Марк Попі́ллій Лена́т (, ? — після 159 до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, консул 173 року до н. е., поет.
Життєпис Походив з впливового плебейського роду Попілліїв. У 180 році входив до колегії тріумвірів щодо розподілу землі у південній Етрурії. У 176 році до н. е. став претором. У 175 році до н. е. як пропреторську провінцію отримав Сардинію, але не поїхав туди особисто, керував через уповноважених осіб.
У 173 році до н. е. його обрали консулом разом з Луцієм Постумієм Альбіном. Воював проти лігурів, підкоривши плем'я стателатів (вбив 10 тисяч осіб), зруйнувавши місто Каріст. У 172 році до н. е. як проконсул керував Лігурією, значно спустошивши землі стателатів (було вбито 6 тисяч осіб).
У 171—168 роках як легат консула Квінта Марція Філіпа брав участь у Третій македонській війні. У 159 році до н. е. став цензором (разом з Публієм Корнелієм Сципіоном Назікою Коркулом). Подальша доля Марка Попіллія Лената невідома.
Родина син Марк Попіллій Ленат, консул 139 року до н. е.
Джерела Aulus Gellius, Noctes Atticae, iv.20 Тит Лівій, Ab Urbe Condita, XII, 7-9, 15, 21-22, 28