Crew Resource Management (або Cockpit Resource Management) або CRM (Керування можливостями команди (екіпажу)) — методика навчання персоналу у сферах діяльності, де людський фактор здатний призвести до катастрофи. CRM орієнтована не на технічні знання, а на стосунки членів команди або екіпажу в кабіні, у тому числі керівництво та прийняття рішень. Спершу ця методика застосовувалася в авіації; згодом її впровадили і в інших службах, зокрема пожежній і морській (Bridge Resource Management або Maritime Resource Management).
Застосування Методика навчання екіпажів взаємодії один з одним з'явилася після проведеного в 1979 році у НАСА семінару з питань підвищення безпеки польотів. Дослідження NASA продемонстрували, що причиною більшості авіакатастроф став людський фактор, зокрема проблеми у взаєминах. Приклад — найбільша в історії авіакатастрофа 1977 року на острові Тенерифе (зіткнення на ЗПС двох літаків Boeing 747), яке сталося почасти через те, що перший і другий пілоти проігнорували сумніви молодого бортінженера щодо вільності смуги, поклавшись на свій досвід.
У 1981 році United Airlines стала першою авіакомпанією, яка запровадила CRM для навчання своїх літних екіпажів. Через 8 років це дало плоди. 19 липня 1989 року сталася катастрофа рейсу 232 United Airlines, коли у літака McDonnell Douglas DC-10, який його виконував, сталося руйнування середнього двигуна, уламки якого пробили горизонтальне оперення, пошкодивши при цьому всі три гідросистеми і позбавивши тим самим пілотів можливості керувати літаком за допомогою штурвала. Жодних інструкцій для такої ситуації тоді не існувало. На щастя, у салоні перебував пілот-інструктор, який запропонував свою допомогу, на що екіпаж погодився. За щасливим збігом обставин, пілот-інструктор якраз незадовго перед цим брав участь у дослідженнях, присвячених вивченню керованості літака за допомогою одних лише двигунів. Разом вони спромоглися вирівняти літак і приземлити його в Су-Сіті. І хоча під час приземлення літак усе ж розбився, внаслідок чого загинуло 111 осіб, решта 185 (у тому числі всі, хто був у кабіні), тобто майже дві третини, залишилися живі.
Пізніше капітан Альфред Хайнс, які пілотував цей рейс, навіть заявив:
…Підготовка, яка допомогла команді, …називалася «Керування можливостями екіпажу»… Аж до 1980 року ми часом діяли, сподіваючись на авторитет капітана літака, — як він сказав, так і буде. Через це ми втратили кілька літаків. Але іноді капітан виявляється не таким вже й досвідченим. Ми слухали його і виконували його вказівки, не розуміючи, що він має на увазі. Там, у кабіні, на всіх нас, хто намагався посадити літак, разом було 103 роки літного стажу, але у жодного не було й хвилини практичного досвіду. І тоді я [як капітан] не був зобов'язаний знати про приземлення в таких умовах більше, ніж решта. Відтак, якби я не задіяв її [CRM], якби ми відмовилися від сторонньої допомоги, ми взагалі не змогли би приземлитися.
Дивись також
Пілот, який керує літаком Swiftair Flight 5960
Примітки