Іва́н Васи́льович Зари́цький (24 січня 1929, Глобине — 25 жовтня 2009, Київ) — український художник декоративного скла; член Спілки радянських художників України з 1962 року. Чоловік художниці Сусанни Сміян.
Життєпис Народився 24 січня 1929 року в селі Глобиному (нині місто у Кременчуцькому районі Полтавської області, Україна). Упродовж 1946—1948 років навчався у Київському училищі прикладного мистецтва; у 1948—1954 роках — на кафедрі художньої кераміки Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, де його викладачами були зокрема Йосип Бокшай, Михайло Бєляєв, Тарас Порожняк, Андрій Соболєв. Дипломна робота — порцелянова настільна лампа «Свято врожаю» (керівник Михайло Бєляєв, оцінка — відмінно).
Після здобуття фахової освіти викладав у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва; протягом 1955—1956 років працював художником Коростенського фарфорового заводу; у 1956—1958 роках — на Львівському склозаводі № 1; з 1959 року — на Київському заводі художнього скла: від 1969 року — головним, у 1989—2001 роках — провідним художником. Член КПРС з 1963 року.
Жив у Києві, будинку на вулиці Жовтневої Революції, № 27/6, квартира № 23, та у будинку на вулиці Теодора Драйзера, № 26, квартира № 171Зарицький Іван Васильович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторіка 53.. Помер у Києві 25 жовтня 2009 року.
Творчість Працював у галузі художнього скла. Розписував блюда, вази, сервізи; виготовляв декоративні композиції, скульптури, зразки для серійного виробництва. Серед робіт:
декоративні тарелі «Кобзар» (1964, кришталь, алмазна грань); «На панщині пшеницю жала» (1964, кришталь, алмазна грань); «Катерина» (1964, кришталь, алмазна грань); «Українські мотиви» (1966); «Квіти» (1967); «Володимир Ленін» (1970); «Троянди» (2006); «Лілеї» (2007); вази «Бузок» (1958); «Україна» (1963); «Слава праці» (1965); «Слава Великому Жовтню» (1967); «Серп і Молот» (1967); «Соняшники» (1968); «Володимир Ленін» (1970); «Київ» (1977); «Київська весна» (1982); «Лісова казка» (1974; 1986); «Вічна слава героям» (1975); «Зимові етюди» (1975); «Маки» (1994); сервізи «Весільний» (1974); «Святковий» (1976); «Весняний» (1977; 1983; 1994); «Лісова пісня» (1986); «Березень» (1987); «Золота осінь» (1988); «Смарагд» (1989); скульптури «Одарка і Карась» (1965); «Оксана» (1967); «Запорожець» (1967); «Одарка і Карась» (1967); «Рушничок» (1968); декоративні композиції «Сон» (1974; за мотивами поеми «Сон» Тараса Шевченка, 18 предметів); «Зимовий етюд» (1974); «Зима» (1990); «Два кольори» (1991); «Квіти України» (1994); «Осінь» (1995, кольоровий кришталь); «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне» (2009); набори «Бойківські мотиви» (1970—1971); «Соняшники» (1971); інше чаша «Букет» (1972); цикл «Пори року» (1987); декоративний об'єм «Рух» (1996, кольоровий кришталь, алмазне гранування); декоративний пласт «Тарас Шевченко» (2009). </div> Брав участь у розписі приміщень Верховної Ради України та Київського вокзалу в Москві.
З 1954 року брав участь у всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках, зокрема в Італії та Австрії у 1966 році, Чехословаччині та у Всесвітній вистаці у Монреалі у 1967 році, Угорщині у 1973 році. Персональна виставка відбулася у Києві у 1996 році.
Окремі вироби майстра зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Запорізькому, Миколаївському, Чернігівському художніх музеях, Музеї сучасного скла у данському місті Ебельтофті.
Відзнаки Бронзова медаль Міжнародної виставки художнього скла (1954); Заслужений художник УРСР з 1974 року; Народний художник УРСР з 1983 року; Золота, дві срібні, три бронзові медалі ВДНГ СРСР (1983—1988); орден «За заслуги» ІІІ ступеня (7 жовтня 2009).
Примітки
Література Зарицький Іван Васильович // ; Зарицький Іван Васильович // ; Зарицький Іван Васильович // ; Зарицький Іван Васильович // , сторінка 232; Зарицкий, Иван Васильевич // Художники народов СССР. Библиографический словарь. Том 4. Книга 1 (Елева—Кадышев). Москва. «Искусство». 1983, сторінка 224 ; Зарицький Іван Васильович // ; Зарицький Іван Васильович // ;