16 січня 2012 року кілька повстанських груп розпочали військову кампанію проти уряду Малі за незалежність або більшу автономію для півночі Малі — району, відомого як Азавад. Національний рух за звільнення Азаваду (MNLA), рух який очолив боротьбу туарегів за отримання Азавадом незалежності, взяв під свій контроль регіон у квітні 2012.

22 березня 2012 року президент Амаду Тумані Туре був повалений в результаті державного перевороту через його дії під час кризи за місяць до президентських виборів Повсталі солдати створили Національний комітет з відновлення демократії та держави, взяли під свій контроль Бамако і призупинили дію конституції МаліAssociated Press, «Coup Leader Reinstates Mali's Constitution», Express, 2 April 2012. p. 8. Як наслідок нестабільності після перевороту, Малі три найбільші північні міста — Кідаль, Гао і Тімбукту — були захоплені повстанцями протягом трьох днів 5 квітня 2012, після захоплення Дуенци, MNLA заявила, що вона виконала свої завдання і скасувала подальший наступ. Наступного дня повстанці проголосили незалежність Азаваду від Малі

11 січня 2013 року президент Франції Франсуа Олланд заявив, про позитивне рішення на прохання уряду Малі щодо іноземної допомоги і що «французькі війська нададуть підтримку Малі»

19 лютого 2015 року було підписано угоду про припинення вогню. Однак бойові дії низької інтенсивності тривають.

Передмова

На початку 1990-х, туарезькі і арабські номади утворили Mouvement Populaire de l'Azaouad /Народний Рух Азаваду (MPA) і оголосили війну за незалежність АзавадуBackgrounder: Situation in Mali, Ralph Sundberg, June 5, 2012, Uppsala Conflict Data Program, http://uppsalaconflictdataprogram.wordpress.com/2012/06/05/backgrounder-situation-in-mali/ Незважаючи на мирні угоди з урядом Малі в 1991 і 1995, зростаюче невдоволення серед колишніх вояків-туарегів, які були інтегровані у військо Малі, призвело до початку бойових дій у 2007Mali, UCDP Conflict Encyclopedia, retrieved Jan. 14, 2013, http://www.ucdp.uu.se/gpdatabase/gpcountry.php?id=103&regionSelect=1-Northern_Africa# Незважаючи на історичні і релігійні розбіжності між MNLA і Ансар Дайн та Аль-Каїда у Західній Африці, ці угруповання у 2012 році розпочали бойові дії разом — туарезьке повстання.

MNLA був відгалуженням політичного руху — Національний рух за Азавад (ІАМ) до заколоту. Після закінчення лівійської громадянської війни, приплив зброї призвів до озброєння туарегів і підштовхнув їх у своїх вимогах за незалежність Азаваду. Потужність важкої зброї використаної у конфлікті, не має аналогів у попередніх туарезьких повстаннях, що вельми здивувало малійських посадових осіб і спостерігачів

Друга домінуюча туарезька група є ісламістська Ансар Дайн («Захисники віри»), спочатку воювала на боці MNLA проти уряду. На відміну від MNLA, вона не прагне до незалежності, а за запровадження шаріату на терені Малі Лідер руху Іяд Аг Галі брав участь у повстанні початку 1990-х, який пов'язаний з відгалуженням Аль-Каїди в країнах ісламського Магрибу (AQIM), на чолі якої стоїть його двоюрідний брат Гамада Аг Гама, а також Алжирський Département du Renseignement et de la Sécurité (DRS)

Малі переживає кілька криз відразу, що сприяє зростанню конфлікту:

Державна криза: створення держави туарегів була довгостроковою метою MNLA, перше повстання відбулося у 1962. Після цього, Малі зазнала постійної боротьби за: збереження своєї території. Продовольча криза: економіка Малі має крайню залежність від зовнішньої допомоги, що призвело до блокади з боку Економічне співтовариство країн Західної Африки. (ЕКОВАС) за для приборкання військової хунти Політична криза: заколот призвів до повалення президента.

Туарезьке повстання

Перші напади відбулися під час повстання в Менаці, маленькому містечку на далекому Сході Малі, 16 — 17 січня 2012 року. 17 січня відбулися атаки у Агуелхок і Тессаліт. Малійський уряд стверджував, що відновив контроль над усіма трьома містами на наступний день. 24 січня, повстанці відбили Агуелхок у Малійської армії у якої скінчилися боєприпаси Наступного дня уряд Малі черговий раз відбив місто Уряд Малі почало повітряні і наземні операції за для повернення захопленого терену на тлі акцій протесту в Бамако і Каті малійський президент Амаду Тумані Туре потім відправив у відставку його старших командирів на туарезькому фронті

1 лютого 2012, MNLA повернули під свій контроль місто Менака. Наступ туарегів на півночі призвів до акцій протесту в столиці Бамако. Десятки малійських солдатів також були убиті в боях за Агуелхок. 6 лютого війська повстанців напали на Кідалі, регіональний центр

Повстанці просунулися до 125 кілометрів на Тімбукту і увійшли без бою в міста Діре і Гундам Ансар Дайн проголосило, що має контроль над Малійсько-Алжирським кордоном

Державний переворот

21 березня 2012, солдати незадоволені ходом конфлікту напали на міністра оборони Садіо Гассама, який прибув за для перемовин. Потім вони закидали камінням автомобіль міністра, змушуючи його втекти з табору У той же день солдати штурмували президентський палац, змушуючи Туре до втечі

На наступний ранок, капітан Амаду Саного, голова новоствореного Національного комітету з відновлення демократії та держави (CNRDR), зробив телевізійний виступ, у якому заявив, що хунта призупинила дію конституції Малі і взяла під контроль владу у державі. Заколотники звинуватили Туре у повільному придушенні повстання і кепському озброєнні малійської армії як причину повстання CNRDR мало бути тимчасовим урядом, доки влада не перейде до нового, демократично обраного уряду

Переворот було «одноголосно засуджено» міжнародною спільнотою,, в тому числі Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй, Африканський союз, і Економічне співтовариство Західноафриканських держав (ЕКОВАС).

Проте після інавгурації Траоре, санкції були зняті.

Продовження наступу туарезьких повстанців

Під час невизначеності після перевороту, туарезькі повстанці почали наступ з метою захоплення декількох міст і військових таборів залишених малійською армією

30 березня 2012 повстанці захопили контроль над Кідаль, а також Ансонго і Бурем в області Гао 31 березня місто Гао було захоплено повстанцями, прапори MNLA і Ансар Дайн замайоріли у місті Наступного дня, повстанці захопили Тімбукту. Швидкість і легкість, з якою повстанці взяли під свій контроль Північ Малі пояснюється в значній мірі невизначеністю під час перевороту.

6 квітня 2012, MNLA оголосило що вони захопили весь бажаний терен і проголосили незалежність від Малі.

Ісламістсько-націоналістичний конфлікт, червень-листопад 2012

Після відступу з Азаваду малійських урядових військ між Ансар Дайн, MOJWA, і MNLA незабаром відбувся конфлікт один з одним.

5 квітня 2012, ісламісти, ймовірно, з AQIM або MOJWA, захопили алжирське консульство в Гао і взяли заручників MNLA вдалося домовитися про їх звільнення без насильства, і один з керманичів MNLA оголосив, що рух вирішив роззброїти інші збройні групи 8 квітня, головним чином арабська міліція — Національно-Визвольний Фронт Азаваду (FLNA) оголосила про свій намір виступити проти MNLA.

14 травня відбулося зіткнення вояків MNLA і протестуючих в Гао, за повідомленнями, поранені чотири і одна людина загинула 6 червня, мешканці Кидалі протестували проти введення шаріату в місті і на підтримку MNLA, протести були жорстоко розігнані вояками Ансар Дайн. У ніч на 8 червня відбулися бойові дії між вояками MNLA і Ансар Дайн, два вояка загинуло в перестрілці

Битва за Гао і її наслідки

Ескалація конфлікту почалася між MNLA і ісламістами після не вдалої спроби злиття, і розподілу влади

Протести спалахнули 26 червня 2012 в місті Гао, більшість населення якого не туареги (на відміну від вояків MNLA), а Західно-Суданські групи — сонгай і фула. Протестуючі виступили проти MNLA і розкраяння Малі. Двоє з них були вбиті в результаті протестів, нібито вояками MNLA Протестувальники вийшли під малійськими та ісламістськими прапорами, France 24 повідомило, що багато місцевих жителів підтримують ісламістів через своєї опозиції до туарезьких націоналістів та відділення Азаваду.

26 червня 2012, напруженість призвела до тотальної боротьби в Гао між MNLA і MOJWA, з обох боків відбулась перестрілка важким озброєнням. Незабаром MNLA були вибиті з міста, і з Кидалі і Тімбукту незабаром після цього. Тим не менш, речник MNLA оголосив, що вони мають війська і продовжують контролювати деякі сільські райони в регіоні

Станом на жовтень 2012, MNLA зберіг контроль над містом Менака, з сотнями біженців, що втекли в місто від влади ісламістів, і місто Тинзауатен поруч з алжирським кордоном У тому ж місяці, відкололася від MNLA група — Фронт Звільнення Азаваду (FPA), група заявила, що туареги не мають на меті незалежність, і що вони повинні зосередитися на боротьбі з ісламістами

Захоплення Дуенца і Менака

1 вересня 2012, MOJWA захопило південне місто Дуенца, яке раніше контролювала сонгайська міліція, Ganda Iso. Прес-секретар MOJWA заявив, що група мала угоди з Ganda Iso, але вирішили захопити місто, коли міліція зробила кілька неузгоджених дій. Після початку конфлікту війська MOJWA оточили місто, міліціянти здалися без бою і були роззброєні.

16 листопада 2012, війська MNLA спробували захопити Гао, проте наступ було відбито.

19 листопада 2012, війська MOJWA і AQIM зайняли східне місто Менака, яке раніше займало MNLA, з десятками бійців з обох сторін і цивільних осіб вбитими. У перший день боїв, MNLA стверджував їх війська вбили 65 бойовиків-ісламістів, в той час як вони втратили тільки одного вбитимих і 13 пораненими. Ісламісти в свою чергу заявили, що вони знищили понад 100 бійців MNLA і захопили 20.«North Mali clashes kill dozens, some unarmed: source» Google News (AFP), 20 November 2012

Іноземна інтервенція

У відповідь на прохання з боку уряду Малі і ЕКОВАС що до іноземного військового втручання, 12 жовтня 2012 Рада Безпеки ООН одноголосно згідно з главою VII в Статуту ООН, дозволило використання військ НАТО та африканських держав.

Перемовини MNLA з урядом Малі

У грудні 2012, керманичі MNLA почали мирні переговори з урядом Малі і відмовилися від своєї попередньої мети — незалежності Азаваду на користь самоврядування. В січні 2013, в Парижі, прес-секретар MNLA, Мусса Аг Ассарід (який напередодні критикував відкраєну групу FPA за відмову від незалежності) заявив, що MNLA «готовий допомогти» своїм колишнім супротивникам в боротьбі проти ісламістів.

Проте MNLA не контролює великих населених пунктів на початок 2013 або великих пустельних теренів поблизу кордону з Мавританією, Алжиром і Нігером

Битва за Кону і французька інтервенція

10 січня 2013, ісламісти відбили стратегічне місто Кона, розташоване в 600 км від столиці, у малійських військ Пізніше, приблизно 1200 бойовиків-ісламістів просунулися на 20 км до Мопті, Малі — військового гарнізону

Наступного дня французькі війська почали операцію Сервал, втрутившись у конфлікт

На думку аналітиків, французи були змушені діяти раніше, ніж планувалося, через важливість військового аеропорту Севаре за 60 км на південь від Кони для подальших операцій Операція включала використання вертольотів «Газель», які зупинили ісламістські колони, що просувалися до Мопті, а також чотирьох Mirage 2000-D зі складу ВПС франції з бази в Чаді. 12 цілей були вражені Міражами в ніч 11—12 січня 2013. Начальник штабу французької армії, Едуар Гійо заявив, що ісламісти були виведені з Кони і відступили на кілька десятків кілометрів на північ. Повітряні удари, за повідомленнями, знищили півдюжини технічок і Командний центр ісламістів. Один французький льотчик, лейтенант Дамьєн Буато, загинув, після того як його вертоліт був збитий вогнем із землі в ході операції

Слідом за французьким розгортанням військ, ЕКОВАС заявив, що військам африканських країн було наказано негайно розгортуватися у Малі. MNLA також запропонував приєднатися до наступу проти ісламістів.

Інцидент із захопленням заручників в Ін-Аменас