Kentucky Fried Chicken (KFC) — американська мережа ресторанів швидкого харчування), що спеціалізуються на стравах із курятини. Заснована в 1952 Гарландом Сандерсом під вивіскою Kentucky Fried Chicken. У 1991 бренд скоротив назву до абревіатури KFC. З 1997 року мережа належить великій ресторанній компанії «Yum! Brands», що володіє такими брендами, як «Pizza Hut» і «Taco Bell». Нині мережа KFC представлена в Україні та загалом 110 країнах світу — це більше 16 000 точок, у яких щодня обслуговуються близько 12 000 000 клієнтів. Головний офіс знаходиться в Луїсвіллі, штат Кентуккі.
Історія Заснування Гарланд Девід Сандерс (9 вересня 1890 — 16 грудня 1980), більш відомий як полковник Сандерс, народився та виріс на фермі в передмісті Генрівіля, штат Індіана (недалеко від Луїсвілля, штат Кентуккі). Коли Гарланду було п'ять років, його батько помер, ця подія змусила матір Сандерса працювати на консервному комбінаті. Через часту відсутність матері хлопцеві, як старшому сину, доводилось піклуватися про своїх молодших брата та сестру. Коли хлопцеві виповнилось сім років, матір навчила його куховарити. У віці 13 років Сандерс покинув батьківський дім та пробував себе у різних професіях, переживаючи злети та падіння. У 1930 році Гарланд почав працювати на автозаправній станції Shell недалеко від Норт-Корбіна, невеличкого міста в штаті Кентуккі, на краю гірського масиву Аппалачі. Саме там він уперше запропонував мандрівникам страви, приготовані за власними рецептами, яких він навчився в дитинстві: смажена курка, стейки та копчена шинка.
У 1934 році Сандерс взявся за ще одну автозаправку, цього разу більшого розміру. Вона розташовувалася на іншому боці дороги, і тут вдалося організувати їдальню на шість столиків. Саме тоді підприємець почав продавати страви зі смаженої курки. Бажаючи підвищити кваліфікацію, Сандерс прослухав восьмитижневий курс управління рестораном у Школі готельного господарства (англ. School of Hotel Administration) Корнельського університету. До 1936 року його підприємство стало достатньо успішним для того, щоб Сандерс міг отримати почесне звання полковника Кентуккі від губернатора Рубі Лаффуна. У 1937 році чоловік розширив ресторан до 142 місць, а в 1940 році придбав придорожній мотель, який отримав назву «Двір і кафе Сандерса» ().
Приготування страви на залізній сковорідці займало в Сандерса 35 хвилин. Він мав намір скоротити тривалість процедури, однак готувати курку у фритюрі він не хотів, вважаючи, що він робить страву сухою, твердою і нерівномірно просмаженою. З іншого боку, коли він готував порції заздалегідь, йому не завжди вдавалося продати їх усіх. У 1939 році на ринку вперше з'явилися скороварки, призначені передовсім для приготування овочів. Придбавши скороварку, Сандерс пристосував її для смаження під тиском і почав використовувати у своєму кафе. Новий метод скорочував тривалість приготування до рівня смаження у фритюрі, при цьому, на думку Сандерса, він зберігав кулінарні переваги старого способу. У липні 1940 року Гарланд створив фінальний рецепт своєї знаменитої суміші з 11 трав і спецій. Він ніколи не розкривав його повністю, однак згадував про використання солі і перцю. Сандерс заявляв, що всі інші інгредієнти «стоять на полиці в кожного».
У 1950 році губернатор Лоуренс Уетербі знову присудив Сандерсу звання полковника Кентуккі, після чого підприємець почав створювати відповідний статусу імідж. Він відростив бороду еспаньйолку, став виходити у світ у сюртуку, який згодом замінив на білий костюм, надягати краватку-боло й представлятися як «полковник». Згідно з біографом Джошем Озерські, компаньйони Сандерса «спочатку поставилися до змін жартівливо, а потім почали сприймати всерйоз».
Відкриття кафе в інших штатах
Кафе Сандерса обслуговувало здебільшого автомобілістів. У 1955 році був опублікований план нової автомагістралі I-75, і з'ясувалося, що вона буде пущена в об'їзд міста Корбін. Це означало, що бізнес Сандерса на колишньому місці не має жодних перспектив. Підприємець продав нерухомість і почав відвідувати різні міста США, намагаючись продати свій рецепт рестораторам. В обмін на «секретну суміш», рецепт, спосіб приготування і можливість використовувати рекламний імідж і ім'я Сандерса деякі власники незалежних закладів погоджувалися платити по п'ять центів з кожного проданого курчати. Ще в 1952 році Сандерс успішно продав франшизу Піту Харману з Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, — Харман був керуючим одного з найбільших ресторанів у місті. Автором бренду Kentucky Fried Chicken став художник-оформлювач Дон Андерсон, якого найняв той-таки Харман. Сандерс прийняв цю назву для того, щоб відрізняти свій продукт від обсмаженого у фритюрі «Південного курчати», представленого в інших ресторанах.
Піт Харман стверджував, що в перший рік продажу нової страви його оборот збільшився більш ніж утричі, при цьому 75 % приросту припадало саме на курчата Сандерса. Жителі Юти вважали продукт з Кентуккі екзотичним і вбачали в ньому своєрідний прояв гостинності, характерної для південних штатів. Оскільки успіх KFC багато в чому залежав від якості роботи перших концесіонерів, біограф Сандерса назвав Хармана «віртуальним співзасновником» мережі. Харман офіційно зареєстрував слоган «It's finger lickin'good», який згодом був поширений на всі ресторани мережі.
У 1957 році саме Харман став автором концепції «повноцінного обіду у відерці»: він пропонував 14 шматочків курки, п'ять булочок і пінту соусу за $3,50 ($25,50 в цінах 2014 року). Примітно, що перші п'ятсот відерець Харман отримав від колеги-концесіонера з Денвера. Той купив їх у торговця і, не знаючи, що з ними робити, звернувся до Сандерса. Сандерс же зв'язався з Харманом і попросив його скористатися таким упакуванням.
Бізнесмен Дейв Томас, який був концесіонером KFC з середини 1950-х, вирішив встановити поруч з кафе знак з відерцем, що оберталось. Згодом цей символ став використовуватися в багатьох інших ресторанах мережі. Томас стверджував, що курча Сандерса стало «сенсацією» з першого ж дня продажів; покупці утворювали цілі черги перед дверима кафе. Дейв Томас також був одним з ранніх прихильників продажу курчати «на винос», яку вперше запровадив Харман. Крім того, система бухгалтерії Томаса була поширена Сандерсом по всіх кафе KFC. У 1968 році Томас продав свої акції KFC за $1 млн (близько $7 млн в цінах 2014 року), після чого став регіональним менеджером компанії на схід від річки Міссісіпі. У 1969 році він заснував власну мережу ресторанів — Wendy's.
У 1960 році Сандерс перевів штаб-квартиру компанії в Шелбівілль, штат Кентуккі. Це дало йому змогу значно спростити операції з відправлення спецій, скороварок, картонних упаковок і рекламних матеріалів.
Продаж мережі Гарландом Сандерсом KFC вдалося підвищити популярність курячих страв у фаст-фуді, які відтепер складали конкуренцію гамбургеру. У 1960 році під брендом KFC діяли близько двохсот ресторанів; у 1963 році їх було вже близько шестисот, і компанія стала лідером США за кількістю точок збуту. У тому ж році Сандерс провів ділову зустріч з Джоном Я. Брауном-мл., сином свого адвоката. Браун заявив Сандерсу про своє бажання приєднатися до бізнесу, який мав серйозну репутацію в штаті. На думку Брауна, тоді Сандерс вже втратив інтерес до KFC як до бізнесу. Сандерс же відзначав молодий вік Брауна, його ентузіазм і проникливість. Водночас і Браун, і концесіонер KFC Дейв Томас стверджували, що Сандерс «не був добрим бізнесменом».
Браун переконав фінансиста Джека К. Мессі оплатити 60 % угоди, зробивши також вагомий особистий внесок; невеликі суми внесли також концесіонер Піт Харман і менеджери компанії Лі Каммінгс і Харлан Адамс. Сандерс тим часом став вагатися щодо продажу бізнесу, оскільки члени його сім'ї виступали проти цієї угоди. Мессі ж, знаючи про віру Сандерса в астрологічні прогнози, дочекався особливо вдалого для полковника гороскопу, після чого назвав йому свою ціну. Отримавши від Мессі письмову пропозицію і побачивши зазначену суму, Сандерс негайно ознайомився з гороскопом і погодився на продаж. Так у 1964 році група інвесторів придбала компанію Сандерса за $2 млн ($15,4 млн у цінах 2014 року). Договір передбачав виплату Сандерсу довічної пенсії, а також закріплював за колишнім власником функції щодо контролю якості і роль «живого товарного знака». Харман вважав, що збереження наступності в управлінні фірмою допоможе запобігати розбіжностям між концесіонерами та родичами Сандерса.
Швидке зростання у США Мессі і Браун стандартизували операції раніше неоднорідного підприємства. Відвідавши офіс Піта Хармана в Юті, вони почали впроваджувати створену ним модель обслуговування «на винос» по всій мережі. Згідно з новими правилами, концесіонери повинні були прибрати з меню власні продукти, залишивши лише фірмові страви KFC. Ресторани отримали нове оформлення, основою якого стали червоно-білі смугасті поверхні й мансарда з банями. Зростання компанії прискорилось, оскільки продаж виключно курячих страв KFC цікавив потенційних концесіонерів набагато більше.
Сандерс не схвалював деяких рішень нового керівництва й був розлючений, коли Мессі заради зручності переніс штаб-квартиру KFC в Нашвілл, штат Теннессі. Сандерс прокоментував подію так: «Це не чортове „Смажене курча з Теннессі“, хоч би що там говорив слизький сучий син у шовковому костюмі». Також Сандерс був незадоволений зміною франчайзингової політики компанії: керівництво запровадило для концесіонерів внесок у розмірі $4000 і стало стягувати з партнерів відсоток від загальної суми продажів; раніше власники франшиз повинні були відраховувати центральному офісу 5 центів з кожного проданого курчати. Крім того, Сандерс вважав, що компанія відмовилася від контрактних зобов'язань, почавши операції в Канаді; він вважав, що укладений з KFC договір дає йому виключні права на діяльність у цій країні. Він приголомшив нове керівництво, повідомивши про своє невдоволення виданню The Washington Post: «Мені не подобаються деякі речі, які Джон Я. вчинив по відношенню до мене. Нехай записи скажуть самі за себе. Він переконав мене піти». Браун же стверджував, що зробив структуру управління більш ефективною й спілкувався з дедалі розлюченішим Сандерсом тактовно й терпляче.
Компанія була змушена знову вести переговори зі своїм засновником, адже Сандерс володів акціями на суму $1,5 млн, що не давало змоги Мессі розмістити часткові папери KFC на біржі. За версією Брауна і Мессі, Сандерс мав право лише на приготування курчати в Канаді. Після того, як контракт було переукладено і Сандерс домігся виняткових прав на роботу в Канаді, він продав свої акції бізнесменам. Акції компанії з'явилися на біржі в 1966 році. Після цього керівництво викупило 600 концесійних кафе KFC і стало управляти ними безпосередньо. Того ж року Мессі відсторонився від повсякденного управління компанією, хоча і зберіг за собою посаду голови. Тоді Браун оголосив про перенесення штаб-квартири в Луїсвілл (штат Кентуккі).