Еритрея — східноафриканська країна, що знаходиться на східній околиці континенту, уздовж Червоного моря Індійського океану . Загальна площа країни 117 600 км² (101-ше місце у світі), з яких на суходіл припадає 101 тис. км², а на поверхню внутрішніх вод — 16 600 км². Площа країни у 5 разів менша за площу території України.

Етимологія Офіційна назва — Держава Еритрея, Еритрея (; ; ). Назва країни, затверджена як назва італійської колонії 1890 року, походить від античної назви Червоного моря (), що, у свою чергу, походить від , де «еритрум» — червоний, «таласса» — море.

Історія дослідження території

Географічне положення

Еритрея — східноафриканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півдні — з Ефіопією (спільний кордон — 1033 км), на південному сході — з Джибуті (125 км), на заході — з Суданом (682 км). Загальна довжина державного кордону — 1840 км. Еритрея на сході омивається водами Червоного моря Індійського океану. Загальна довжина морського узбережжя 1151 км, разом із узбережжям островів — 2234 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км).

Крайні пункти

Час

Час в Еритреї: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом).

Геологія

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Переважну більшість території країни займають гори чи пустельні райони. Середні висоти — 853 м; найнижча точка — западина Данакіль, уріз води озера Кулул (‒75 м); найвища точка — гора Сойра (3018 м), знаходиться на південь від столиці країни Асмери. Рельєф країни доволі неоднорідний. Біля третини території Еритреї знаходиться на Еритрейському нагір'ї (2000 м), яке є продовженням південнішого Ефіопського нагір'я. На захід від нього знаходиться велике плато (третина загальної площі), на схід — прибережні рівнини та впадини, в тому числі, частина западина Афар. На нагір'ї знаходяться густонаселені райони країни. Низинні райони на заході Еритреї простягаються від Керена (на північний-захід від Асмери) до кордону із Суданом.

Узбережжя Загальна протяжність берегової лінії країни становить 2234 км; протяжність материкової берегової лінії — 1151 км, островів у Червоному морі — 1083 км.

Острови

Еритреї належать близько 350 островів у Червоному морі, 200 з яких утворюють архіпелаг Дахлак.

Клімат

Територія Еритреї лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. У теплий сезон з морів та океанів можуть надходити шторми.

На узбережжі Червоного моря клімат в країні сухий та жаркий. Середні зимові температури (грудень — лютий) коливаються в діапазоні 20—35 °C, літні (червень—вересень) в межах 40—50 °C, у східній частині країни температури ще вищі. Середньорічна норма опадів — 200 мм.

Західні рівнини на кордоні із Суданом лежать на висоті 500—2000 м над рівнем моря. Переважно це пустелі, напівпустелі та саванни, хоча існують і родючі ґрунти завдяки сезонним розливам річки Барки. Середньорічна кількість опадів становить 400 мм. Найпрохолодніший місяць року — грудень, температура інколи знижується до 15 °C.

Еритрейське нагір'я відзначається більш вологим та помірним кліматом. Переважна більшість поверхні знаходиться вище 1500 м, середньорічна норма опадів коливається в межах 500—850 мм. Середні температури регіону коливаються в діапазоні 15—30 °C, інколи трапляються перепади до 40 °C. Взимку вночі можливе зниження температури до 0 °C. У цій кліматичній зоні знаходиться і столиця країни, Асмера, де температура в середньому коливається від 21 °C взимку до 25 °C на початку літа.

У центральному та західному регіоні країни спостерігається два вологих періоди — головний літній із червня по вересень і менш виразний весняній із березня по квітень. Біля узбережжя опади випадають переважно взимку. В середньому по країні середньорічна норма опадів становить 400—600 мм.

Еритрея є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Найбільша річка країни знаходиться на південно-західному кордоні з Ефіопією — Текезе. Невеличкі річки, струмки і тимчасові потічки (ваді) країни несуть свої води до Червоного моря Індійського океану. На Ефіопському нагір'ї знаходяться витоки багатьох потоків: Гаш, Сетіт, Барка, та Мереб.

Озера

На відміну від річкової мережі, озер в Еритреї небагато. Більшість з них має вулканічне чи тектонічне походження й розташована в гірських районах або у прибережних зонах, де присутні безстічні області депресій рельєфу, в яких утворюються солоні пересихаючі озера. В умовах жаркого клімату вони зазвичай є солоними, а прісноводні водойми трапляються рідко.

Найбільшим озером країни є Ашанг (площа близько 9 км², глибина до 30 м). Воно розташоване в гірській місцевості на висоті понад 2400 м над рівнем моря в гірській улоговині. Походження тектонічно-вулканічне; живлення переважно дощове, є підземні джерела. Вода в озері прісна, що робить його унікальним серед водойм регіону, де більшість озер солоні через високий рівень випаровування.

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинний світ

За флористичним районуванням світу Ерітрея належить до Судано-Замбезійської області Африканського підцарства Палеотропічного флористичного царства. Флора Еритреї нараховує близько 900 видів судинних рослин, серед яких чимало ендеміків і реліктів, особливо в гірських районах.

Рослинний покрив країни залежить від клімату та рельєфу. У пустельних районах поширені ксерофітні чагарники, акації, тамариски. У прибережних зонах ростуть мангрові ліси. У західних низовинах панують савани з травами, баобабами, акаціями та міомбо. У нагірних районах колись були значні ліси, але більшість їх вирубано, наразі залишилися лише окремі ділянки акацій, ялівців, подекуди трапляються насадження евкаліптів.

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Східноафриканської підобласті Ефіопської області.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті посухи; нечасті землетруси; помірна вулканічна діяльність, вулкан Дуббі (1625 м), востаннє вивергався 1861 року, вулкан Набро (2218 м) 2011 року; періодичні нашестя сарани.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Еритреї багаті на ряд корисних копалин: золото, калійні солі, цинк, мідь, кам'яну сіль, нафту, природний газ.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 6,3 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 210 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Еритреї (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 75,1 %, орні землі — 6,8 %, багаторічні насадження — 0 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 68,3 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 15,1 %; інше — 9,8 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: знеліснення; спустелювання; ерозію ґрунтів; перевипасання; зруйнована інфраструктура внаслідок громадянської війни.

Еритрея є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару.

Природоохоронні території

Екорегіони

Ландшафти і фізико-географічне районування Еритрея є країною з надзвичайно різноманітною ландшафтною структурою. Вона поєднує в собі пустельні узбережжя, високогірні плато, саванні рівнини та гірські масиви. Основними типами ландшафтів є: 1 — саванні північноафриканські (підтипи: вологі, типові); 2 — субекторіальні вологолісові; 3 — екваторіальні вологолісові. Вони, у свою чергу, представлені чотирма групами ландшафтів: 1 — низовинні приморські акумулятивні рівнини; 2 — високі цокольні рівнини на кристалічній основі Африканської платформи; 3 — високі ступінчасті плато на моноклинальних палеозойських пісковиках і вапняках; 4 — цокольні глибові нагір'я на кристалічній основі Африканської платформи.

За фізико-географічним районуванням світу Еритрея належить до Східносуданської фізико-географічної області Суданської (саванної) фізико-географічної країни, а також до Північноефіопської нагірної та Афарської улоговинної фізико-географічних областей Абессомалійської фізико-географічної країни.

Східносуданська фізико-географічна область. Охоплює північно-західну частину Еритреї, що межує із Суданом. Тут розташовані широкі плоскі алювіальні рівнини з саванними ландшафтами. Клімат тут спекотний і сухий, але дещо сприятливіший, ніж на узбережжі, завдяки літнім дощам. Тут ростуть саванні трави, акації, баобаби. Регіон розвиненого пасовищного скотарства.

Північноефіопська нагірна область. Займає центральну частину Еритреї з високими плато й горами, які є північним відгалуженням Ефіопського нагір'я. Висоти сягають 2000—2500 м, а найвища точка країни — гора Емба-Сохула (3013 м). Ландшафти представлені гірськими саванами, сухими тропічними лісами та терасованими схилами з сільськогосподарськими угіддями. Тут розвинені культурні ландшафти з полями проса, сорго, ячменю.

Афарська улоговинна область. Охоплює південний схід і прибережну смугу країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру область можна поділити на два фізико-географічні райони: Данакільський западинний район (охоплює частину Данакільської западини — однієї з найнижчих і найспекотніших територій планети; район з активною рифтоутворюючою тектонікою і вулканічною діяльністю: лавові плато, сірчані виверження, гарячі джерела, соляні шари і піщані й кам'янисті низовини; у деяких місцях поверхня опускається нижче рівня моря, утворюючи солоні басейни; річні опади практично відсутні або мізерні, а денні температури надзвичайно високі; рослинність надзвичайно бідна або зовсім відсутня); Прибережний район (займає вузьку приморську смугу низовини шириною від 10 до 50 км та прилеглі острови; тут переважають тропічні пустелі та напівпустелі, представлені піщаними і глинистими рівнинами з розрідженою ксерофітною рослинністю (солянки, акації, тамарикси); в окремих місцях формуються мангрові ліси та коралові рифи, особливо на захищених ділянках заток та біля островів Дахлак).

У межах гірських районів Еритреї чітко простежується висотна поясність, зумовлена значними перепадами абсолютних висот — від рівня моря до понад 3000 м: нижній пояс (0—500 м; пустельні й напівпустельні ландшафти); середній пояс (500—2000 м; переважають сухі савани й чагарники); верхній пояс (2000—3000 м; гірські савани й залишки тропічних лісів); високогірний пояс (понад 3000 м; ландшафти субальпійських луків).

Див. також Східна Африка Абессомалія

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8

Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7 Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6