Вайнвілльські вбивства в курникові (), також відомі як Вайнвілльські курячі вбивства () — серія викрадень та вбивств хлопчиків у Лос-Анджелесі та окрузі Ріверсайд штату Каліфорнія, здійснених 1928 року. Викрадення привернули увагу громадськості США, а події, пов'язані з ними, призвели до викриття корупції в поліцейському департаменті Лос-Анджелеса.

Свідчення Сенфорда Кларка

1926 року Ґордон Стюарт Норткотт () забрав, з дозволу його батьків, свого 13-літнього племінника Сенфорда Веслі Кларка () з його дому в Саскатуні канадської провінції Саскачеван та перевіз його на своє ранчо в переписній місцевості Вайнвілль (1930 року була перейменована на Міра-Лому, зараз поділена між містами Джурупа-Веллі та Іствейл) в окрузі Ріверсайд, де піддавав юнака фізичному та сексуальному насиллю. 1928 року сестра Сенфорда, 19-річна Джессі Кларк, відвідала брата на ранчо Норткотта, після чого повідомила владу США про те, що відбувається на ранчо з її молодшим братом. У вересні того ж року на ранчо Норткотта прибула поліція Лос-Анджелеса. Поліцейські заарештували Сенфорда, оскільки Джессі заявила, що її брата було перевезено через канадський кордон нелегально. Неочікувано Сенфорд розповів, що Ґордон Норткотт викрав та вбив трьох маленьких хлопчиків за співучасті своєї матері (бабусі Сенфорда) Сари Луїзи Норткотт (), а також силою та погрозами примушував брати участь у цьому самого Сенфорда.

Сенфорд повідомив, що для знищення тіл використовувалося негашене вапно, а залишки закопувалися на території ранчо. Поліція знайшла поховання саме там, де вказав Сенфорд, але тіл у них не виявилося, оскільки Норткотт, дізнавшись, що хлопчика заарештовано й поліція розшукує його, завчасно викопав рештки та вивіз їх до пустелі, де вони повністю розклались. Тим не менш, у похованнях були віднайдені кров, частки волосся та кісток. При обшуку ранчо було знайдено також сокири з плямами крові. Сам же Ґордон Норткотт утік разом з матір'ю до Канади, де його й було заарештовано поблизу Вернона (провінція Британська Колумбія).

Троє вбитих хлопчиків були неофіційно упізнані як брати Льюїс та Нельсон Вінслоу та, ймовірно, Волтер Коллінз. За словами Сенфорда, крім цих трьох вбивств, Норткотт здійснив вбивство мексиканського хлопчика (який так ніколи й не був ідентифікований і тому в матеріалах справи зазначався як «Безголовий мексиканець»), але без участі Сенфорда або Сари Норткотт. Ґордон лише змусив Сенфорда знеголовити вже мертве тіло та спалити голову в пічці, а потім роздробити череп. Пізніше, під час слідства, Ґордон зізнався, що, не знайшовши іншого відповідного місця, він покинув обезголовлене тіло поблизу дороги неподалік від Ла-Пуенто.

Слідство та суд Двоє з убитих хлопчиків були упізнані як Льюїс та Нельсон Вінслоу (10 та 12 років відповідно), які зникли безвісти в Помоні 16 травня 1928 року. Третім хлопчиком, імовірно, був 9-річний Волтер Коллінз, який зник у Лос-Анджелесі 10 травня того ж року. Четвертого хлопчика так і не було ідентифіковано.

Канадська поліція заарештувала Ґордона Стюарта Норткотта та його матір 19 вересня 1928 року, але через помилки в документах їх було депортовано до Лос-Анджелесу лише 30 листопада. Сара Луїза Норткотт спочатку зізналась у вбивстві Коллінза, але потім відмовилась від своїх слів, як і Ґордон, який зізнався попередньо у вбивстві більш ніж п'ятьох дітей, але потім почав відмовлятися від своїх свідчень.

У підсумку Сара Норткотт взяла на себе провину у вбивстві Волтера Коллінза, і 31 грудня 1928 року її було засуджено до довічного ув'язнення. Вона відбувала строк у державній в'язниці Техачапі, звідки була умовно звільнена через менш ніж 12 років. Під час винесення вироку Сара стверджувала, що її син не винен, і зробила низку дивних заяв стосовно його походження. Приміром, вона говорила, що Ґордон насправді є сином англійського дворянина, що вона є бабусею Ґордона, а сам він — результат інцесту між її чоловіком Джорджем Сайрусом Норткоттом та їхньою донькою Вініфред. Вона також заявила, що в дитинстві Ґордон був підданий сексуальному насиллю з боку всіх членів родини. З її свідчень виходило, що вона сама фактично керувала Ґордоном. З її слів, коли вони прибули до Канади, Ґордон перебував у такому відчаї від здійсненого, що був готовий зізнатися в усьому вагонному провідникові. Сара Луїза Норткотт померла 1944 року.

Хоча й було прийнято вважати, що Ґордон Норткотт брав участь у вбивстві Волтера Коллінза, але оскільки його матір уже зізналася й була засуджена за вбивство Волтера, державний обвинувач не міг висунути будь-яких звинувачень проти Ґордона. Припускалось, що кількість жертв Ґордона становила 20 осіб, але поліція штату Каліфорнія не змогла надати судові переконливих доказів, аби підтримати цю версію, й у кінцевому підсумку обвинувальний акт проти Ґордона містив тільки вбивства невпізнаного мексиканського хлопчика та братів Вінслоу.

Судове засідання, на якому головував суддя Джордж Р. Фрідман, тривало 27 днів і закінчилось 8 лютого 1929 року. Норткотт був визнаний винним у вбивстві дитини, чию особу не вдалося встановити, та у вбивстві братів Вінслоу. 13 лютого 1929 року Ґордонові Норткотту було винесено вирок — смертна кара через повішення. Страта відбулась 2 жовтня 1930 року у в'язниці Сан-Квентін.

Вбивці, жертви та інші учасники подій

Ґордон Стюарт Норткотт

Ґордон Стюарт Норткотт народився в Саскачевані в Канаді та виріс в Британській Колумбії. 1924 року він переїхав до передмістя Лос-Анджелесу разом зі своїми батьками. Пізніше Норткотт купив земельну ділянку у Вайнвіллі, Каліфорнія, де облаштував пташине господарство та побудував будинок з допомогою батька, у якого був будівельний бізнес, та племінника Сенфорда Кларка. Саме під приводом допомоги в будівництві ранчо Норткотт привіз Сенфорда з Канади до Південної Каліфорнії. Ґордон Норткотт стверджував, що викрав невизначену кількість хлопчиків та ґвалтував їх на своєму ранчо. Зазвичай, після цього він відводив дітей додому й навіть інколи дозволяв їм самим іти, користуючись тим, що всі хлопчики викрадались ним з різних місць (ніколи з одного місця двічі) й до цього абсолютно не були з ним знайомі.

Поширилась чутка, що Норткотт «орендував» своїх жертв у багатих південнокаліфорнійських педофілів, але жодних доказів цього виявлено не було. Вважається, що невпізнанний мексиканський юнак став першою вбитою жертвою Норткотта. Його другою вбитою жертвою ймовірно став 9-річний Волтер КоллінзAnthony Flacco «The Road Out of Hell».

Про вбивство Волтера Коллінза було відомо лише зі слів Сенфорда Кларка. Через декілька днів після викрадення Волтера, Норткотту зателефонувала його матір, Сара Луїза Норткотт, яка повідомила йому, що збирається приїхати на ранчо на декілька днів. Шлях зайняв у неї приблизно годину. До приїзду Сари, Волтера було закрито в курникові, але, внаслідок попередніх інцидентів у родині, Сара добре знала, що її син був педофілом, й тому їй видалося підозрілими як сам курник, так й прохання Ґордона триматися від будівлі подалі. В якийсь момент Сара все-таки знайшла Волтера. Відповідно до свідчень Сенфорда Кларка, вона сказала Ґордонові, що Волтер, якщо його відпустять, може викрити його, так як Ґордон колись працював у супермаркеті, де Волтер робив закупи для своєї матері Крістін Коллінз. Сара спитала, як Ґордон міг бути настільки дурним, аби викрасти й зґвалтувати хлопчика, який раніше бачив його й міг упізнати. Як пізніше виявилося, Волтер Коллінз сподобався Ґордону ще в супермаркеті. Він навіть підійшов тоді до хлопчика й спитав: «Ти не хотів би поїхати на моє ранчо й покататися на поні?», це відомо тому, що пізніше в своїх свідченнях Норткотт згадував, що хлопчику подобались поні.

Оскільки Волтер й справді міг викрити Норткотта, Сара сказала йому, що хлопчик знає забагато й його треба терміново «змусити замовкнути». Сенфорд Кларк пізніше засвідчив, що Сара вирішила, що у вбивстві Волтера Коллінза вони повинні брати участь всі разом, втрьох, тому що тоді ніхто не подумає про те, аби піти до поліції з доносом. Ґордон Норткотт пропонував використати пістолет, але Сара побоялася, що галас приверне увагу сусідів. Знаряддям убивства було обрано тупий кінець руків'я сокири, яку пустили в хід, коли Волтер спав на ліжку в курникові. Ґордон, місіс Норткотт та Сенфорд Кларк почергово завдали Волтерові ударів, кожен з яких був смертельним. Аналогічним способом вони розправилися й із братами Вінслоу.

Сім'я Норткотт

Сенфорд Кларк Старша сестра Сенфорда Джессі підозріло поставилась до надто веселих листів брата, у яких він повідомляв, що почуває себе добре на ранчо дядька, й тому приїхала туди на декілька днів у гості. Хоча Джессі так до ладу нічого й не помітила, її дуже сильно злякала поведінка Норткотта, а одного разу вночі Сенфорду вдалося повідомити їй таємно невелику кількість правди, й, аби забрати його звідти, Джессі повідомила владі, що її брат перебуває в країні нелегально.

Сенфорда Кларка ніколи не судили за ці вбивства, оскільки помічник окружного прокурора Лойял С. Келлі твердо був переконаний, що Сенфорд є безневинною жертвою, що діяла під погрозами та сексуальним насиллям Ґордона, і що добровільним учасником злочинів він точно не був. Келлі вдалося вмовити Сенфорда підписати контракт про спрямування його до школи Вітт'єра для хлопчиків (пізніше перейменовану на Виправний заклад Фреда С. Нелльса для молоді), де тоді наповну йшла експериментальна програма для малолітніх правопорушників. Келлі впевнив Сенфорда, що ця школа допоможе йому повністю відновитися. Сенфорд Кларк за контрактом був засуджений до п'яти років перебування в цій школі, але пізніше його покарання було скорочено до 23 місяців, оскільки, за словами керівництва школи, Сенфорд справив на них враження своїм характером, навичками роботи та особистим бажанням жити робочим життям протягом трьох років, що лишались. Після випуску зі школи «покарання» Сенфорда, призначене окружним прокурором, було сприйнято як виконане, й тому Сенфорд повернувся назад до Канади, де все своє життя дотримувався настанов Келлі, який на прощання наставляв його використати даний йому шанс таким чином, аби його реабілітація не пройшла даремно. Загалом окружний прокурор Лойял С. Келлі, школа Вітт'єра, сім'я Сенфорда — дружина Джун, син Джеррі та сестра Джессі — допомогли йому в подальшому повністю вилікуватись від фізичних та емоційних травм, завданих Ґордоном Норткоттом.

Сенфорд брав участь у Другій світовій війні, а потім протягом 28 років працював у канадській поштовій службі. Він одружився, і вони разом з дружиною Джун всиновили та виховали двох хлопчиків. Джун та Сенфорд прожили разом 55 років і були активними членами різноманітних громадських організацій. Сенфорд Веслі Кларк помер 1991 року у віці 78 років і був похований на Саскатунському цвинтарі у Вудлаунді.

Крістін та Волтер Коллінзи Волтер Джеймс Коллінз-старший () (1 лютого 1890 — 18 серпня 1932) Крістін Іда Данн Коллінз () (п. 1891 — 8 грудня 1964) Волтер Джеймс Коллінз-молодший (23 вересня 1918 — березень 1928) за припущеннями вбитий в дев'ятирічному віці

Дев'ятирічний Волтер Коллінз зник у Лінкольн Гейтс у Лос-Анджелесі 10 березня 1928 року, після того як його матір Крістін Коллінз, яка працювала телефоністкою, дала йому десять центів, аби він сходив до місцевого театру. Спочатку Крістін та поліція вирішили, що хлопчика викрали вороги Волтера-старшого, за яким було вісім озброєних пограбувань та який на той час знаходився в каліфонійській в'язниці Фолсом. Проробляючи цю версію, поліція обшукала довколишні озера, але тіла хлопчика так і не знайшли.