Ка́капо (Strigops habroptilus, ) — нелітаючий папуга, єдиний представник роду.

Є єдиним сучасним папугою, який не вміє літати (у нього є крила, але мускулатура, що приводить їх в рух, практично атрофувалися в результаті еволюційного процесу на ізольованих островах). Вчені пов'язують нездатність до польоту, як адаптацію до практично повної відсутності хижаків у природному середовищі існування. Також ці нелітаючі птахи, можливо, найдовгоживучіші, оскільки їхня середня тривалість життя становить 95 років.

Зовнішній вигляд Какапо — дуже великий папуга, що виростає до 64 см завдовжки. Пір'я зелене, на спині з коричневими та темно-коричневими плямами. Верхівка хвоста зелено-коричнева. Пір'я на горлі, грудях та під хвостом жовто-зеленого кольору. Перед голови оточує коричневе щетиноподібне пір'я, в зона всередині білувата. Це надає какапо схожості з совами. Самки зазвичай схожі на самців за забарвленням, але меншого зросту. Незрілі птахи мають тьмяніше забарвлення.

Крила невеликі, грудина не має кіля. Какапо зазвичай тримає своє тіло в горизонтальному положенні, майже торкаючись головою землі.

Спосіб життя Більшу частину життя какапо проводить на землі в лісах. Активний у нічний час.

Какапо застигають, коли їх турбують, покладаючись на своє маскувальне забарвлення. В минулому це рятувало їх від таких денних птахів-хижаків, як нині вимерлий орел Гааста та великий лунь Ейлса. Але інтродуковані хижі ссавці, такі як кішки та горностаї, полюють на какапо.

Хоча какапо не здатні до активного польоту, вони користуються крилами для балансування тіла, а самки можуть планерувати на відстань по 3-4 метри. Завдяки кігтям вони вилазять на дерева заввишки до 20 метрів. По землі здатні подолати пішки декілька кілометрів без зупинки.

Розмноження Більшу частину життя какапо проводять на самоті, а в період розмноження, що починається в грудні, самці привертають увагу самиці голосом. Для цього вони використовують гучний, низькочастотний звук, що видається за допомогою спеціального горлового мішка. Щоб звук краще розповсюджувався довкола, самець викопує в землі поглиблення чашоподібної форми близько 10 см глибиною, яке використовується як резонатор.

Кожен самець какапо намагається зробити кілька таких резонаторів у найкращих місцях — на пагорбах і височинах. На цьому ґрунті у опонентів нерідко зав'язуються бійки, де як аргументи використовуються дзьоб і кігті, а супроводжується бійка гучними криками.

Протягом трьох-чотирьох місяців самець щоночі витрачає по 8 годин, перебігаючи від лунки до лунки і, видаючи крики, які чутно в радіусі до 5 км. За цей час він може втратити до половини маси тіла.

Почувши заклик самця, самиці какапо інколи доводиться пройти кілька кілометрів щоб дістатися до обранця. Після недовгих залицянь відбувається парування, після якого самиця покидає самця. Папуга продовжує токувати, привертаючи увагу інших партнерок.

Гніздо влаштовується на землі під корінням дерев або ж у їх порожнистих стовбурах. Кладка може складатися максимум з 3-х яєць, насиджування яких триває близько 30 днів. Після вилуплення яєць самка сама годує пташенят протягом 3-х місяців, а пташенята продовжують залишатися з самкою ще кілька місяців.

Статевої зрілості птахи досягають не раніше ніж на 5 році життя. Примітно, що цикл розмноження у какапо нерегулярний, і багато в чому залежить від кількості їжі, а особливо плодів дерева ріму, що плодоносить раз на 2-4 роки.

Живлення Живиться какапо різноманітним насінням, плодами дерева ріму, бульбами, які викопує з ґрунту. Часто обгризають жорстке листя, що є характерною ознакою їхнього перебування в місцевості.

Поширення та збереження

Популяції на малих островах (нащадками яких є сучасні какапо) опинилися в ізоляції від популяцій решти Нової Зеландії близько 8 тис. років до н.е.

До появи людини какапо були поширені на усіх основних островах Нової Зеландії на місцевостях, порослих деревами та чагарниками. У зв'язку з полюванням задля пір'я та м'яса, вирубкою лісів та завезенням інвазивних видів хижаків (ласка) кількість птахів почала стрімко зменшуватися ще з появою на островах маорі. В 1880-і на північному острові какапо вже не лишилося.

У 1894 році уряд Нової Зеландії розпочав першу спробу врятувати какапо. Піонер охорони природи Річард Генрі очолив зусилля з переселення кількох сотень птахів на острів Резолюшн у Фьордленді, вільний від хижаків. Однак протягом шести років на острові з'явилися горностаї та знищили популяцію папуг.

З 1949 по 1973 рік новостворена Служба дикої природи Нової Зеландії здійснила понад 60 експедицій на пошуки какапо, зосереджуючись переважно на Фьордленді. Шістьох було спіймано, але всі вони були самцями, і всі, крім одного, померли протягом кількох місяців утримання в неволі. Потім, у 1974 році, було розпочато нову ініціативу, і 1977 року у Фьордленді було знайдено ще 18 какапо, але всі знову були самцями.

Та згодом того ж року група дослідників не знайшла невелику (близько 200) популяцію на острові Стюарта (він же Ракіура). У 1995 році кількість особин у популяції скоротилася до 51, у зв'язку з чим було розпочато програму з відновлення чисельності какапо. Програма приносить певний успіх і станом у 2026 рік у світі нараховувалося вже понад 300 особин. Какапо захищені законом у Новій Зеландії. Усі особини радіовідстежуються протягом року. Проведено дослідження щодо впливу додаткового годування, і рівня вітаміну D на успіх спроб відтворення. Протягом сезонів розмноження кожне гніздо контролюється за допомогою інфрачервоних відеокамер. Методи вирощування пташенят вручну вдосконалюються. Таким чином вдається покращити генетичне різноманіття решти популяції. Відбулися випробування методів штучного запліднення. На усіх островах, на яких зараз перебуває какапо, були знищені інвазивні види (горностай, посум, пацюк, кіт). Моделювання відповідного середовища існування дозволило визначити місця для потенційних реінтродукцій у майбутньому.

Через малу стартову популяцію в 49 птахів, какапо мають надзвичайно високий рівень близькоспорідненого схрещування та низьке генетичне різноманіття. З цієї причини сучасний вид вразливіший до хвороб і 61% яєць какапо не вилуплюються.

Галерея

Примітки

Посилання Strigops habroptila на Animal Diversity Web Какапо - рідкісний нелітаючий папуга, Біологічний факультет ЛНУ ім. Івана Франка