Кавалер д'Арпіно або Джузеппе Чезарі ( d'Arpino; 1568, Арпіно — 3 липня, 1640, Рим) — італійський художник, представник пізнього римського маньєризму, живописець і фрескіст, який працював переважно в Римі. Один із помітних майстрів римського мистецького середовища кінця XVI — початку XVII століття. Його майстерня була пов'язана з раннім періодом творчості Караваджо, а серед митців, які навчалися або працювали під його впливом, згадують також Гвідо Рені.
Життєпис Джузеппе Чезарі народився 1568 року в Арпіно, невеликому місті між Римом і Неаполем в родині художника. Разом із родиною в 13-річному віці перебрався в Рим, де батько працював художником-декоратором у лоджіях Рафаеля Ватикана. Син теж обрав кар'єру художника і навчався у Нікколо Чирчиньяні, відомого як Помаранчо.
У 1585 році Чезарі став членом римської Академії Святого Луки, що надавала право офіційно працювати в папській столиці. Його перші значні замовлення були пов'язані з фресковими циклами для римських церков і палаців. Чезарі швидко здобув репутацію здібного декоративного живописця, здатного працювати над великими релігійними та історичними композиціями.
Син папи римського Григорія XIII, Джакомо Бонкомпаньї, став герцогом Акіно та Арпіно, тому молодий художник увійшов в коло папського патронату. Кар'єра Джузеппе Чезарі не постраждала і при зміні на папському престолі, коли трон в Ватикані посів Сікст V. Особливого значення його кар'єра набула за папи Климента VIII, який підтримував художника. Саме завдяки папському заступництву Чезарі отримав титул кавалера, після чого став широко відомий як Кавалер д'Арпіно.
Як більшість італійських художників, Джузеппе Чезарі добре опанував техніку фрески і багато працював за замовами церковних громад як художник-фрескіст. Він підкорився настановам римської школи і наслідува художню манеру римських представників маньєризму. Тому його твори споріднені з художньою манерою митців, що формально йшли в руслі знахідок пізнього Рафаеля Санті, Мікеланджело, Даніеле да Вольтерра, але без пристрасті і драматичних ефектів останніх. Навіть в драматичних сюжетах митець обирав спокійні композиції, відсторонено, холодно розповідаючи чи то про смертий бій братів Горацїів проти Куріаціїв, про рятування прикутої Андромеди чи знущання над Христом. Нові впливи виявилися в знайомстві з досягненнями пейзажного живопису північних шкіл Європи. Тому Джузеппе Чезарі охоче включав пейзажні мотиви у власні релігійні композиції на фресках, де вони ідейно не головували.
Попри появу нових художніх напрямів на початку XVII століття, Чезарі продовжував отримувати замовлення і залишався відомим майстром у Римі. Він помер 3 липня 1640 року в Римі.
Творчість Чезарі належав до пізнього римського маньєризму. Його творчості властиві видовжені фігури, складні пози, декоративність композиції, яскравий колорит і підкреслена витонченість рисунка. У музейних описах його характеризують як вправного рисувальника і фрескіста, одного з останніх маньєристів, активних у Римі та Неаполі
Він працював у жанрах релігійного, історичного та алегоричного живопису. Серед важливих напрямів його діяльності були фрескові декорації для римських церков, палаців і папських замовників. Чезарі також створював картини на міфологічні й біблійні сюжети, зокрема невеликі композиції на дереві або міді, що високо цінувалися колекціонерами.
Зв'язок із Караваджо
Майстерня Чезарі була одним із помітних художніх осередків Рима наприкінці XVI століття. У ній на ранньому етапі перебував Караваджо, який після прибуття до Рима певний час працював у майстерні Кавалера д'Арпіно. Цей зв'язок має важливе значення для історії італійського живопису, оскільки Караваджо згодом радикально змінив розвиток європейського мистецтва. Водночас власний стиль Чезарі залишався ближчим до маньєристичної традиції, ніж до нового караваджизму з його різким світлотіньовим контрастом і натуралізмом. Це була зустріч двох різних епох. Чезарі д'Арпіно так і не перейшов на позиції раннього бароко. Мікеланджело да Караваджо, навпаки, стане головною дійовою особою демократичної гілки італійського бароко, яскравим противником так званої «величної манери» офіційних римських майстрів, підтриманих двором римських пап.
В майстерні Джузеппе Чезарі, з 1600 року відомого як кавалер д'Арпіно, молодий Караваджо деякий час працював, виконуючи деталі і квіти.
Обидва мимоволі позмагаються в майстерності пізніше в римській церкві Сан-Луїджі-дей-Франчезі, де Джузеппе Чезарі виконав фрески зі сценами життя Св. Матвія на склепіннях каплиці Контареллі. Контареллі — італьянізоване ім'я французького кардинала Матьє Контреля, на гроші якого і була облаштована ця каплиця. Сенсаціями були картини молодого Караваджо «Христос обирає апостола Матвія», «Євангеліст Матвій і янгол», «Мучеництво Св. Матвія», виконані для тої ж каплиці. На відміну від д'Арпіно, Караваджо так і не засвоїв техніки фрески, тому замість фресок виконав картини олійними фарбами.
Цікавою була доля ранніх творів Караваджо перших римських років. Їх прибрав до власних збірок кавалер д'Арпіно. Папа римський Павло V, за несплату податків, арештував майно кавалера д'Арпіно. Аби мирно розв'язати конфлікт з папською фінансовою установою, д'Арпіно (аби не віддавати гроші), сплатив борги картинами власної збірки. Картини збірки д'Арпіно отримав племінник папи, Шипіоне Боргезе, до збірок якого і перейшли «Юнак з кошиком фруктів», «Хворий Вакх» Караваджо, а згодом і вівтарна картина «Мадонна Палафреньєрі», від якої відмовились прелати церкви Санта-Анна-дей-Палафреньєрі.
Вибрані твори
Твори Чезарі зберігаються в багатьох музейних і церковних зібраннях, зокрема в Національній галереї мистецтва у Вашингтоні, Метрополітен-музеї, Галереї Борґезе та інших колекціях.
Картини «Персей рятує прикуту Андромеду», Музей історії мистецтв, Відень «Христос воскрешає померлого Лазаря», галерея Боргезе «Втеча Святої Родини в Єгипет», галерея Боргезе «Викрадення Європи», галерея Боргезе «Іван Хреститель», галерея Боргезе «Христос воскрешає померлого Лазаря», галерея Корсіні «Взяття Христа під варту», Академія Сан Лука, Рим «Діана і Актеон», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт) «Венера і Адоніс», Діжон, Франція «Стигмати св. Франциска Ассізького», Пінакотека Чівіко, Форлі, Італія «Св. Родина зі святими», Прадо, Мадрид «Св. Цецилія з органом портативом, святою та янголом»
Фрески лоджетта папи римського Сикста V палаццо Костагуті, зала Венери і Енея палаццо деї Консерваторі церква Сан Онофріо а Джаніоло церква Святого Михаїла архангела церква Санта Марія Ассунта церква Сан Антоніо церква Сан Андреа церква Сан Віто в Чівітавеккья Чертоза ді Сан Мартіно, хор, Неаполь Санта Прасседе, Рим
Див. також Маньєризм Живопис бароко Даніеле да Вольтерра Франческо Сальвіаті Караваджо Римська художня школа Сан-Луїджі-дей-Франчезі, Рим Каплиця Контареллі
Примітки
Джерела
Gash, J. (1996). Caravaggio, in Turner, J. (ed). The Dictionary of Art. London: Macmillan «Микеланджело да Караваджо. Документы. Воспоминания современников», М, «Искусство», 1975 Джорджо Бонсанті, «Караваджо», «Слово», 1995, серия «Великие мастера итальянского искусства»
Посилання