Петро Парфеній, Партеній Петро, Партеній Петрович, Партеній Ростошинський ( 1665) — перший унійний єпископ Мукачева (1651—1665), який отримав офіційне визнання папи римського.

Біографія При хрещенні отримав ім'я Петро, а вступивши до василіянського монастиря, прийняв монаше ім'я Партеній. Приставка «Петрович» при його монашому і хресному іменах не є прізвищем, а «придомком» — вказівкою на Петровичів — гілку шляхетського роду Кульчицьких гербу Сас, які масово проживали у Перемиській землі Руськогов воєводства в Речі Посполитій. До цього ж роду належав мукачівський єпископ Василь Тарасович. Приставка «Ростошинський» або «Росточинський» при його іменах і придомку за одночасної вказівки сучасника Михаїла Андрелли на походження Партенія Петровича з поселення «Секуль» вказує на його походження з присілку «Сакальова» у селі Синевирська Поляна, через який протікає потік «Ростока».

Як чернець-василіянин, Партеній Петрович служив у Краснобрідському монастирі (тепер Словаччина), в якому 1614 р. унійну місію провів перемишльський єпископ Атанасій Крупецький, один з найближчих соратників Київського митрополита Йосифа Велямина Рутського. За взірцем реформованих василіян Київської митрополії Партеній Петрович першим з василіян Мукачівської єпархії підписувався біля свого імені приставкою «ЧСВВ», латинню «OSBM», тобто «Чину святого Василія Великого».Кинах, Г., 1924. Вел. Рутського: Правила для монахів ЧСВВ, Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, т. 1, Жовква: Печатня ОО. Василіян, с. 56.

Організував унійну місію в Мукачівській єпархії разом з іншим василіянським монахом Гавриїлом Козовицьким із Перемиської єпархії.Мороз В. «Русь есть кость с кости нашей и тѣло с тѣла нашего»: чи був сербом мукачівський єпископ Партеній Петрович // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2023. — Вип. 1 (48). С. 10.

24 квітня 1646 року в каплиці святого Георгія в Ужгородському замку з волі володарки Ужанської домінії (маєтності) Анни Другет, до шлюбу Якушич, 63 українських священників з її маєтностей підписали документ, що будуть визнавати своїм єпископом її брата, римсько-католицького єпископа Юрія Якушича.Gradoš J., 2016. Užhorodska únia z 24. Apríla 1646 vo svelte jej dokumentu, Theologos, teologická revue. № 2, Prešov, с. 232—235. Таким чином Якушич хотів підкорити собі Мукачівську єпархію. Цей акт був показово підписаний у день іменин еґерського єпископа, причому священників Мукачівської єпархії поставили перед фактом ігноруванні їхнього єпископа-василіянина Василя Тарасовича (галичанина). Часто ініціативу цієї події приписують Партенію Петровичу, що не відповідає дійсності. Насправді Партеній очолив рух Мукачівської єпархії за її подальший вільний розвиток без включення до складу чи підпорядкування Еґерській римсько-католицькій єпархії. Ужгородську унію духовенство Мукачівської єпархії розуміло як єдність з Римом з умови збереження руського (грецького) обряду, самостійного вибору єпископа і рівності з римо-католицьким духовенством. Для цього після смерті у 1651 р. єпископа Тарасовича улітку того ж року духовенство Мукачівської єпархії зібралося на собор і обрало новим єпископом Партенія. За нього проголосували 370 священників, проти 30.Мороз В. «Русь есть кость с кости нашей и тѣло с тѣла нашего»: чи був сербом мукачівський єпископ Партеній Петрович // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2023. — Вип. 1 (48). — С. 10. Велику роль у цьому відіграла воля єпископа Василя Тарасовича, який заповів обрати своїм наступником саме Партенія Петровича.Hodinka, A., 1909. A Munkácsi görög-katholikus püspökség története, Budapest: Kiadja a Magyar Tudománjos Akadémia. — С. 319.

Партеній Петрович отримав єпископські свячення з рук митрополита Алба Юлії Стефана Шімоновича. Щоби бути визнаним як східний католицький єпископ, Партеній Петрович отримав звільнення від «неправильностей» у Римі. Папа римський Олександр VII затвердив владику Петра Партенія єпископом 8 червня 1655 р., після чого зазіхання еґерського єпископа були відкинуті.Welykyj, A. G. (Ed.), 1954. Documenta Pontificum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia (1075—1953), vol. 2: 1700—1953, Analecta Ordinis Sancti Basilii Magni, series 2, sectio 3. Roma: PP. Basiliani. — С. 599. Імператор Леопольд І на підставі свого права патронату, як король Угорського королівства, 23 жовтня 1659 р. призначає Партенія Мукачівським єпископом.

Партеній Петрович до 1664 р. не міг зайняти давню резиденцію мукачівських єпископів у Мукачівському монастирі на Чернечій Горі, бо його туди не допускала родина трансільванських князів Раковці, яка сповідувала кальвінізм і виступала проти католицької Церкви. Тільки у 1664 р. княгиня Софія Раковці, до шлюбу Баторій, яка навернулася до католицизму, дозволила Партенію Петровичу зайняти свою резиденцію.

Помер Партеній Петрович 1665 р. у своїй резиденції в Мукачівському монастирі.

Див. також Мукачівська греко-католицька єпархія Ужгородська унія Мукачівські єпархи

Примітки

Література Мороз В. «Русь есть кость с кости нашей и тѣло с тѣла нашего»: чи був сербом мукачівський єпископ Партеній Петрович // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. — Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2023. — Вип. 1 (48). С. 8—17. Пекар А. Нариси історії Церкви Закарпаття. — Т.1. — Рим: ОО Василіяни. 1967 (Записки ЧСВВ. — Серія ІІ. —Секція І. — Т. ХХІІ)

Посилання Uzhhorod Union of 1646 // Internet encyclopedia of Ukraine Mukachevo eparchy // Internet encyclopedia of Ukraine Magocsi Paul Robert, Pop Ivan. Greek Catholic Eparchy of Mukachevo Bishop Partenij Petro Petrovyc Rotosynskyj, O.S.B.M. // The Hierarchy of the Catholic Church