Гней Помпей Страбон (; 133 до н. е. — 87 до н. е.) — давньоримський політичний та військовий діяч Римської республіки з плебейського роду Помпеїв, консул 89 року до н. е. Батько Гнея Помпея Великого (Магна).
Життєпис
Походження Гней Помпей належав до плебейського роду Помпеїв, представники якого згадуються в джерелах, починаючи з II ст. до н. е. Номен Pompeius має те саме походження, що топонім Помпеї в Кампанії, але про зв'язок Помпеїв з містом на околицях Везувія нічого не відомоПлутарх. Помпей..
Гней Помпей Страбон був вихідцем з італійської області Піцен, де знаходилося його родове помістя.Pompeius.ПОМПЕЙ СТРАБОН: НЕНАВИСНИЙ ГЕРОЙ СОЮЗНИЦЬКОЇ ВІЙНИ. При цьому римські громадяни, які жили в цьому регіоні, належали до триби Веліна, коли Помпеї належали до триби КрустумінаGelzer M.. Фахівець з античної історії Е. Пайс припустив, що володіння в Піцені з'явилось у Страбона лише в ході Союзницької війни, але інші фахівці відкинули цю гіпотезуПомпей Страбон в гражданской войне.
Рід Помпеїв належав до вершницького прошарку і лише з II ст. до н. е. міг вважатися частиною римського нобілітету, коли в 141 р. до н. е. один із його представників — Квінт Помпей — першим з цього роду здобув консулатWard, A. M. The Early Relationships between Cicero and Pompey until 80 B.C. / Allen M. Ward // Phoenix. а в 131 р. до н. е. він же став цензоромSeager, R. Pompey the Great: a Political Biography. — P. 20. Квінт Помпей міг бути предком Помпеїв Руфів. Зв'язок між останніми та родом, до якого належав Гней Помпей, є невстановленим.
Батько Помпея Страбона — Секст ПомпейКороленков А. В. Помпей Страбон в гражданской войне, загинув у 119 р. до н. е. в Македонії, виконуючи там обов'язки претораBroughton, T.R.S. The Magistrates of the Roman Republic. Vol. 1: 509 B.C. — 100 B.C. / T.R.S. Broughton.–New York: American Philological Association, 1951. — P. 526.. Можливо, його дружиною та матір'ю Гнея була сестра поета-сатирика Гая Луцилія (за іншою версією, Луцилія була молодшою на покоління і приходилась Гнею не матір'ю, а дружиною)Syme R.. У Гнея-молодшого був брат Секст.
Третя частина імені Гнея Помпея, Страбон (Strabo — «Косоокий»), — це прізвисько, яке з'явилося через дивовижну зовнішню схожість Гнея з його кухарем Меногоном, якого називали СтрабономВалерий Максим.
Самому ж Страбонові судилося бути найпомітнішим представником свого роду, принаймні — до появи його сина, Помпея Великого.
Початок кар'єри Згідно з законом Віллія, дослідники відносять народження Гнея Помпея до 130-х років до н. е.; сама пізня з можливих дат — 132 рік. Свою кар'єру він почав, згідно з традицією, з обрання на посаду квестора, імовірно — сицилійського. Це датують близько 104 роком до н. е.Broughton R.. Став претором в 92 р. до н. е.
А. В. Королєнков висловлював припущення, що під час своєї претури він здійснював управління провінцією Македонія. Про це повідомляє тільки одне джерело — надпис в честь Гнея, знайдений в афінському Акрополі. Претуру Страбона на Сицилії пов'язують із завершенням там у 80-х рр. до н. е. будівництва дороги, яка отримала назву Via Pompeia. Її прокладання сучасні дослідники приписують Помпею ВеликомуWilson, R. J. A. Becoming Roman Overseas? Sicily and Sardinia in the Later Roman Republic / R. J. A. Wilson // A Companion to the Archaeology of the Romann Republic / ed. by Jane DeRose Evans. — Malden, MA$ Oxford: Wiley-Blackwell, 2013. — P. 487. Одначе, його управління Сицилією у 82 р. до н. е. навряд чи могло тривати настільки довго, щоб завершити цю дорогу, оскільки він був вимушений швидко вирушити до Африки.
Таким чином, можливо, Via Pompeia отримала свою назву на честь Гнея Помпея Страбона, який міг бути претором Сицилії.
Проте вершини політичної кар'єри — консулату — Страбон сягнув завдяки успішному командуванню римськими військами у період Союзницької війни 90—88 рр. до н. е.. Як вказують античні автори, Страбон володів неабияким талантом полководця. Про його звитяги під час ранньої військової служби чи претури нам нічого невідомо, але Аппіан зарахував його до числа найкращих легатів — «ὑποστρατήγους ἀρίστους», яких відправили на підмогу консулам на самому початку Союзницької війни — поставивши його в один ряд з уже прославленими Гаєм Марієм і Луцієм Корнелієм СуллоюApp. BC. 1.40; аналогічно високо оцінювали його військовий талант Веллей ПатеркулClarissimi autem imperatores fuerunt Romani eo bello Cn. Pompeius, Cn. Pompei Magni pater, C. Marius і ЄвтропійEutrop. 5. 3.3
Союзницька війна
З початком Союзницької війни (91—88 роки до н. е.), коли італіки повстали проти Риму (кінець 91 року до н. е.), Гней Помпей став легатом, діяти його направили у Піцен під керівництвом консула Публія Рутілія Лупа. Останній керував воєнними діями на півночі Італії, і серед п'яти його легатів були також Гай Марій і Квінт Сервілій Цепіон. Помпею було доручено придушити повстання в Піцені, що мав велике стратегічне значення для Риму: через цей регіон підтримувався зв'язок з Цизальпійською Галлією. Страбон отримав це призначення як найбільший місцевий землевласник і володар обширної клієнтели. Цілком очевидно, що таке рішення було прийняте у зв'язку із тим, що Страбон володів у цьому регіоні маєтками й мав тут широку клієнтелуPlut. Pomp. 6, а відтак був знайомий із місцевістю і міг організувати забезпечення та поповнення армії.
Починаючи з 90 року до н. е. збережені джерела дають достатньо багато інформації про Гнея Помпея. Його армія взяла місто Аускул в облогу, з якого за декілька місяців до того почалось все повстання. Оборону тут зайняв претор марсів Тіт Лафреній, який енергійно захищався. На допомогу місту прийшли пелігни на чолі з Веттієм Скатоном і піцентіни під керівництвом Гая Видацилія. Страбон відступив перед домінуючими силами суперника до Фалернской гори й тут був розбитий. Він відступив до міста Фірма Піценська (сучасне Фермо), де протягом деякого часу його військо витримувало облогу, під час якої він зайнявся переозброєнням солдатів і муштрою новобранцівApp. BC. 1.47. Невідомо, наскільки довго Страбон захищав Фірм. Зрештою на допомогу йому прийшов з півдня легат Сульпіцій; існувала гіпотеза, що це був Публій Сульпіцій, майбутній народний трибун, але після виходу праці К. Цикоріуса прийнято вважати, що мова повинна йти про Сервія Сульпіція Гальба. Комбінованим ударом з обох боків, римляни розгромили Тіта Лафренія, причому основну роль зіграла, можливо, армія Сульпіція. Лафреній пав у бою; останки його війська зачинились в Аускулі, оточенням якого зайнявся один із Цезарів (можливо Секст Юлій, консул 91 року до н. е.). Помпей у ще одній битві розгромив піцентинів.
Ефект від його перемоги в Римі був приголомшуючим: оскільки це була одна із перших перемог римських військ, з такої нагоди римські сенатори припинили траур і вдяглися у святковий одягLiv. Per. 74. Перемога під Фірмою настільки підняла престиж Помпея Страбона, що це дозволило йому претендувати на консульство на 89 р. до н. е. У 89 році до н. е. його обрали консулом (разом з Луцієм Порцієм Катоном). Спочатку він розбив об'єднані сили італіків у Піцені, згодом підкорив племена маруцинів, вестинів та марсів, приборкав Самніум. Отримавши звістку про цю перемогу, римські сенатори знову одягнули «Тоги з облямівкою та інші знаки посадових відмінностей». За усі ці успіхи він отримав тріумф.
Окрім звитяг на полі бою, Гней Помпей Страбон за період свого консульства відзначився також наданням римського громадянства загонові іспанських вершників — Саллвітанській турмі, яке відбулося 17 листопада 89 р. до н. е. в його таборі під АускуломJohnson, A. C. Ancient Roman Statutes. A Translation with Introduction, Commentary, Glossary and Index / Allan Chester Johnson, Paul Robinson Coleman-Norton, Frank Card Bourne / Gen. ed. Clyde Pharr. — Clark, New Jersey: The Lawbook Exchange, Ltd., 2003. — P. 63. Згідно із Lege Iulia de civitate latinis et sociis danda, Страбон, як діючий магістрат з імперієм, мав право надавати римське громадянство союзникам, що було подякою за проявлену ними особливу хоробрість у боюКозленко А. В. Как была набрана Саллвитанская турма? — С. 52..
Серед п'ятдесяти дев'яти радників Страбона в тексті його указу фігурує і його син Гней Помпей, у майбутньому — Помпей ВеликийCIL VI 37045 У 88 р. до н. е. Помпей Страбон, ставши проконсулом, залишався зі своїм військом у Піцені, очевидно, придушуючи там останні спалахи повстання італіківКороленков А. В. Помпей Страбон и его армия…. Він не втручався у політичну кризу, коли Сулла повів війська на РимKeaveney, A. Triumph and Disaster: the year 88 BC // Sulla. The Last Republican. — Pp. 45–63; із розбором історіографії: Чеканова Н. В. Римская диктатура последнего века республики. — СПб., 2005. — С. 161—166..
Гней Помпей і Сулла Імовірно, що лише коли Страбон заявив, що буде висуватися в консули на 87 р. до н. е., Сулла почав вбачати у ньому загрозу. Саме тоді він готувався вирушити на війну проти Мітридата і, з одного боку, остерігався залишати в Італії полководця з політичними амбіціями, який міг спробувати підкріпити їх відданою армією, а з іншого — йому було необхідно залишити в Італії когось, хто міг би захистити проведені ним реформи зі зброєю в рукахKeaveney, A. Sulla. The Last Republican. Відтак, до Страбона вирушив співавтор сулланських реформ — консул Квінт Помпей Руф, щоб перебрати на себе командування його армією. Одначе, сам Помпей Страбон та його віддані війська не сприйняли перспективи заміни полководця — серед солдатів стався заколот, в результаті якого Помпея Руфа убилиVell. 2. 20.1;Liv. Epit. 77;App. 1, 63;. Після цього Сулла злякався за своє життя й оточив себе охоронцямиApp. BC. 1., одначе Страбон не виступив проти нього, а Сулла вирішив не вступати у війну зі Страбоном і відбув у похід проти Мітридата. Сам же Помпей Страбон знову очолив свою армію.
Громадянська війна У 87 р. до н. е. політична боротьба у Римі знову переросла у громадянську війну, яку Марк Туллій Цицерон назвав ОктавієваЦицерон, 2015, О природе богов, II, 14.Цицерон, О дивинации, I, 4.. Після відпливу Сулли з Італії, Рим знову опинився перед загрозою бути взятим своїми ж громадянами. Чинний консул Луцій Корнелій Цинна був вигнаний із міста колегою Гнеєм Октавієм через законопроєкт, за яким нові римські громадяни мали розподілятися по всіх трибах(Liv. Per. 79; Plut. Mar. 41; Sert. 4; Vell. 2. 22.2-3; Flor. 2. 9.9-10; App. 1. 64-65). Одначе він організував військо з нових громадян, ядром якого стала армія Аппія Клавдія, що тримала в облозі Нолу; з такої нагоди до нього приєднався і вигнаний Суллою Гай Марій(Liv. Per. Зі своїми військами Цинна і Марій спершу розграбували ОстіюPlut. Mar. 42;, а потім почали просуватися до Риму. Імовірно, що вже в той час, коли Цинна почав концентрувати війська біля Ноли, консул Гней Октавій викликав Помпея Страбона на захист Рима8 Katz, B. R. The Siege of Rome in 87 B.C. Останній хоч і вирушив зі своїм військом до Риму, все ж не поспішав одразу заявити про свою приналежність до однієї зі сторін конфлікту і зайняв вичікувальну позицію. Очевидно, що Страбон вступив у переговори як з Октавієм, так із Марієм та Цинною, намагаючись зрозуміти, перехід на чию сторону приніс би йому більше користіVell. 2. 21.2;. За словами Орозія, Страбон перейшов на сторону Октавія і сенату лише тоді, коли його відкинули Марій і ЦиннаOros. 5. 19.10). Припускають, що першочергово він вів переговори із Цинною, сподіваючись отримати друге консульство, одначе після приєднання до нього Марія, для Страбона вже не залишилося шансів розділити консулат із ЦинноюКороленков А. В. Помпей Страбон в гражданской войне… — С. 321; Katz, B. R. The Siege of Rome in 87 B.C.. Останньому ж був потрібний великий авторитет Марія.