Єрковецька волость — адміністративно-територіальна одиниця Переяславського повіту Полтавської губернії з центром у селі Єрківці.

Утворена до 1880 року під назвою Ковалинська. Наприкінці XIX століття волосне правлення перенесено до села Єрківці та назву волості змінено на Єрковецька.

Станом на 1885 рік складалася з 10 поселень, 36 сільських громад. Населення — 8228 осіб (4054 чоловічої статі та 4174 — жіночої), 1632 дворових господарства.

+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, дес. Сільських громад 9702 6738 Приватної власності 4606 2756 Казенної власності 3845 — Іншої власності 6737 177 Загалом 24890 9671+

Основні поселення волості: Ковалин — колишнє державне та власницьке село при протоках з річки Іква за 18 верст від повітового міста, 1081 особа, 226 дворів, православна церква, земська станція, 3 постоялих будинки, лавка, 18 вітряних млинів. Гусинці — колишнє власницьке село при річці Дніпро, 416 осіб, 89 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, 6 водяних млинів. Дівички — колишнє державне та власницьке село, 654 особи, 133 двори, православна церква, постоялий будинок, 11 вітряних млинів. Єрківці — колишнє державне та власницьке село при протоках з річки Альта, 2396 осіб, 466 дворів, православна церква, земська станція, 3 постоялих будинки, 2 лавки, 54 вітряних млини. Кальне — колишнє державне та власницьке село при річці Дніпро, 347 осіб, 74 двори, православна церква, 4 водяних млини. Підсінне — колишнє державне та власницьке село при річці Дніпро, 624 особи, 128 дворів, православна церква, постоялий будинок, 3 водяних млини. Сошників — колишнє державне та власницьке село при урочищі Карані, 1150 осіб, 256 дворів, православна церква, 3 постоялих будинки, 3 лавки, 26 вітряних млинів. Яшники — колишнє державне та власницьке село при річці Дніпро, 696 осіб, 120 дворів, православна церква, 2 постоялих будинки, паровий і 4 водяних млини, маслобійний завод.

Старшинами волості були: 1900 року — відставний унтер-офіцер Юхим Іванович Колесник; 1903—1904 роках — козак Тимофій Павлович Салівон,,,; 1913 року — Михайло Антонович Заболотний; 1915—1916 роках — Володимир Степанович Кондратенко,.

Джерела

Примітки