Близькосхідний театр Першої світової війни — театр воєнних дій з 29 жовтня 1914 — 30 жовтня 1918. Супротивниками були Османська імперія за деякою допомогою з боку Центральних держав проти Британської і Російської імперій і їх союзників.
На цьому театрі воєнних дій тривало п'ять основних військових кампаній: Синайсько-Палестинська, Месопотамська, Кавказька, Перська та Галліпольська кампанії, а також менш значні кампанії: Північно-Африканська, Південноаравійська і Аравійська кампанії. Крім регулярних військ, обоє сторін використовували іррегулярні військові формування в регіоні. На боці союзників були араби, які брали участь в Арабському повстанні, і вірменська міліція, яка брала участь у Вірменському опору. Вірменські загони добровольців і вірменська міліція сформували вірменський корпус Демократичної Республіки Вірменія в 1918 році. Цей театр охоплював найбільший терен зі всіх театрів Першої світової війни.
Росія вийшла з війни згідно з Ерзинджанським перемир'ям (5 грудня 1917) і Брест-Литовським миром (3 березня 1918). Представники Вірменії узяли участь у Трапезундській мирній конференції (14 березня 1918 р) і в підписанні Батумського договору 4 червня 1918. Туреччина підписала Мудросське перемир'я з союзниками 30 жовтня 1918, Севрський договір 10 серпня 1920 року і Лозаннський договір 24 липня 1923.
Цілі
Османська імперія приєдналась до Центральних Держав після підписання таємного Османсько-німецького договору,The Treaty of Alliance Between Germany and Turkey 2 August 1914 2 серпня 1914 року. Основна прерогатива Османської імперії на Кавказі було відновлення її територій в Східній Анатолії, втрачених під час російсько-турецької війни, 1877-78, зокрема, регіонів Артвін, Ардаган, Карс і порт Батумі. Успіх наступу османців в цих областях мали змусити росіян, відволікти війська на цей фронт з польського та галицького фронтівHinterhoff, Marshall Cavendish Illustrated Encyclopedia, pp.499-503 Німецькі радники і османські війська розпочали кампанію саме з цієї причини. З економічної точки зору, Османською чи, швидше, німецькою, стратегічною метою було відрізати Росії доступ до вуглеводневих ресурсів навколо Каспійського моряThe Encyclopedia Americana, 1920, v.28, p.403
Німеччина створила Бюро Розвідки на Сході напередодні Першої світової війни, бюро брало участь у розвідувальних і диверсійних акціях в Персії та Афганістані, руйнації англо-російської Антанти Османський військовий міністр Енвер-паша стверджував, що якщо росіяни звільнять ключові міста Персії, він зможе проторити шлях до Азербайджану, Центральної Азії і Індії. Задля вилучення цих країн із сфери західного впливу, Енвер-паша, пропонував допомогти новостворюваним тюркським державам. Проект Енвера був в протиріччі з європейськими інтересами. Турки також мали на меті перервати зв'язок Великої Британії з Індією та Сходом через Суецький канал.
Британці побоювались, що турки можуть напасти і захопити на Близькому Сході (і пізніше на Каспії) нафтові родовища Британський Королівський флот залежав від нафти з нафтових родовищ на півдні Персії, до яких мала монопольний доступ підконтрольна Британії Англо-перська нафтова компанія
Росія розглядала Кавказький фронт, як другорядний по відношенню до Східного фронту. В березні 1915 року, міністр закордонних справ Росії Сергій Сазонов зустрівшись з британським послом Джорджем Б'юкененом і французьким послом Морісом Палеологом, заявив, що для міцного післявоєнного врегулювання Росія має отримати столицю Османської імперії, Константинополь, протоки Босфор і Дарданелли, Мармурове море, Південну Фракію до лінії Енош-Мідія, а також частину Чорноморського узбережжя Анатолії між Босфором і річкою Сакар'я і невизначеною точкою поблизу Ізміта. Уряд Росії планував замінити мусульманське населення Північної Анатолії і Стамбула більш надійними козачими поселенцямиR. G. Hovannisian. Armenia on the Road to Independence, 1918, University of California Press, Berkeley and Los Angeles, 1967, pg. 59
Вірменський національно-визвольний рух також прагнув встановити Першу Вірменську Республіку в східній частині Малої Азії. Вірменська Революційна Федерація врешті-решт досягла цієї мети, зі створенням міжнародно визнаної Демократичної Республіки Вірменія у травні 1918. Ще в 1915 році було створено Адміністрація Західної Вірменії, а пізніше Республіка Гірська Вірменія, Диктатура Центрокаспію. Проте жодне з цих державних утворень не було довготривалим.
Оперативний простір
Кавказька кампанія була збройним конфліктом між Османською та Російською імперіями, а пізніше за участі Азербайджану, Вірменії, Диктатури Центрокаспію і Великої Британії. Кампанія відбувалась на теренах від Кавказу до Східної Малої Азії — Трабзон, Бітліс, Муш і Ван. Сухопутна війна супроводжувалася взаємодією з ВМФ Росії в регіоні Чорного моря Османської імперії. 23 лютого 1917, просування російських військ було зупинено після російської лютневої революції, а пізніше після колапсу Російської Кавказької армії російські війська були замінені військами новоствореної вірменської держави, що складалися з попередніх вірменських загонів добровольців і вірменських іррегулярних формувань.
У 1918, на цьому терені були створені військові формування Диктатури Центрокаспію та Республіки Гірська Вірменія також було введено британський Данстерфорс до складу якого входили елітні війська переведені з Месопотамського і Західного фронтів. Османська і Німецька імперії продовжили ескалацію конфлікту з приходом Німецьких експедиційних військ в Батумі, головна мета яких полягала в забезпеченні поставок нафти.
3 березня 1918, військові дії припиняються між Османською імперією і Росією, після підписання Берестейського миру, 4 червня 1918 Османська імперія підписали Батумську угоду з Вірменією. Проте, збройний конфлікт тривав між Османською імперією і Диктатурою Центрокаспію, Республікою Гірська Вірменія та Данстерфорс, до підписання Мудросського перемир'я 30 жовтня 1918 року.
Турецька армія
Одночасно з підписанням німецько-турецького договору, в Туреччині була оголошена загальна мобілізація. Проте Туреччина ще не була готова до участі у війні, тому 3 серпня Туреччина оголосила про свій нейтралітетВ. В. Готлиб. Тайная дипломатия во время первой мировой войны. Пер. с англ. М., 1960, стр. 41..
Турецька армія після поразок у Першій Балканській війні і Триполітанській війні, перебувала у важкому стані. Армії не вистачало найнеобхіднішого — озброєння, боєприпасів, одягу, чобіт. Турецький флот не міг змагатися з російським флотом у Чорному моріE. Ф. Лудшувейт. Турция в годы первой мировой войны 1914—1918 гг. Военно-политический очерк. М., 1966, стр. 43..
Турецька армія комплектувалася на основі військової повинності, на службу призивалися чоловіки по досягненні 20-річного віку«Вооруженные силы иностранных государств», вып. 6. «Сухопутные силы Турции и балканских государств». М., 1914, стр. 4-7, 16. Всього у військах в мирний час перебували 200 000 солдатів і 8000 офіцерів, не рахуючи спеціальних формувань. Запас і ополчення досягали 1 мільйона осіб, з яких лише третина була навчена. Турецька піхота була озброєна 7,65-мм гвинтівкою Маузера зразка 1890 і 1903 рр.. з прицільною дальністю стрільби до 2000 м. Кавалерія мала на озброєнні карабіни, револьвери, шашки, піки.
Армія Туреччини знаходилася під контролем німецької військової місії, на чолі якої стояв генерал Ліман фон Сандерс. Навчання турецької армії відбувалось за німецьким зразком і за німецькими статутами, також німецькі офіцери займали ключові посади в турецькому генштабі.
Після початку війни і перемог Антанти на Марні і в Галичині, багато членів турецького уряду висловилися за відмову від участі у війні. Але, щоб підтримати вступ Туреччини у війну, Німеччина надала Константинополю позику в 100 млн франків. Це остаточно переконало турецький уряд про вступ у війну на боці блоку Центральних держав.
Плани і розгортання військ
За схваленим німецьким командуванням, планом Енвера-паші, турецька армія повинна вести війну на два фронти: на Кавказі проти Росії, на Суецькому каналі і в Єгипті проти Англії.
За планом війни турецька армія повинна була скувати значні сили російської армії на Кавказі і відтягнути на себе якомога більше військ з російсько-німецького фронту, а при вдалих діях австро-німецьких військ планувалося висадити десант під Одесою. Також планувалося обороняти Константинополь і чорноморські протоки, не допустити вторгнення британських військ в Ірак, Сирію і Палестину, захопити Суецький канал, щоб перервати сполучення Великої Британії з її східними колоніями.
Турецький план війни на Чорному морі мав чисто оборонний характер, проте з прибуттям німецьких крейсерів «Гебен» і «Бреслау», турецьке командуванням планувало набіги на російське узбережжя, потоплення торгових суден і транспортів в море, постановка мінних загороджень, оборона БосфоруГ. Лорей. Операции германо-турецких морских сил в 1914—1918 гг. Пер. с нем. М., 1934, стр. 8 — 9, 49, 52-54.
До початку військових дій Туреччина мобілізувала 40 піхотних дивізій діючих військ, 57 резервних дивізій, 40 полків регулярної і 24 полки іррегулярної кінноти, всього близько 780 000 чоловік, під командуванням військового міністра Енвер-паші.
У Малій Азії турецьке командування розгорнуло 1-шу, 2-гу та 5-ту армії для оборони чорноморського узбережжя, проток і Константинополя. 3-тя армія сконцентрувалася на Кавказі для протидії російській армії, 4-та на узбережжі Середземного моря для оборони Палестини і Сирії. Окремі частини розгорнулися в МесопотаміїЕ. Ф. Лудшувейт. Турция в годы Первой мировой войны 1914—1918 гг., стр. 50..
30 жовтня 1914 турецькі кораблі під командуванням німецького адмірала Сушона, без оголошення війни бомбардували російські порти Севастополь, Феодосію, Новоросійськ, Одесу. У відповідь на це Росія оголосила Туреччині війну. Одночасно з цим турецькі війська перейшли державний кордон і вторглися на територію Російської імперії. 8 листопада турки почали вторгнення на територію Ірану, порушивши його нейтралітет, проникли в Іранський Азербайджан і оволоділи західною частиною цієї провінціїM. H. Иванова. Германская агрессия в Иране в годы первой мировой войны. — В кн. «Краткие сообщения института востоковедения», т. 19. М., 1956, стр. 17..
5 листопада 1914 війну Туреччині оголосила Англія, а 6 листопада — Франція«Международные отношения в эпоху империализма», серия 3, т. VI, ч. 2, М. — Л., 1935, стр. 28, 33.. Туреччина 12 листопада оголосила «священну війну» (джихад) Англії, Франції та Росії. Османська імперія вступила в Першу світову війну.
Хронологія
1914
Після бомбардування Російських чорноморських портів, Росія оголосила війну Османської імперії 2 листопада 1914. Британський флот атакував Дарданелли 3 листопада і інші члени Антанти оголосили війну 5 листопада.Historical dictionary of the Ottoman Empire, By Selçuk Akşin Somel
Кавказький фронт
Початок бойових дій
Головним фронтом Близькосхідного театру бойових дій був Кавказький фронт, де відбувалися запеклі бої між російськими і турецькими військами.
Для військових дій проти Росії, турецьке командування зосередило 3-тю армію під командуванням Гасан-Ізет-паші. Основні сили цієї армії були зосереджені в районі Ерзерума. 3-тя армія повинна була почати наступ проти російських військ, розгромити їх у Сарикамиш, а потім наступати з метою захоплення Ардагана і Батума. Також 3-й армії було поставлено завдання не допустити проникнення російських військ на територію Османської імперії і при слушній нагоді завдати їм контрудару.
Російські війська на Кавказі були зведені в Кавказьку армію, під командуванням генерала Воронцова-Дашкова. Російські війська мали завдання утримати дороги Баку— Владикавказ і Баку— Тифліс, обороняти найважливіший промисловий центр — Баку і не допустити появи турецьких військ на Кавказі. Оскільки основним фронтом для російської армії був російсько-німецький, Кавказька армія повинна була активно оборонятися на зайнятих прикордонних гірських рубежах.