого угорською з'явився у 1795 році, а протягом ХІХ століття було ще кілька видань.
У 1863-му в Гайдудорозі група угорців зібралася на нараду і написала листа до Мукачівського єпископа з проханням дозволити відправляти богослужіння угорською мовою. Але ні владика Василь Попович, ні Апостольська столиця, куди він передав прохання, цього не дозволили. У 1866 році Рим «суворо заборонив» мадяризацію богослужінь. Проте вже у 1873 році за підтримки світських володарів був заснований мадярський Гайдудорозький вікаріат із 33 парафій, в яких неофіційно відправляли угорською. У 1896 році Рим знову офіційно заборонив мадярські богослужбові книги. Ситуація почала дещо змінюватись після масового паломництва угорських греко-католиків до Рима в 1900 році. Надія зажевріла, проте Рим формально й далі заборони не скасовував, а українці, які жили на території вікаріату, протестували проти заміни церковнослов'янської угорською.
Угорська мова була запроваджена в богослужбу без схвалення Риму. Канонізуючи Гайдудорозьку єпархію, Пій Х затвердив для нової єпархії старогрецьку мову як літургічну з паралельним вживанням угорської (як, наприклад, в латинській церкві). Одначе угорські греко-католики запровадили тільки угорську мову. До складу Гайдудорозької єпархії спочатку входили 162 парохії, з них 8 вилучених із пряшівської, 70 з мукачівської, а 83 з румунської єпархії у Трансільванії. Після 1919 р. більшість румунських парохій опинилася в Румунії, так що тепер до складу Гайдудорозької єпархії належать переважно парохії, які входили колись до складу українських єпархій. Число угорських греко-католиків 1930 року було 201 000 (2,3 % населення), переважно у Гайдудорозькій єпархії і частково в апостольській адміністратурі у Мішкольці. 9 квітня 1934 Конгрегація у справах східних церков, враховуючи результати Тріанонського договору, видала декрет «Apostolica sedes», яким, передав 67 румуномовних парафій Гайдудорогскої єпархії Румунської греко-католицької церкви, зокрема 35 парафій архиєпархії Фагараша і Алби-Юлії, 22 парафій єпархії Ораді і 10 парафій єпархії Марамуреш.
5 березня 2011 Конгрегація у справах східних церков випустила декрет «Ut aptius spirituali», яким передала 29 парафій Гайдудорозької єпархії апостольському екзарахату у Мішкольці.
Першим єпископом Гайдудорозької єпархії був Стефан Міклошій, а його наступником став єпископ Миколай Дудаш (1939—1972), що був одночасно апостольським адміністратором у Мішкольці.
20 березня 2015 року Папа Римський Франциск підняв Угорську греко-католицьку церкву до рангу митрополичої. Гайдудорозька єпархія стала архієпархією, Мішкольцький екзархат — єпархією і, крім того, створено ще одну єпархію в Ньїредьгазі, виокремивши її з території дотеперішньої Гайдудорозької єпархії.
Ординарій єпархії
єпископ Стефан Міклошій †(23 червня 1913 — 30 жовтня 1937); єпископ Міклош Дудаш ЧСВВ †(25 березня 1939 — 15 липня 1972); єпископ Імре Тимко †(7 січня 1975 — 30 березня 1988); єпископ Сілард Керестеш (30 червня 1988 — 10 листопада 2007); архієпископ Петер Фюлеп Кочиш (з 2 травня 2008).
Статистика єпархії За даними Annuario Pontificio станом на 2013 рік Гайдудорозька єпархія налічувала 125 парафій, 195 священиків і близько 271 тисяч вірян.
| 1948 || 195.440 || 3.038.342 || 6,4 || 180 || 165 || 15 || 1.085 || || 20 || 18 || 107 |- | 1969 || 245.000 || 4.539.000 || 5,4 || 198 || 189 || 9 || 1.237 || || 9 || || 122 |- | 1980 || 300.000 || ? || ? || 162 || 162 || || 1.851 || || || 14 || 126 |- | 1990 || 250.000 || ? || ? || 191 || 186 || 5 || 1.308 || || 6 || 18 || 131 |- | 1999 || 253.000 || ? || ? || 192 || 187 || 5 || 1.317 || || 9 || 16 || 140 |- | 2000 || 253.000 || ? || ? || 187 || 181 || 6 || 1.352 || || 7 || 16 || 139 |- | 2001 || 253.000 || ? || ? || 177 || 171 || 6 || 1.429 || || 7 || 16 || 139 |- | 2002 || 253.000 || ? || ? || 194 || 186 || 8 || 1.304 || 1 || 9 || 16 || 143 |- | 2003 || 248.987 || ? || ? || 210 || 202 || 8 || 1.185 || 1 || 10 || 13 || 147 |- | 2004 || 248.987 || ? || ? || 210 || 204 || 6 || 1.185 || || 8 || 13 || 147 |- | 2006 || 270.000 || ? || ? || 222 || 216 || 6 || 1.216 || 2 || 10 || 11 || 145 |- | 2009 || 270.000 || ? || ? || 231 || 224 || 7 || 1.168 || || 9 || 6 || 148 |- | 2013 || 270.000 || ? || ? || ? || 186 || 8 || ? || || ? || ? || 125
Література Енциклопедія Українознавства, Львів, 1993.
Примітки
Посилання СПАДЩИНА УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ В УГОРЩИНІ Етноконфесійні трансформації та адаптація греко-католиків Закарпаття Annuario Pontificio 2013 Гайдудорозька єпархія на katolikus.hu Гайдудорозька єпархія