Гіперемія (від — «понад» і — «кров») — переповнення кров'ю судин кровоносної системи будь-якого органу або ділянки тіла. Розрізняють: активну гіперемію або артеріальну, залежну від збільшеного припливу артеріальної крові венозну (пасивну) гіперемію, зумовлену ускладненням відтоку венозної крові. Це збільшення кровонаповнення органа чи ділянки тканини в результаті утрудненого відтоку крові по венах.
Причини активної гіперемії механічні — посилена діяльність серця, зменшення атмосферного тиску (гіперемія шкіри при застосуванні кровоносних банок внаслідок розрідження в середині їх повітря) нервового походження — подразнення нервів, які розширюють кровоносні судини, (тонічна гіперемія) або параліч нервів, які звужують судини (паралітична гіперемія). При активній гіперемії тканина набрякає і температура її підвищується. Це може відбутися також при посиленні лімфообігу.
Чинники венозної гіперемії внутрішньосудинні (закупорка вен тромбом або емболом) позасудинні (здавлювання вен пухлиною, рубцем, збільшеною маткою, рідиною набряків) фактори самої судинної стінки (конституціональна слабкість еластичного апарату вен, недостатній розвиток і знижений тонус гладеньких м'язів їхніх стінок)
Примітки
Джерела
Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона/акционерное издательское общество Ф. А. Брокгауз — И. А. Ефрон/Санкт-Петеррбург/(1890—1907)