Великий похід () — легендарний похід армії китайських комуністів. Великий похід був загальним виходом комуністів із займаних позицій та підконтрольних територій, об'єднанням окремих комуністичних загонів та закріпленням в Особливому районі зі столицею в Яньані, який контролював Гао Ган.

Причини До 1934 року гоміньданівські сили під керівництвом Чень Чена оточили комуністичні райони в Цзянсі та почали готуватись до масованої атаки. У квітні 11 дивізій атакували Центральний радянський район з півночі та після місяця боїв зайняли Гуанчан. Під загрозою опинився Жуйцзінь — столиця Китайської Радянської Республіки. У травні на засіданні секретаріату тимчасового Політбюро ЦК КПК було ухвалено рішення щодо перебазування основних сил з Центрального радянського району через загрозу з боку гоміньданівських військ.

Влітку 1934 року за рішенням Секретаріату ЦК КПК було створено «трійку» у складі Бо Гу, Отто Брауна та Чжоу Еньлая для проведення всебічної підготовки до прориву оточення Центрального радянського району й евакуації ЦК КПК та уряду до більш безпечного району.

На початку липня Секретаріат ЦК КПК, Раднарком Центрального радянського уряду й Військово-революційний комітет віддали наказ 7-му армійському корпусу Червоної армії виступити на північ як «авангарду боротьби з Японією» і створити у провінціях Фуцзянь, Чжецзян, Цзянсі та Аньхой численні радянські опорні бази для відволікання сил Чан Кайші від Центрального радянського району. 7 липня 7-й армійський корпус залишив Жуйцзінь та вирушив на з'єднання з 10-ю армією Фан Чжиміня на межі провінцій Чжецзян, Цзянсі та Аньхой. Однак через свою малочисельність і нестачу боєприпасів він не зміг відволікти на себе гоміньданівські сили. На початку 1935 року 10-та армія була цілковито знищена, а Фан Чжимінь потрапив у полон та був страчений.

У першій декаді липня 1934 року 30 гоміньданівських дивізій почали наступ на Центральний радянський район з шести напрямків. Бо Гу і Отто Браун прийняли рішення про ведення на всіх напрямках позиційної війни, однак перевага противника в силі змусила частини Червоної армії відступати вглиб Центрального радянського району, зазнаючи важких втрат.

Забезпечення прориву з оточення 15 липня 1934 року було оприлюднено Маніфест робітничо-селянської Червоної армії Китаю про похід на Північ для відсічі Японії. Він був підписаний головою Центрального уряду Китайської Радянської Республіки Мао Цзедуном, його заступниками Сян Іном і Чжан Готао, головою Військово-революційного комітету Чжу Де та його заступниками Чжоу Еньлаєм і Ван Цзясяном. У маніфесті йшлося, що робітничо-селянська Червона армія Китаю, що відбиває п'яту каральну кампанію гоміньдану, відряджає на Північ для опору Японії передовий загін своїх військ. У зв'язку з війною проти Японії ставились такі завдання: рішучо виступати проти розпродажу гоміньданівським урядом територіальних прав Китаю, протестувати проти китайсько-японських прямих перемовин, проти визнання лялькового Маньчжоу-го; негайно оголосити про розрив дипломатичних відносин з Японією, анулювати всі укладені раніше секретні китайсько-японські угоди й договори; оголосити загальну мобілізацію всіх сухопутних, військово-морських та військово-повітряних сил для ведення війни з Японією; озброїти весь народ країни, створити загони волонтерів і партизанів, які б узяли безпосередню участь у бойових діях проти Японії, надати підтримку добровольчій армії Північно-Східного Китаю та авангардному загону робітничо-селянської Червоної армії, який вирушав на Північ для боротьби з Японією; конфіскувати всі капітали та власність японських розбійників і зрадників батьківщини; припинити платежі за всіма китайсько-японськими позиками; усюди широко створювати масові народні антияпонські організації.

7 серпня за наказом Військово-революційного комітету 6-та армійська група 2-го фронту Червоної армії під проводом Жень Біші виступила у Західний похід з радянського району на межі Хунані й Цзянсі. У вересні активізувалась підготовка до перебазування з Жуйцзіня апарату ЦК КПК та Військово-революційного комітету, визначено маршрути руху — спершу в район провінції Хунань та західну частину провінції Хубей на з'єднання з 2-м і 6-м армійськими корпусами Червоної армії. Чжу Де, Чжоу Еньлай, Ван Цзясан і Сян Ін розробили накази та інструкції щодо порядку евакуації з Центрального радянського району та щодо дій частин Червоної армії, що залишались там. Одночасно Чжу Де та Чжоу Еньлай почали секретні перемовини з гуандунським губернатором Чень Цзітаном, якого Чан Кайші призначив головнокомандувачем армією південного напрямку, про укладання перемир'я. На початку жовтня 1934 року Чжоу Еньлай відрядив двох своїх представників для перемовин з представниками Чень Цзітана, під час яких було досягнуто домовленості за такими пунктами: негайне припинення воєнних дій та ворожого протистояння; зняття блокади і встановлення свободи взаємного пересування; обмін взаємною розвідувальною інформацією; Червона армія отримує можливість у північній частині провінції Гуандун створити тиловий шпиталь; з метою полегшення транспортних зв'язків обидві сторони відводять свої війська від передової на відстань 20 лі (10 км).

Ця угода відкривала для Червоної армії можливість успішного прориву першої лінії ворожого оточення Центрального радянського району.

Вихід Червоної армії з Центрального радянського району

ЦК КПК та Військово-революційний комітет ухвалили рішення про створення Бюро ЦК КПК на чолі з секретарем ЦК Сян Іном та командувачем військами Чень І для продовження роботи в Центральному радянському районі; після евакуації основного складу ЦК там залишались також 24-та дивізія Червоної армії та місцеві війська чисельністю понад 16 тисяч чоловік. Увечері 10 жовтня 1934 року ЦК КПК, Військово-революційний комітет і 1, 3, 5, 8 та 9-та армійські групи Червоної армії (разом 86 тисяч чоловік) залишили Жуйцзінь і вирушили до Західної Хунані. Попередньо Чжоу Еньлай організував вивчення маршруту руху колон, ремонт і зведення мостів на шляху прямування частин територією Центрального радянського району. 16 жовтня 1934 року основні частини Червоної армії переправились через річку Юду у південній частині провінції Цзянсі.

18 жовтня Чан Кайші, отримавши повідомлення про просування Червоної армії Центрального радянського району в західному напрямку, наказав Чень Цзітану, Хе Цзяню та Бай Чунсі посилити оборонні лінії на межі провінцій Гуандун і Цзянсі, в Хунані та на півночі Гуанчжоу. За даними розвідки Червоної армії, найслабшою ланкою в системі блокгаузів та оборонних ліній, зведених гоміньданівцями, була ділянка на кордоні провінцій Хунань-Гуандун-Гуансі, хоч і там були чотири добре укріплених оборонних пояси, розташованих на відстані 50-60 км один від одного.

Вночі 21 жовтня 1934 року війська 1-го і 3-го фронтів Червоної армії пройшли першу лінію блокади, й наступна колона залишила територію Центрального радянського району. Так розпочався Великий похід китайської Червоної армії.

Успішний прорив першої лінії оборони було здійснено на південному заході Цзянсі на ділянці, яку обороняла дивізія 1-ї гуандунської армії.

Подальший марш здійснювався в напрямку до кордону між провінціями Хунань і Цзянсі, де розташовувалась друга лінія укріплень, яку було прорвано військами 3-го фронту Червоної армії. Між тим війська 1-го фронту не змогли заволодіти посиленими гірськими перевалами та, відхилившись від визначеного маршруту, були змушені повернути назад і приєднатись до центральної колони.

Основній частині центральної колони завдяки форсованому маршу вдалось 13-15 листопада прорвати третю лінію гоміньданівських укріплень на ще не добудованій ділянці Ухань-Гуанчжоуської залізниці, який обороняли хунаньські війська.

На останньому етапі прориву частини Червоної армії зазнали від гомінданівських військ та авіації найбільш відчутних втрат (особливо на переправі через річку Сян, що розпочався 27 листопада й затягнувся до 1 грудня). З 80 з гаком тисяч чоловік залишилось 30 тисяч.

За два місяці після початку походу частинам Червоної армії удалось, подолавши понад 500 км важкодоступними гірськими шляхами, прорвати останню — четверту — смугу ворожих укріплень, які німецькі радники Чан Кайші вважали неприступними.

З 4 до 6 грудня просування Червоної армії відбувалось територією, населеною народністю мяо, яка ворожо ставилась до китайців. Місцеві жителі підпалювали будинки, в яких зупинялись на відпочинок підрозділи Червоної армії.

Суперечності у керівництві ЦК КПК

У першій декаді грудня серед керівників ЦК КПК — учасників походу почались серйозні суперечності з питання військової тактики й управління військами. Мао Цзедун, Ван Цзасян та Чжан Веньтянь розкритикували дії членів Військового комітету Бо Гу, Отто Брауна та Чжоу Еньлая з відбиття п'ятої каральної кампанії Гоміньдану та стиль керівництва походом. Вони запропонували Чжоу Еньлаю розробити план руху основної колони на Гуйчжоу, де місцеві війська були слабкими, з метою створення опорної радянської бази на кордоні Гуйчжоу та Сичуані.

12 грудня 1934 року на нараді в Тундао Чжоу Еньлай підтримав цю пропозицію, однак Отто Браун й Бо Гу наполягали на продовженні руху до Західної Хунані. 17 грудня Червона армія захопила Ліпін. 18 грудня Політбюро ЦК КПК ухвалило рішення відмовитись від плану створення радянського району в Західній Хунані й відійти до Гуйчжоу, дати військам відпочинок у районі Цзуньї. 1 січня 1935 року на нараді Політбюро ЦК КПК було прийнято рішення щодо виключення Отто Брауна зі складу Військового комітету за припущені ним помилки в керівництві бойовими діями.

Нарада в Цзуньї

Від Ліпіна центральна колона вирушила на Цзуньї та, здійснивши 300-кілометровий перехід, 7 січня 1935 року заволоділа цим великим торговим містом. Жителі Гуйчжоу радо приймали Червону армію. Поповнивши свої лави, зробивши значні запаси зброї, боєприпасів і продовольства, армія отримала можливість використовувати двотижневий відпочинок і підготуватись до продовження походу. Центральна колона Червоної армії в Цзуньї тепер налічувала близько 45 тисяч чоловік (з них лише 30 тисяч кадрових військ); весь склад допоміжних з'єднань був включений до складу бойових частин.

На розширеній нараді Політбюро ЦК КПК за участі командних і політичних кадрів Червоної армії та представників радянського уряду, що відбулось 7-8 січня 1935 року в Цзуньї, Мао Цзедун та його прибічники різко розкритикували військові плани походу, за розробку та здійснення яких були відповідальними члени Військового комітету (Бо Гу, Отто Браун і Чжоу Еньлай). Членів Військового комітету й особливо Отто Брауна критикували за авторитарні методи керівництва походом, що не враховували думку досвідчених воєначальників Червоної армії, за надто великий обоз. Чжоу Еньлай, який головував на нараді, визнав свої помилки й цілковито погодився з критикою.

Подальше керівництво походом перейшло до Мао Цзедуна, який зайняв пост головного політичного комісара Червоної армії та увійшов до складу Політбюро ЦК КПК. Чжу Де та Чжоу Еньлай поряд із Мао Цзедуном стали членами Військового комітету. Чжоу Еньлай залишився у складі Політбюро, а Бо Гу невдовзі був замінений на посту генерального секретаря ЦК КПК Чжан Веньтянем. У зв'язку з припиненням радіозв'язку з шанхайською радіостанцією, захопленою гоміньданівцями, до Москви був відряджений Чень Юнь, якому було доручено інформувати Комінтерн про нараду в Цзуньї та про подальші плани походу. Йому вдалось дістатись столиці СРСР тільки в останній день роботи VII конгресу Комінтерну влітку 1935 року.

Переправа через Янцзи й Даду