Ге́ннінг Гео́рг Ма́нкелль також Ге́ннінґ Ґео́рґ Ма́нкелль (, 3 лютого 1948, Стокгольм — 5 жовтня 2015) — шведський прозаїк, драматург, режисер і видавець, автор детективних романів про комісара Курта Валландера. Останнім часом жив переважно в Мозамбіку, а на літо повертався до Швеції. З 1998 року до смерті був одружений з дочкою шведського режисера Інґмара Бергмана, мав четверо дітей — Томаса, Маріуса, Мортена і Йона. Його книжки розійшлися тиражем понад 40 мільйонів примірників«Biografi». Henningmankell.se. Läst 2012-05-02..

Життєпис Геннінґ Манкелль народився в сім'ї юриста Івара Геннінґссона Манкелля та Інґрід Біргітти Манкелль (до шлюбу Бергстрем). Названий на честь діда — шведського композитора Івара Геннінґа Манкелля. Батьки розлучилися, коли йому був один рік, і хлопчик ріс разом із старшою сестрою спершу у Свеґу, що в Гер'єдалені, де його батько працював суддею«Sveg». Henningmankell.se. Läst 2012-01-29, а потім у Буросi, що у Вестер'єтланді. Мати наклала на себе руки, коли синові було двадцять років.

Манкелль із самого дитинства мріяв стати письменником, але цікавився також театром. Він вступив до театральної школи й уже вісімнадцятилітнім почав свою кар'єру на посаді помічника режисера у стокгольмському театрі Riks. З 1968 року він працював театральним режисером і письменником, поставивши собі мету викривати сучасне суспільство. Він брав участь у акціях протесту проти війни у В'єтнамі, колоніальної війни Португалії в Африці й режиму апартеїду в Південно-Африканській РеспубліціAugustsson, Lars Åke; Hansén, Stig (2001). De svenska maoisterna. Göteborg: Lindelöw. sid. 162. ISBN 91-88144-48-8. Також співпрацював із журналом Folket i Bild/Kulturfront. У 70-х роках Манкелль перебрався до Норвегії, де, зокрема, брав участь у діяльності Робітничої комуністичної партії Норвегії, але так і не став її членом,. Згодом, у 2002, Манкелль матеріально підтримав ліву норвезьку газету Klassekampen («Класова боротьба»), купивши її паї на 50 000 норвезьких крон.

У 1972-му Манкелль вирушив у подорож до Африки й провів два роки в Замбії. Африка назавжди стала його другою батьківщиною. «Я стою однією ногою в снігу, а другою — в піску», — сказав він про себе в одному з інтерв'ю.

Його літературна діяльність почалась у 1973-му з роману «Підривник гір», у якому йдеться про історію робітничого руху. Романи і п'єси письменника мали соціальну скерованість.

Наприкінці 70-х років Манкелль став регулярно їздити до Африки, спершу до Зімбабве, а тоді до Мозамбіку. В середині 80-х років він заснував у Мапуту театральну трупу, а в 1986-му очолив театр Avenida, єдиний професіональний театр у Мозамбіку. Письменник по півроку проводив то в Швеції, то в Африці. Його враження від Африки знайшли відображення в романі «Червона антилопа» (2001) про хлопчика-бушмена.

Наступні десять років Манкелль працював режисером і художнім керівником театру Theater von Västerbotten у Шеллефтео, а з 1984 року — театру Kronoborg у місті Векше. Будучи зайнятий цією роботою, він нічого не публікував з 1984 по 1990 рік.

«Безликий убивця» — перший роман із серії про детектива Курта Валландера — вийшов у світ 1991 року, мав великий успіх у Швеції й одержав кілька нагород. Однак тільки з третьої книжки про Валландера під назвою «Біла левиця» серія детективів здобула міжнародне визнання. Ці детективи написано за традицією романів шведських письменників Май Шевалль і Пера Валее про комісара поліції Мартіна Бека. Численні твори цієї Манкеллевої серії екранізовано, деякі з них — кілька разів. Така творчість не означала, що письменник відійшов від соціальної тематики. Всі твори наповнені роздумами про шляхи розвитку Швеції, проблеми емігрантів і про потребу боротися з будь-якими видами екстремізму. Манкелль і досі вділяє немало місця політичним і громадянським темам, як-от у романі «Китаєць» 2008, у якому описано особисті переживання автора.

Манкелль — автор численних книжок для дітей і юнацтва, як-от «Загадка вогню» (1996) і «Хлопчик, що спить на засніженому ліжку» (1998). У 2003-му Манкелль у спіавторстві з акторами театру Граца і «Авенідо» написав і поставив п'єсу Butterfly Blues.

Письменник створив свій власний видавничий дім Leopard Förlag, щоб підтримувати молоді таланти з Африки і Швеції. У 2007 році він пожертвував 15 мільйонів шведських крон для «Дитячих сіл SOS» у Мозамбіку«Henning Mankell skänker 15 miljoner kronor till en ny barnby » SOS-barnbyars webbplats. Läst den 28 maj 2009.. Також через організацію «Рука в руку» пожертвував гроші на село Нелвілі, що на півдні Індії"«Nelvili». Henningmankell.se. Läst den 2 maj 2012..

Геннінґ Манкелль був на борту корабля MS Sofia, одного з «Флотилії свободи», яка спробувала порушити ембарго, яке Ізраїль наклав на сектор Газа. У результаті захоплення «Флотилії свободи» 31 травня 2010, Манкелля депортували до Швеції. Він послідовно закликав до санкцій проти ІзраїлюRobert Booth; Kate Connolly; Tom Phillips; Helena Smith (2 June 2010). «Gaza flotilla raid: 'We heard gunfire — then our ship turned into lake of blood'» . Вважають, що письменник стоїть на заваді перекладу його книжок мовою іврит.

Почесті У червні 2008 року Манкелль став почесним доктором Сент-Ендрюського університету в Шотландії. 2009 року Манкелль одержав Премію миру імені Е. М. Ремарка міста Оснабрюк за свою працю в Африці. Частину призового фонду Манкелль пожертвував на проект німецького режисера Крістофа Шлінґензіфа на будівництво концертного залу в одній із африканських країн.

Прозові твори 1973 — «Підривник гір» // Bergsprängaren 1974 — «Піщаний художник» // Sandmålaren 1977 — «Дурник» // Vettvillingen 1979 — «Зникла тюремна колонія» // Fångvårdskolonin som försvann 1980 — «Іменний військовий жетон» // Dödsbrickan 1981 — «Смерть моряка» // En Seglares Död 1982 — «Сестри Дейзі» // Daisy Sisters 1984 — «Сага про Ісидора» // Sagan om Isidor 1990 — «Око леопарда» // Leopardens öga 1990 — «Пес, що біг до зірок» // Hunden som sprang mot en stjärna (дитяча книжка, перша із серії про Юеля) 1991 — «Безликий убивця» // Mördare utan ansikte 1991 — «Тіні виростають у присмерку» // Skuggorna växer i skymningen (дитяча книжка, друга із серії про Юеля) 1992 — «Собаки-шукачі в Ризі» // Hundarna i Riga 1992 — «Кицька, що любила дощ» // Katten som älskade regn (дитяча книжка) 1993 — «Біла левиця» // Den vita lejoninnan 1994 — «Усміхнений чоловік» // Mannen som log 1995 — «Інфантильна комедія» // Comédia infantil (екранізовано 1998) 1995 — «Хибний слід» // Villospår 1995 — «Таємниця вогню» // Eldens hemlighet (дитяча книжка про Софію) 1996 — «П'ята жінка» // Den femte kvinnan 1996 — «Хлопчик, що спав на засніженому ліжку» // Pojken som sov med snö i sin säng (дитяча книжка, третя із серії про Юеля) 1996 — «Смерть фотографа» // Fotografens död 1997 — «На крок позаду» // Steget efter (екранізовано 2005) 1998 — «Глуха стіна» // Brandvägg (екранізовано 2006) 1998 — «Мандрівка на край світу» // Resan till världens ände (дитяча книжка, четверта і остання з серії про Юеля) 1999 — «Піраміди» (оповідання) // Pyramiden 1999 — «У піску і глині» // I sand och i lera 2000 — «Поверненення танцмейстера» // Danslärarens återkomst (екранізовано 2003) 2000 — «Лабіринт» // Labyrinten 2000 — «Червона антилопа» («Син вітрів») // Vindens son 2000 — «Оповідь про берег часу» // Berättelse på tidens strand 2001 — «Чайний пакетик» // Tea-bag 2001 — «Загадка вогню» // Eldens gåta (дитяча книжка про Софію) 2002 — «Перед заморозками» // Innan frosten 2003 — «Я вмираю, але пам'ять живе» // Jag dör, men minnet lever (біографія) 2004 — «Глибина» // Djup 2005 — «Мозок Кеннеді» // Kennedys hjärna 2005 — «Шал вогню» // Eldens vrede (дитяча книжка про Софію) 2006 — «Італійські черевики» // Italienska skor 2008 — «Китаєць» // Kinesen 2009 — «Неспокійна людина» // Den orolige mannen 2011 — «Пам'ять брудного ангела» // Minnet av en smutsig ängel 2013 — «Рука» // Handen 2014 — «Пісок-пливун» // Kvicksand 2015 — «Шведські ґумові чоботи» // Svenska gummistövlar

П'єси «Від щеняти до поета» // Från valp till diktare «Екскаваторний ківш» // Grävskopan «Ще один землетрус» // Påläggskalven «Антилопи» // Antiloperna «Штурмувати небо» // Att storma himlen «Оповіді про берег часу» // Berättelser på tidens strand «Безсовісний убивця Гассе Карлссон» // Den samvetslöse mördaren Hasse Karlsson «Капітан Дарвіна» // Darwins kapten «Старий танцюрист» // En gammal man som dansar «Стрічка на волосся» // Hårbandet «Перед світанком» // Innan gryningen «Кахельна піч на болоті» // Kakelugnen på myren «Лампедуза» // Lampedusa «Будівник хатинок» // Mannen som byggde kojor «Час пітьми» // Mörkertid «І пісок кричить» // Och sanden ropar «Чорний Петтер» // Svarte Petter «Чайний пакетик» // Teabag «Люба сестра» // Älskade syster (Про Елізу Оттесен-Єнсен) «Апельсинове дерево» // Apelsinträdet «І далі лежу під деревом» // Under trädet lever jag vidare «Біг на вулиці» // Gatlopp «Зустріч після обіду» // Möte om eftermiddagen «Брехунці: дев'ять одноактівок про Стріндберга» // Lögnhalsarna: nio enaktare om Strindberg   — «Від'їзд» // Uppbrott  — «Актриса» // Skådespelerskan  — «Терновий вінець» // Törnekronan  — «Сірі» // Siri  — «Неапольські сорочки» // Skjortorna i Neapel  — «Гірський жайворонок» // Berglärkan  — «Столярний верстат» // Hyvelbänken  — «Брехунці» // Lögnhalsarna  — «Малий Вернер» // Lille Verner

Українські переклади Італійські черевики (Х. : Фоліо, 2011; ISBN 978-966-0358-089; переклала Ганна Мамчур) Кіт, що любив дощ (К. : Махаон-Україна, 2014; ISBN 978-617-526-684-7; переклала Галина Кирпа) П'ята жінка.  — Харків: КСД, 2019, 592 стор. ISBN 978-617-12-5751-1; переклав Олег Король

Література про Манкелля Henning Heske: Die Globalisierung des Verbrechens. Über die Kriminalromane von Henning Mankell. In: ders. (Hrsg.): Fausts Phiole. Über Poesie und Wissenschaft. Bernstein-Verlag, Bonn 2006, ISBN 3-9809762-3-8. Rainer Sens: Dem Kommissar auf der Spur. Stein (Conrad), Welver 2003, ISBN 978-3-89392-532-2. Kevin Kutani: Gesellschaftskritik im schwedischen Kriminalroman am Beispiel von Henning Mankell. GRIN Verlag, München 2004, ISBN 978-3-640-26374-5

Нагороди і відзнаки 1991 — Медаль Нільса Гольгерссона за «Пса, що біг до зірок» 1991 — «Найкращий шведський кримінальний роман» за «Безликого убивцю» 1992 — «Скляний ключ» за «Безликого убивцю» 1993 — Німецька премія за літературу для молоді за «Пса, що біг до зірок» 1995 — «Найкращий шведський кримінальний роман» за «Хибний слід» 1996 — Літературна премія АБФ 1996 — Премія Астрід Ліндґрен за «Юеля в Норрланді і Софію в Мозамбіку» 1996 — Медаль БМФ 1996 — Слонотоп "Експресу" 1996 — Премія Шведського радіо за роман за «Інфантильну комедію» 1997 — Премія СКТФ письменникові року 1998 — Augustpriset (barn- och ungdomskategorin) för Resan till världens ände 2000 — Премія миру Ельд-Екблад 2001 — Книжкове журі (категорія 14-19 років) 2001 — Літературна премія "Коріна" за «На крок позаду» 2001 — Золотий кинджал (Crime Writers' Association) за Sidetracked («Хибний слід») 2005 — Премія Гамші за найкращий європейський кримінальний роман «Повернення танцмейстера» 2006 — Медаль "Litteris et Artibus" 2008 — Літературна премія «Коріна» за німецьку аудіокнижку «Китаєць» 2012 — Почесна інтернаціональна премія Ривертонського клубу

Примітки

Посилання Офіційний сайт Геннінґа Манкелля Фан-сайт Геннінґа Манкелля Твори Манкелля на сайті «Libris» «Henning Mankell: the artist of the Parallax View» — Slavoj Zizek The Mirror of Crime: Henning Mankell (5/2001) Der Spiegel Interview (12/2004) Guardian Interview (11/2003) «Stopped by Apartheid»: article written on return from 2009 Audio: Henning Mankell in conversation on the BBC World Service discussion show Henning Mankell on Gaza flotilla attack: 'I think they went out to murder , The Guardian 3 червня 2010