Ермітаж (відділ малюнків) — музейне зібрання малюнків в Санкт-Петербурзі, відділ, що збирає, вивчає і зберігає суто малюнки, акварелі, пастелі.
Малюнки збірки К. Кобенцля
Граф К. Кобенцль був намісником в Південних Нідерландах. Профранцузькі налаштований граф збирав малюнки, особливо приділяючи увагу малюнкам майстрів Франції ранніх періодів. Прагнення зібрати якомога більше сприяло появі в збірці як малюнків високого ґатунку видатних художників, так і творів посередніх майстрів і відвертих аматорів, що підкорялися панівній моді на олівцеві малюнки. Це обумовило унікальний характер колекції, бо низка осіб відображена тільки в цих олівцевих портретах. Невеликий малюнок-портрет в форматі погруддя був специфічною особливістю культури Франці 16 століття. Їх виконували на білому папері м'яким італійським олівцем і деколи розфарбовували сангіною. Популярність і дешевизна виготовлення таких портретів захопила як дворян, так і королівський двір, не оминаючи і королівську родину. Надзвичайно цінний іконографічний матеріал 16 століття нараховував близько ста зразків. Серед шедеврів розділу — «Король Франциск І», малюнки майстрів французького маньєризму (Школа Фонтенбло), «Портрет художника Жофруа Дюмустьє», малюнки Франсуа Клуе «Король Генріх II» та «Король Карл ІХ».
Але колекція Кобенцля мала і малюнки художників інших країн загальною кількістю близько чотирьох тисячКаталог выставки «Французский рисунок 15-16 веков», Л, «Советский художник», 1969.. Серед них малюнки художників фламандського бароко, голландців 17 століття, художників Італії.
Малюнки збірки Г. Брюля
Ця збірка була придбана для імператриці Катерини II 1769 рокуКаталог выставки «Коллекция Генриха Брюля», Л, «Аврора», 1971.. Колекція дрезденського вельможі і міністра Генріха Брюля складалась із чотирнадцяти (14) альбомів in folio в шкіряних обкладинках. Володар наказав витіснити на них герб роду Брюль і створити гравійований титул до кожного. В ці альбоми було вклеєно 1076 малюнків старих майстрів та твори майстрів 18 століття.
Колекції малюнків Брюля відбивали розповсюджені тоді уявлення про престижних майстрів, зокрема тих, хто працював на початку 18 ст. Цікаво, що саксонський міністр Брюль не поважав німецьких майстрів, а надавав перевагу іноземцям. Винятками були малюнки німця Кристіана Шиблінга (1603—1663) та австрійського художника Ф. К. Палько, патроном якого був сам Брюль. Він був не один такий, цих же настанов дотримувався і його радник з питань мистецтва — Карл Генріх Гейнекен. Тому в колекції Генріха Брюля були добре репрезентовані художники 17 ст., серед яких переважали представники Італії, Франції, Голландії. Важливою особливістю зібрання було те, що Гейнекен купував малюнки на антикварних ринках самої Італії, а також в Амстердамі та Парижі.
Для колекціонерів Російської імперії середини 18 ст. це ще не мало принципового значення, бо художні смаки привілейованого стану ще перебували в фазі становлення та формування. Тим не менше наявність в альбомах Брюля малюнків високої мистецької вартості відігравала велике педагогічне значення, відігравала роль зразків.
В італійській частині збірок Брюля були Лібералє да Верона (1445—1529), Агостіно Бусті (Бамбайя, 1483—1548), Якопо Пальма молодший (1544—1628), представник італійського маньєризму талановитої першої генерації Франческо Сальвіаті (1510—1563), Лука Камб'язо (1527—1585), барокові майстри Андреа Саккі (1599—1661), Франческо Солімена (1657—1747), П'єр Франческо Мола (1612—1666), П'єр Леоне Гецци (1674—1755), Джованні Баттіста Пьяцетта (1682—1754), живопису останнього в Ермітажі бракує досі. Збірка принесла також малюнки корифеїв венеційської школи — малюнок майстерні Якопо Тінторетто, малюнок-начерк Тиціана «Амур зі скрипкою» та вісім малюнків Паоло Веронезе.
В маленькому німецькому розділі окрім згаданих К. Шиблінга та австрійця Ф. К. Палько був «Пейзаж в римській Кампаньї» (Адам Ельсгаймер, 1578—1610).
Голладський роздів колекції Брюля приніс твори Людолфа Бакхейзена (1631—1708), Абрагама Блумарта (1620—1683), Альберта Кейпа (1620—1691), Адама Сіло (1974—1757). Тільки наявність в альбомі малюнків Рембрандта («Зимовий пейзаж із хижкою під деревами», «Хлопець в шоломі») та Корнеліса Троста (1697—1750, «Портрет родини») могла репрезентували голландське мистецтво від короткого там бароко до стилю рококо.
Ніколя Пуссен, Симон Вуе, Луї Сільвестр представляли досягнення французької художньої школи.
Колекція малюнків і креслень архітекторів Петра І
Малюнок, графіка взагалі були найбільш мобільним різновидом мистецтва, котре жваво відгукувалось на актуальні події, ставало свідоцтвом і затвердженням нових культурних явищ доби. Все це притаманно колекції малюнків і креслень архітекторів, що належали російському царю Петру І. Неспокійна і діяльна особа, він ставав генератором нових ідей, задумів і планів, примушував активно діяти і інших, нехай і в обмежених кордонах служби царській особі.
Колекція почала складатися з перших років 18 століття і доповнювалась і після смерті царяНаучный каталог «Архитектурная графика России. Первая половина 18 века», собрание Эрмитажа, Л, «Искусство», 1981.. Найбільш ранні зразки були зібрані у так званий Петровський альбом (альбом, створений в 1740-ві рр.) Це низка проектів для забудови Петербурга дерев'яного, фахверкового та кам'яного періодів, проекти палаців і садів бароко в передмістях Стрельна, Катерингоф, Петергоф, Дальні Дубки, палацово-паркового ансамблю в Талліні Катерингоф (Кадріорг). За планом царя, збірка могла бути використана як світлини (переведені в гравюри) до майбутньої друкованої історії фортець і міст.
Найбільш повно в петровських колекціях представлені матеріали щодо забудови столичного Петербурга та по трьом Літнім садам, де збережені первісні начерки навіть самого Петра І. Ці малюнки-начерки пізніше опрацьовували фахові архітектори і садівники Олександр Леблон, Ян Роозен, Ніколо Мікетті. Збірка малюнків дозволила відслідкувати забудову Палацової набережної, проекти створення Зимового палацу ранніх етапів за участю Доменіко Трезіні, Георга Маттарнові, палаців адмірала Ф. Апраксіна та генерал-губернатора Меншикова. П'ять креслеників, підписаних архітектором Н. Гербелем, показують зміни в будівництві первісного собору Ісаакія Далматського, початого Г. Маттарнові. Збережена велика кількість проектів щодо створення Петергофа, котрий постійно перебудовували, прикрашали і збільшували. Особливо корисною була збірка майстерних креслень Ніколо Мікетті щодо створення уславлених фонтанів та каскадів Петергофа та його помічника Михайла Земцова, котрий доводив до завершення розпочаті об'єкти після Мікетті.
Надзвичайне значення збережених архітектурних проектів створення парадних резиденцій у Стрельні, Царському Селі, Петергофі, Оранієнбаумі виявилось у повоєнні роки 20 ст., коли почалося чергове вивчення історії цих пам'яток, дослідження їх поруйнованих залишків у 1941-1944 рр., використання цих матеріалів у довготривалих реставраціях.
Добу агресивно проведених петровських реформ характеризують не тільки проекти палаців і садів бароко, а також проекти феєрверків та проекти чи фіксації інженерних та фортифікаційних споруд в Карелії, Віборзі, Ревелі, Дюнамюнде, Корелах. Колекція малюнків і креслень архітекторів Петра І мала відверто утилітарний, практичний характер. Художнє значення тоді мали хіба що малюнки декораторів Ніколя Піно чи Карло Бартоломео Растреллі. Але з часом художні якості проектів і креслень архітекторів збільшились через періоди занепаду графічної майстерності та зростання привабливості старовини.
Колекція малюнків і креслень архітекторів Петра І була передана в новостворену Академію наук, використовувалась в Географічному бюро, в 1740-ві зібрана в єдиний альбом. Пізніше передана в Ермітаж.
Хаотична колекція Івана Бецького
Цікавий, але хаотичний характер мала колекція малюнків вельможі Івана Бецького, позашлюбного сина Трубецького. Багаторічне перебування в країнах Європи наблизило його до модних забав привілейованого стану, серед яких було і колекціонування новомодних гравюр та малюнків. Збірки колекції дивувави як наявністю творів високої мистецької вартості, так і дійсним мотлохом. Колекція зберігала хаотичний характер і підкреслювала поверхневе зацікавлення в мистецтві її володаря.
Тим не менше в збірку Івана Бецького випадково потрапив малюнок самого Альбрехта Дюрера «Мадонна з немовлям», ймовірно, підготовчий до створення вітражу в церкві Святого Зебальда в місті Нюрнберг. В музейних збірках Росії це найкращий зразок мистецтва Дюрера, де нема зразків його живопису.
Граючи в мецената, Іван Бецькой передав власну збірку малюнків та гравюр в Петербурзьку Академію мистецтв, де вона слугувала навчальним посібником для вихованців художнього закладу. 1924 року разом з найкращими зразками малюнків Бецького та інших збірок академії її забрав Ермітаж.
Малюнки колекції П'єра Кроза́
Охочий до всього красивого, П'єр Кроза збирав античні і сучасні камеї, інталії, майоліку Італії, яку тоді не збирали освічені знавці, гравюри і малюнки. Тільки перелік імен художників, малюнки яких зібрав Кроза, дивує досі, адже там були твори Рубенса, Бальдассаре Перуцці, Джуліо Романо, Ван Дейка, Тиціана, більшість малюнків якого митець розпорядився знищити. Невелика кількість збережених малюнків Тиціана розійшлася пізніше великими музеями світу.
Найкраща частина колекцій живопису П'єра Кроза майже цілком була придбана до збірок катерининського Ермітажу. Свого часу ця збірка і її придбання в Росію наробили чимало галасу. Тим не менше на наявність в колекції рідкісної збірки малюнків мало хто звернув увагу. В заповіті П'єр Кроза наказав племіннику маркізу де Шателю гравюри, камеї та інталії і малюнки продати на аукціоні, а отримані гроші використати на благодійність. Так практично розпалось найкраще в європейській історії приватне зібрання малюнківЛевинсон-Лессинг В. Ф. «История картинной галереи Эрмитажа (1764—1917)», Л, «Искусство», 1985, с. 78.. Пройшли десятиліття, малюнки колекції П'єра Кроза пройшли через низку колекціонерських зібрань і продаж на аукціонах, поки деяка їх частина прийшла в збірки Ермітажу. Серед них — Джуліо Романо, Бальдассаре Перуцці, Ван Дейк.
Останньою значною збіркою, котра потрапила в Імператорський Ермітаж після 1797 р., була колекція Жульєна, це були 853 оригінали лотарінгця Жака Калло (бл. 1592—1635) «Эрмитаж за 200 лет», Л.-М, 1966, с. 49..
Збірка на кінець 18 ст Висновки щодо власної колекціонерської діяльності в останні роки життя зробила сама Катерина II. В листі імператриці до Грімма від 18 вересня 1790 року вона записала —
Інвентаризація 1797 року, відразу по смерті імператриці, нарахувала 79 784 гравюри та 7 000 малюнківЛевинсон-Лессинг В. Ф. «История картинной галереи Эрмитажа (1764—1917)», Л, «Искусство», 1985, с. 109.. Малюнки більш рідкісні, ніж гравюри, псувались чи знищувались, частка передана в Академію мистецтв. Тому їх менше, ніж гравюр.
Провалля в 19 ст
Дев'ятнадцяте століття не було вдалим для ермітажних колекцій малюнків. Навіть коли виникали приватні збірки малюнків (наприклад, у вельмож Юсупових, у Бахрушина, у Сергія Третьякова), їх не поспішали передавати в Ермітаж. Дві невеличкі збірки, котрі перейшли в Ермітаж, були збірки Дивова (1833 р.) та Грассі (1862 р.). Прийшли малюнки Антуана Ватто та Жана-Оноре Фрагонара. Очільники закладу так і не виробили систематичного плану закупівлі чи то живопису, чи то малюнків, чим назавжди втратили сприятливі можливості. 1870-ті роки взагалі були роками відвертої стагнації в придбаннях музею. І закупівельна практика повільно ожила лише к кінцю 19 ст.
Націоналізація після перевороту 1917 р