Гоуп () — муніципалітет у провінції Британська Колумбія (Канада), розташований у місці злиття двох річок — Фрейзер та Коквігалла. У перекладі з англійської «гоуп» означає «надія».

До муніципалітету Гоуп входять безпосередньо міська зона Гоуп (містечко Гоуп) та прилеглі території, включно з поселеннями Кавкава Лейк, Сілвер-Крік та Фладс, у якому розташований регіональний аеропорт, та Лейк-оф-зе-Вуд.

У свою чергу, муніципалітет Гоуп адміністративно входить до регіону Фрейзер-Веллі разом із містами Абботсфорд та Чилівак, муніципалітетами Мішен і Кент, а також із селом Гаррісон-Гот-Спрінгс та декількома територіальними виборчими дільницями, які об'єднують розкидані по регіону невеликі поселення, хутори й окремі домогосподарства.

Коротка історія Історію поселення і муніципалітету Гоуп умовно поділяють на два періоди: доєвропейський (до приходу європейців, вважається до 1808 р.); європейський (від 1808 — і до наших днів).

Історія та культура корінного народу Перші сліди проживання людини у місцевості Гоуп датуються часами від 8 000 до 10 000 років тому. На той час у долині Фрейзер-Веллі проживав народ Стаоло , альтернативні записи як: Stó:lō, Stó:lô або Stó:lõ чи історично: «Стаоло», «Стауло» або «Стало».

До приходу європейців народ займався мисливством, рибальством та збиральництвом. Дослідження древніх стоянок свідчать, що при цьому мали місце сезонні міграції населення для масових полювань на наземних та морських ссавців оленів, тюленів, масового рибальства осетрів, лосося, колючкових, масового збиральництва на місцях сезонних обмілінь річок, відпливів тощо.

Народ стаоло мав самобутні культуру, традиції, общинний устрій, систему навчання малюків. За переказами старійшин народ стаоло був на цих землях завжди, як «сини небес» та «сини землі», створені і трансформовані видатним духом-істотою Xa: Is із родових тварин та риб бобра, гірського козла та осетра. Люди проживали у духовній і фізичній єдності із природою, вважали її одухотвореною, і вважали і її, і себе продуктами творення і трансформації творця — «Великого Трансформатора» Xa: Is.

Як ідеться у «Атласі» Карлсон:

Народ стаоло існує одночасно як у спіритичній, так і у фізичній сферах цього світу, поєднаний із «Творцем» через створення і трансформацію…

Великий Трансформатор Xa: Is присутній у багатьох культурах і традиціях корінних народів північнозахідного узбережжя Тихого океану Північної Америки і інших народів континенту. Часто може з'являтися більш, ніж у одній особі. Ім'я варіюється від народу до народу, хоча фонетично всі варіанти імен є схожими.

Серед знахідок, які можуть посіяти сумніви, що народ стаоло не є виключно єдиним корінним народом району Гоуп, слід відзначити кургани невідомого походження, відомі як «Піраміди долини Фрейзер-Веллі». Про них мало що відомо окрім того, що у курганах присутні дерев'яні конструкції для підтримування ваги насипу.

Із приходом європейців історія корінного народу практично закінчилася. У 1791 та 1792 роках перші європейці досягли територій проживання стаоло, хоча вірус віспи та інші інфекційні захворювання, які вони занесли на американський континент, «добралися» сюди раніше. У 1782 році протягом шести тижнів приблизно дві третини від загальної численності народу стаоло (61%) загинули від епідемії віспи.

Європейський період історії Саймон Фрейзер започаткував «європейський період» у історії Гоупа у 1808 році, коли прибув у цю місцевість за завданням Компанії Гудзонової затоки як першовідкривач і торговець хутрами. Пізніше, у 1848 році, компанія заснувала тут Форт-Гоуп.

У 1857 році розпочалася золота лихоманка, відома як «Золота лихоманка каньйону Фрейзер»,Maps related to gold diggings (Старі карти, що мали відношення до золотої лихоманки) http://illahie.blogspot.ca/2012/05/parts-of-some-early-maps-for-area-near.html через яку у 1858 році район і поселення Гоуп зазнали суттєвих змін.

На початку лихоманки Компанія Гудзонової затоки приховувала відомості про відкриті поклади золота, побоюючись, що відомості про золото спричинять масовий наплив золотошукачів, і це призведе до занепаду торгівлі хутрами. Агенти компанії намагалися залучити до розвідки покладів і до видобутку золота індіанців, постачаючи їм необхідні пристрої і засоби. Однак, у наступному році розпочався масовий наплив золотошукачів у місцевості, починаючи від поселень Гоуп та Йєйл, і до індіанських резервацій Павільйон та Фонтан. Кількість прибулих сягнула 30 000. Серед них у своїй більшості були професіонали, які «залишилися без роботи» по завершенні золотої лихоманки у Каліфорнії. Однак, було багато біженців та злочинців із США, Англії, Франції, Австрії. Це спричинило адміністративні проблеми та ріст злочинності. Золотошукачі розпочали самочинне захоплення земель, грабежі і розбої, насильство і наругу, входячи у конфлікт із місцевим населенням.

Окрім цього, прибулі європейці, керовані жадобою золота, відтісняли корінні народи від озер, річок і струмків, позбавляючи їх рибних ресурсів і засобів до існування та виживання. Якщо корінні народи висловлювали своє обурення і намагання захистити свої землі та поселення, європейці сприймали ці дії як прояви «войовничої кровожерливості червоношкірих дикунів» та жорстоко їх придушували. Так розпочалась війна у каньйоні Фрейзер.

Для наведення порядку 2 серпня 1858 року була утворена нова окрема колонія Британська Колумбія, губернатором якої призначили Джеймса Дугласа, і який після призначення став губернатором двох колоній. Маючи дипломатичні здібності, Дуглас швидко навів порядок у колонії. Для примирення із корінними народами він розпочав переселення їх до резервацій, надаючи їм право на землю та виділяючи на кожну дорослу особу чоловічої статі племені не менше, ніж 10 акрів землі, причому «надаючи право» вибирати місце. Губернатор надав Гоупу статус містечка, яке увійшло до складу британської колонії.

У 1859 Дуглас запропонував на посаду головного комісара земель колонії Джозефа Вільяма Тратча, який став першим генерал-губернатором колонії (1871-1976), та був противником політики Джеймса Дугласа. Він перекрутив «правило Дугласа» стосовно 10-ти акрів з «не менше» на «не більше» та розпочав суттєве обмеження площ резервацій, відбираючи у корінного населення землі сільськогосподарського призначення, мотивуючи це тим, що індіанці «не використовують їх за призначенням». Ці погляди на права корінного населення на землю були закріплені Законом про землю, який був переглянутий у 1866, де корінні народи для отримання права на землю повинні були отримати письмовий дозвіл у губернатора. За всю історію народу Стаоло цим правилом скористалися лише раз.

У 1859 у Гоуп прибув преподобний Олександр Санкт-Девід Френсіс Прінгл, який 1 грудня цього року заснував першу на материковій частині Британської Колумбії бібліотеку, та протягом двох років — Християнську Англіканську церкву. На сьогодні ця церква є найстарішою у регіоні Фрейзер-Веллі.

У 1871 році по завершенні існування британської колонії, Гоуп став частиною Канади.

В 1876 Александер Юен () побудував перший консервний завод на річці Фрейзер, і вже до 1883-го в її гирлі було побудовано 13 фабрик з консервування лососяDavid J. Reid. The Development of the Fraser River Salmon Canning Industry. 1885 to 1913. — Economics and Sociology Unit. Northern Operations Branch Fisheries & Marine Service Pacific Region. Department of the Environment, 1973. — 87 p.. Це суттєво підірвало рибні ресурси і запаси лосося, у результаті чого народ Стаоло, який нічого не міг вдіяти, щоб зупинити це, був приречений на голодне існування.

6 квітня 1929 Гоуп отримав статус села, 1 січня 1965 — статус містечка, а 7 грудня 1992 був реорганізований у муніципалітет Гоуп.

Під час Другої світової війни у районі Гоуп (поблизу Саншайнлайт) були створені табори для інтернованих канадців японського походження, яких відселяли від узбережжя не менше, ніж на 100 миль. Вони будували автодорогу Гоуп-Принстон.

У часи європейського періоду історії Гоупа народ Стаоло практично був винищений хворобами, кардинальними змінами природи та обмеженим ареалом проживання, золотою лихоманкою і викликаними нею заворушеннями, та тяжкими умовами існування в резерваціях. Наразі рештки неасимільованого народу проживають у декількох резерваціях. Поблизу Гоупа розташована адміністрації індіанської резервації № 4 Чоатіл.

Населення За даними перепису 2016 року, окружний муніципалітет нараховував 6181 особу, показавши зростання на 3,6%, порівняно з 2011-м роком. Середня густина населення становила 151 осіб/км².

З офіційних мов обидвома одночасно володіли 225 жителів, тільки англійською — 5 930, тільки французькою — 5, а 15 — жодною з них. Усього 615 осіб вважали рідною мовою не одну з офіційних, з них 5 — одну з корінних мов, а 15 — українську.

Працездатне населення становило 51,3% усього населення, рівень безробіття — 11,2% (13,8% серед чоловіків та 8% серед жінок). 83,7% осіб були найманими працівниками, а 13% — самозайнятими.

Середній дохід на особу становив $36 167 (медіана $26 471), при цьому для чоловіків — $44 052, а для жінок $28 342 (медіани — $33 024 та $22 131 відповідно).

29,4% мешканців мали закінчену шкільну освіту, не мали закінченої шкільної освіти — 23,6%, 46,8% мали післяшкільну освіту, з яких 22,2% мали диплом бакалавра, або вищий.

Резервації Розташовані на території муніципалітету На території муніципалітету Гоуп розташовуються такі резервації: Гоуп #1 – на мисі, що поряд із центральною вулицею містечка Вотар Авеню. У резервації розташований найдешевший у районі кемпінг. Шкам #2 – на північ від містечка. Територія розділена на шматки Трансканадською залізницею та Трансканадською автострадою та повністю відрізана від озера Шкам. Ґрінвуд Айленд #3 – на острові, що на річці Фрейзер, безпосередньо навпроти містечка. Тунель #6 – на північ від містечка, на острові на річці Фрейзер, що навпроти струмка Шкам. Ейвеввіс #15 – на північно-східній межі і частково на території муніципалітету. Кавкава Лейк #16 – вузька смужка землі, що виходить на берег озера Кавкава Лейк.

Розташовані на територіях, сусідніх із муніципалітетом Ряд резервацій розташовані за межами муніципалітету Гоуп і не входять у районування його земельних ділянок, однак поштове обслуговування цих резервацій здійснюється поштовим відділенням Гоупа. Чоатіл #4 – на протилежному від Сілвер-Крік березі річки Фрейзер. Одна з найбільших за площею ділянка, де проживають корінні народи Sto:lo і де розташована адміністрація. Скаваглум #10 – за 5 миль по річці Фрейзер, на північ від Гоупа. Пукатолечін #11 – за 4 милі по річці Фрейзер, на північ від Гоупа. Клаклакум #12 – за 3 милі по річці Фрейзер, на північ від Гоупа. Трафальгар Флет #13 – за 2,5 милі по річці Фрейзер, на північ від Гоупа. Сваглісеа #14 – за півмилі на південь від залізничної станції Трафальгар по річці Фрейзер.

Географія

Гоуп розташований у долині Фрейзер-Веллі, яка, разом із тим, є східною частиною низовини Ловер-Мейнланд, оточеної Береговим хребтом та Каскадними горами із одного боку, та протокою Джорджія — з іншого.

До муніципалітету також відноситься каньйон Фрейзер, по дну якого протікає річка Фрейзер. Каньйон починається від озера Вільямс. Одну стіну каньйону формують гірські хребти Берегового хребта, а іншу — Каскадних гір.

Саме містечко лежить на банці, утвореній течією річки Фрейзер у місці впадання в неї річки Коквігалла, та із трьох сторін оточене водою. Переправи через річки забезпечуються через мости та підвісні «трамвайні» канатні переправи. Окрім цих річок, по території муніципалітету протікають менші річки, які впадають у річку Фрейзер. До них належать річки Сумаллі, Сілвер-Гоуп-Крік та інші. У південній частині муніципалітету протікає річка Скаґіт-Рівер, що впадає в озеро Росс, більша частина якого лежить на території штату Вашингтон, США.

У районі Гоупа численні мальовничі гірські озера, до найбільших із яких належать: Кавкава; Вудз; Девіл; Ітен (високогірне, замерзле); Сілвер; Сідар тощо.

Містечко з трьох боків оточене гірськими хребтами, серед яких височіють вершини: