Гюнтер Кортен (; 26 липня 1898, Кельн — 22 липня 1944, Вольфсшанце, біля Растенбурга) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, начальник Генерального штабу ОКЛ (1943—1944), генерал-полковник Люфтваффе (1944, посмертно). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1941). Помер від отриманих поранень від вибуху бомби під час заколоту 20 липня 1944 у Вольфшанце.

Біографія Гюнтер Кортен народився 26 липня 1898 року в Кельні в сім'ї архітектора Хуго Кортена (1855—1931) і його дружини Марії (1866—1942). 2 вересня 1914 року добровольцем вступив до армії і був зарахований в 34-й польовий артилерійський полк (2-й Лотаринзький). 1 грудня 1914 був призначений фенрихом і 3 грудня переведений у 8-й саперний батальйон. 18 жовтня 1915 був проведений в лейтенанти. 28 жовтня 1916 батальйоні зв'язку 15-ї піхотної дивізії. З 26 січня по 31 травня 1919 командував саперною ротою Добровольчого корпусу.

1 червня 1919 був призначений командиром роти батальйону «Рейнланд» в складі рейхсверу. 9 вересня 1919 командир 10-го саперного батальйону, з 1 січня 1921 командир 6-го саперного батальйону. З 1 травня 1924 року ад'ютант і офіцер постачання 6-го саперного батальйону. 31 липня 1925 був проведений в оберлейтенанти. 1 листопада 1927 був прикомандирований до 6-му артилерійському полку.

З листопада 1928 по жовтень 1929 року проходив підготовку на секретних льотних курсах в Липецькому авіацентрі. 1 листопада 1929 року в складі штабу 1-ї дивізії був прикомандирований до Берлінської службі аерофотозйомки (), яка займалася підготовкою військової розвідки. З 1 жовтня 1933 офіцер для особливих доручень при головнокомандуючому Сухопутними військами. 1 квітня 1934 року перейшов до люфтваффе і перебував на штабній посаді.

З 1 жовтня 1934 офіцер Генерального штабу при статс-секретаря Імперського міністерства авіації Ерхарда Мільхе. З жовтня 1935 по вересень 1936 року проходив курс навчання штабного офіцера при Військовій академії. 1 жовтня 1936 був призначений командиром 122-ї розвідувальної групи і комендантом авіабази в Пренцлау. У серпні 1937 року був переведений в Імперське міністерство авіації. 1 жовтня 1937 призначений начальником 4-го відділу Управління особового складу ОКЛ. З 13 березня 1938 року начальник оперативного відділу (Ia) в штабі командувача люфтваффе в Австрії, а 1 квітня призначений начальником штабу. З лютого 1939 начальник штабу командування люфтваффе «Остмарк».

18 березня 1939 начальник штабу 4-го повітряного флоту, брав участь в Польській кампанії. 19 грудня 1939 начальник штабу 2-го авіакорпусу. 21 лютого 1940 переведений в штаб 3-го повітряного флоту, а 11 червня призначений начальником штабу. Брав участь у Французькій кампанії і Битві за Англію.

15 січня 1941 року був знову призначений начальником штабу 4-го повітряного флоту, бере участь в Балканської кампанії і вторгненні в СРСР. 24 серпня 1942 прийняв командування 1-го авіакорпусу, одночасно з 26 серпня очолював Командування Люфтваффе «Дон», що діяла в районі Сталінграда і підтримувала групу армій «Дон». З квітня 1943 1-й авіакорпус, очолюваний Кортеном, вів активні бойові дії в Криму. З 12 червня 1943 року — командувач 1-м повітряним флотом, який діяв на радянсько-німецькому фронті.

Після самогубства Ганс Єшоннек 19 серпня 1943 був терміново викликаний до Берліна і 25 серпня призначений начальником Генштабу люфтваффе (офіційно затверджений 3 вересня 1943). У вересні 1943 року заснував спеціальну інспекцію штурмової авіації (), якій були підпорядковані всі групи пікіруючих бомбардувальників, групи безпосередньої підтримки військ, групи швидкісних бомбардувальників, а також всі підрозділи «винищувачів танків» (нім. Panzerjägerverbände). Після поразки під Курськом, перемоги союзників на Сицилії і в Південній Італії, і почастішали нальотами на Німеччину важких бомбардувальників ухвалив рішення про необхідність захищати Третій рейх від вторгнення і перекинути авіачастині зі Сходу і з області Середземномор'я в Німеччину.

20 липня 1944 року був присутній на нараді в ставці Гітлера в Растенбурзі, коли полковник Штауффенберг поставив під стіл портфель з бомбою. Під час вибуху отримав важкі поранення, від яких через два дні помер у госпіталі. Похоронна церемонія проходила 3 серпня 1944 року в Танненберзькому меморіалі.

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (11 жовтня 1915) 1-го класу (14 вересня 1918) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (28 квітня 1918) Нагрудний знак спонсора Німецької академії повітроплавання в сріблі та золоті Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Комбінований Знак Пілот-Спостерігач з діамантами знак (8 квітня 1935) діаманти (1940) Орден крові (№ 11; 26 жовтня 1935) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» Застібка до Залізного хреста 2-го класу (22 вересня 1939) 1-го класу (13 жовтня 1939) Лицарський хрест Залізного хреста (3 травня 1941) Нарукавна стрічка «Крит» Кримський щит Нагрудний знак пілота (Італія) Нагрудний знак пілота (Угорщина) Нагрудний знак військового пілота (Болгарія) Нагрудний знак пілота (Румунія) Нагрудний знак пілота (Хорватія) Нагрудний знак пілота (Фінляндія) Авіаційна планка бомбардувальника в бронзі Орден Михая Хороброго 3-го класу (Королівство Румунія; 29 липня 1942) Великий офіцер ордена «Святий Олександр» з мечами (Третє Болгарське царство) Орден Хреста Перемоги 3-го і 2-го чи 1-го класу (Словаччина) Орден Заслуг (Угорщина) командорський хрест із зіркою великий хрест з мечами Орден Зірки Румунії, великий офіцерський хрест з мечами Командор ордена «Доблесний авіатор» із зіркою (Королівство Румунія; 30 липня 1942) Німецький хрест в золоті (29 грудня 1942) Відзначений у Вермахтберіхт (12 серпня 1943) Орден Хреста Свободи 1-го класу із зіркою та мечами (Фінляндія; 7 січня 1944) Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944» в золоті (1944; посмертно)

Див. також Стратегічна повітряна оборона Рейху Ульріх Грауерт Альфред Бюловіус Вальтер фон Акстельм Альфред Келлер

Література Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. — Friedburg: Podzun-Pallas, 1986. — 472 p. — ISBN 3-790-90284-5 Mitcham, Samuel W. Jr. (2007). Retreat to the Reich. Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-3384-7. Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3. Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2. Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8 Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn, Berlin, S. 157 Jörg Nimmergut: Deutsche Orden und Ehrenzeichen bis 1945. Band 4. Württemberg II — Deutsches Reich. Zentralstelle für wissenschaftliche Ordenskunde, München 2001, ISBN 3-00-00-1396-2 Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

Посилання

Korten, Günther Korten, Günther — нагороди генерал-полковника Кортена

Відео

Burial of Luftwaffe General Oberst Gunther Korten. 1944

Примітки

! colspan="3" style="background: #C1CDC1;" | Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху