Епоха свободи або ера свободи (; , період 1718—1772) — піввіковий експеримент у Швеції з парламентською системою та збільшенням громадянських прав у період від революції 1719 року до Густава III в 1772 роціс. 140—154, «История Швеции» (национальная история), Ян Мелин Альф В. Юханссон, Сюзанна Хеденборг, изд. «Весь мир» (пер. со швед.), г. Москва, 2002 г. — 400 с. ISBN 5-7777-0164-7 . Дана епоха революції мала на меті заміну аристократичного суспільства на демократичне. На думку самих шведів, секуляризація «ери свободи» суспільства формально завершилася у 2000 році: Це свобода не сама по собі, а звільнення від християнської моралі та від впливу шведської монархіїс. 153—154, «История Швеции» (национальная история), Ян Мелин Альф В. Юханссон, Сюзанна Хеденборг, изд. «Весь мир» (пер. со швед.), г. Москва, 2002 г. — 400 с. ISBN 5-7777-0164-7 .
Хронологія 1719 — обрання Риксдагом на королеву Швеції Ульріки Елеонори (січень), страта Герца (9 лютого), прийняття «нової форми правління», вперше введено поняття «основний закон» (Конституція), чітко визначаються владні функції короля, Ради та Риксдагу. Російський флот безчинствує на східному узбережжі Швеції (липень-серпень), напад росіян на Стокгольм, але їх відбивають седерманландці на чолі з полковником Фюксом (серпень). Ганновер та Швеція укладають мирний договір. Віддача Бремена та Вердена (листопад). 1720 — мир Пруссії зі Швецією у Стокгольмі. Віддавання Померанії до ріки Пене, Щецина, островів Узвєдом й Воллін (січень). Зречення Ульрікі Елеонори на користь її чоловіка Фрідріха Гессенського, якого обирають шведи на короля (березень). Подальше законодавче обмеження влади короля. Данія зі Швецією укладає мир у Фредеріксборгу — шведи відмовилися від вільної торгівлі Ересунні (червень). 1721 — російський флот спустошує Норрландське узбережжя (травень-червень). Росія зі Швецією укладає Ништадтський мир (серпень). 1723 — введення нових приписів праці Риксдагу (17 жовтня), що стало першим законом про народне представництво. Риксдаг отримав політичну юрисдикцію над членами Ради короля. 1724 — Гольштинська партія наполягає на оборонному союзі з Росією на 12 років (лютий). Юнас Альстрьомер заснував мануфактурне виробництво в Алінгсосі. 1726 — видання коніентікель-плакату для заборони релігійних зібрань, окрім богослужінь в церквах, що направлене проти сектантів «пієтистів». 1730 — заснування Олафом Даліном часопису «Шведський Аргус» 1731 — утворення Ост-Індської компанії у Гетеборзі. Перша поїздка у Кантон (в 1732 р.) 1734 — Риксдаг ухвалив Орслаг (Цивільний кодекс) 1738 — засідання Риксдагу з приводу появи в політиці партій «ковпаки» та «капелюхи»с. 142—143, «История Швеции» (национальная история), Ян Мелин Альф В. Юханссон, Сюзанна Хеденборг, изд. «Весь мир» (пер. со швед.), г. Москва, 2002 г. — 400 с. ISBN 5-7777-0164-7 . 1739 — лідер партії «ковпаків» Карл Юленборг призначений на президента канцелярії — канцлером замість Арвіда Бернхарда Горна (квітень). Заснування Академії наук Швеції (червень). 1740 — агітація партії «капелюхів» війна з Росією. 1741 — Швеція оголосила війну Росії (липень). Поразка шведської армії біля Вільманстранду (серпень). 1742 — капітуляція шведської армії в Гельсінґфорсі (серпень). 1743 — «Великий далікарлійський танок» (22 червня). 1744 — згода Данії з Швецією знімає небезпеку виникнення війни (березень). Росія відводить війська (липень). Шведський кронпринц Адольф I Фредерік одружився з прусською принцесою Луїзою Ульрікою, сестрою Фредеріка Великого (серпень). 1746 — народження Густава III (січень). 1748 — за станом здоров'я Фредерік I не в змозі керувати державою (лютий). Початок використання іменної печатки. Запровадження ордену Серафимів, Шпаги та Північної зірки (лютий). Народження Карла XIII (жовтень). 1749 — укладання узгодження Данії зі Швецією після обіцянок Адольфа I Фредеріка відмовитися від претензій на Гольштейн. 1751 — заручини кронпринца Густава з данською принцесою Софією Маґдаленою (січень). Смерть Фредеріка I (березень). Трактат про кордони між Швецією та Данією для встановлення шведсько-норвезького кордону (вересень). 1753 — введення григоріанського календаря — «нового стилю» (після 17 лютого наступило 1 березня). Відбудовано новий палац у Стокгольмі, переїзд туди Королівського двору. 1756 — три парламентські стани приймають рішення використовувати королівську печатку у разі відмови короля ставити особистий підпис на документах рішень Ради (травень). Розкрито планування державного перевороту на підсилення королівської влади (21 червня). Страта восьми керівників заколоту, серед яких був Ерік Брахе (липень). У акті зафіксовано попередження про відлучення королівської родини від влади при спробі державного перевороту (серпень). 1757 — партія «капелюхів» штовхає Швецію до Семилітньої війни. Швеція укладає союз із Францією та Австрією проти Пруссії (червень). Шведська армія напала на Пруссію (вересень). Указ про велику межову реформу. 1758 — шведська армія відступає до Штральзунду і попадає в оточення. 1760 — скликання Риксдагу. Офіцери-дворяни покинули Померанію для участі в сесії парламенту. 1762 — Пруссія зі Швецією укладає мир при сприянні королеви Луїзи (травень). 1763 — народження Жана Батіста Бернадотте, майбутнього короля Швеції Карла XIV Юхана (січень). Економічна криза Швеції. 1764 — партія «капелюхів» скликала Риксдаг для упорядкування державних фінансів. 1765 — партія «ковпаків» приходить до влади. Швеція укладає згоду з Данією та Росією (березень). Данія та Росія підтримує Риксдаг для збереження «форми правління» Швеції (березень). 1766 — кронпринц Густав одружується на данській принцесі Софії Маґдалені (жовтень). Швеція приймає першу постанову про свободу друку, відміна цензури (грудень). 1767 — заходи економії вжиті партією «капелюхів», їх грошова політика викликає нову економічну кризу. 1769 — скликання Риксдагу у Норрчепінгу. Скинуто Раду очолювану партією «капелюхів» (травень). Риксдаг переїжджає у Стокгольм. Пруссія, Росія та Данія підтримують парламентську владу в Швеції (жовтень). 1770 — візит кронпринца Густава і герцога Адольфа I Фредеріка у Париж (грудень). 1771 — смерть короля Адольфа I Фредеріка (12 лютого). Кронпринц Густав отримує у Парижі звістку про смерть батька (1 березня). Густав III прибуває у Стокгольм започатковуючи «Густавіанський період» 1772–1809 років (травень)с. 149—151, «История Швеции» (национальная история), Ян Мелин Альф В. Юханссон, Сюзанна Хеденборг, изд. «Весь мир» (пер. со швед.), г. Москва, 2002 г. — 400 с. ISBN 5-7777-0164-7 .
Історія Швеції 1718—1771 Дати правління Ульріка Елеонора 1718–1720 рр. Фредерік I 1720-1751 рр. Війна «капелюхів» 1741-1743 рр. Великий даларнський танок 1743 р. Адольф I Фредерік 1751-1771 рр.
Періоди «епохи Свободи»:
У 1719–1738 рр. це період Арвіда Бернхарда Горна; у 1738–1772 рр. — це період провладних політичних партій «ковпаків» і «капелюхів»с. 7, «История Швеции» (национальная история), Ян Мелин Альф В. Юханссон, Сюзанна Хеденборг, изд. «Весь мир» (пер. со швед.), г. Москва, 2002 г. — 400 с. ISBN 5-7777-0164-7 .
Передумови з'яви нового ладу Перехід влади від монархії до парламентаризму був прямим результатом катастрофічної Північної війни. Причиною цього періоду Свободи є невдоволення шведів самодержавством королівської влади, що було скасоване законом у 1719 році, ознаменоване загибеллю шведської імперії. Адже важкі жертви Карла XII на збереження шведської імперії стали тягарем для громадськості. Загальна народна невдоволеність піднялася проти самодержавства та свавільних дій його першого міністра Георга Генріха фон Гьорца (барона фон Шлітца). Фактично державним органом була Таємна рада, яка могла би проголосувати проти короля. А шведський парламент набрав сили впливу в 1738 році і отримав повноваження звільняти радників у ній, які були неугодні парламентській партії. А членам Таємної ради було заборонено засідати в парламенті. На момент 1719 р. збереглася бюрократична структура управління уряду 1634 р.. З 1719 р. чиновники поступово ставали найвпливовішим елементом у суспільстві, що мало широке незадоволенняRoberts (1995), s. 121, 125—127 .
Однак, стосовно цього періоду, при використанні терміну «парламентаризм» необхідно враховувати, що в Швеції середини XVIII ст. не було того, що нині розуміється під сучасним словом демократія. Хоча податковий стан селянства був представлений у парламенті, але його вплив був непропорційно малим, водночас міщани не мали оподатковуваної власності та не мали права голосу. Виборче право не було загальним при парламентському уряді. Поразка в Північній війні звела Швецію до положення другорядної європейської держави. Відповідно Ништадського мирного договору 1721 р. Швеція втратила всі свої володіння в східній Прибалтиці, частину Фінляндії — південно-західну Карелію і Виборг, а також більшість німецьких володінь. Важкість стану в країні посилювалася великим державним боргом, людськими втратами та військовими спустошеннями.
Ще у 1720 р. молодша сестра Карла XII, Ульріка Елеонора була обрана на королеву Швеції відразу після смерті свого брата Карла XII, вона мала право відректися від престолу на користь свого чоловіка Фредеріка принца Гессенського, який був обраний на шведського короля у 1720 р. з іменем Фредерік I, у той же час Швеція перетворюється на королівство з обмеженою монархією. Вся влада належала людям, які представлялися у Риксдагу від імені народу. Що складався з дворян, священиків, містян та селян. Конфліктуючі інтереси і взаємні ревнощі цих чотирьох незалежних зібрань зробили роботу законодавству винятково важкою. Для утвердження закону необхідно було отримати згоду трьох із чотирьох представників вказаних станів. Кожний з чотирьох станів очолювався тальманом, котрі обиралися на кожній сесії Риксдагу (за винятком духовного стану, де тальманом був архієпископ). А тальмана від дворянського стану називали лантмаршалом.
Відбулося ослаблення королівської влади і зміцнення влади дрібнопомісного і чиновницького дворянства, а також заможних містян та церковників. А селянство втрачало значення. Вся фактична влада в Швеції зосередилася в руках секретного комітету () та «Таємної ради» ()«История Швеции», г. Москва, 1974 г. . Цей секретний комітет Риксдагу складався з представників трьох згаданих станів без селян. Куди входило 50 дворян, 25 священиків, 25 бюргерів та іноді 25 селян. Королівська влада стала номінальною — чоловік сестри і спадкоємиці Карла XII Ульріки-Елеонори (Фрідріх I Гессен-Кассельський), та його наступник Адольф-Фрідріх Гольштинський не мали жодного політичного впливу на державу в Швеції. Отже, коли всюди в Європі панувало монархічне самодержавство, то Швеція представляла з себе аристократичну республіку.
Лідер «Ковпаків»
Очолював уряд Швеції у 1720—1738 рр. канцлер-президент Арвід Бернхард Горн. Його влада здійснила реформи, спрямованих на зміцнення економіки країни. У 1723 р. були урізані політичні привілеї дворян, а за селянами закріплювалося право викупу коронних земель, яке було надано в 1700 році. У 1724 р. цей уряд видав «продукт-плакат» аналогічний англійському навігаційному актові, що сприяло швидкому розвиткові вітчизняного суднобудування, судноплавства та лісопромисловості. Його уряд посилив економічні зв'язки з Англією. У зовнішній шведській політиці уряд Горна виступав за збереження миру з Росією.