Соціа́льна інженері́я — сукупність підходів прикладних соціальних наук, які орієнтовані на цілеспрямовану зміну організаційних структур, що визначають людську поведінку і забезпечують контроль над ними. На становлення і розвиток соціальної інженерії істотний вплив зробили психологія, прикладна антропологія, управлінські науки, синергетика і соціальна синергетика — наука про самоорганізацію суспільства, яка визначає умови і фактори сталого розвитку суспільства. Багато дослідників доходять до висновку, що соціально-інженерний підхід до управління виробляє третій фактор, в якому вирішуються протиріччя відносин об'єкта і суб'єкта управління. Об'єкт соціальної інженерії перестає бути лише засобом реалізації соціальних програм, розроблених експертами, і сам стає суб'єктом. Формується тринітарний підхід «управління — співуправління — самоврядування». Соціально-інженерний підхід перетворює управління в інтерактивний процес, а завданням соціальних інженерів стає створення умов для розкриття внутрішнього потенціалу соціальної системи. Фахівці в галузі соціальної інженерії займаються соціальними проблемами на виробництві та у сфері взаємодії з громадськістю. Головною відмінністю соціального інженера від вузького фахівця є методологічна і технологічна широта підготовки.
Напрямки Соціальна інженерія розвивається за наступними напрямками: соцієтальна — будівництво соціальних інститутів: державне будівництво, створення модернізованої системи освіти, охорони здоров'я тощо; регіональна — формування регіональних спільнот; муніципальна — формування місцевих співтовариств; організаційна — будівництво організацій; групова інженерія — формування цільових груп і команд.
Процедури Соціоінженерний підхід дозволяє змінити соціальну дійсність на основі методів планування, програмування, передбачення та прогнозування. Соціоінженерна діяльність включає в себе наступні процедури: оцінка стану об'єкта соціоінженерної діяльності; прогнозування найбільш ймовірних варіантів розвитку внутрішнього і зовнішнього середовища об'єкта прогнозу; моделювання стану майбутнього об'єкта дослідження з використанням математичних, кібернетичних, прогностичних та інших методів; розробка соціального проекту нового стану досліджуваного об'єкта; соціальне планування згідно з соціальним проектом; здійснення проекту за допомогою інноваційних соціальних технологій.
Див. також * Із третього світу в перший. Історія Сингапуру. 1965-2000 рр. (книга) Стенфордський тюремний експеримент Експеримент Мілґрема Пропаганда Утопія
Примітки
Посилання
Социальная инженерия на службе гражданского общества, 2001 г., «Личность. Культура. Общество» Соціальна інженерія як напрям у пострадянській соціології: проблеми становлення і розвитку, А. Р. Никифоренко, Н. О. Никифоренко, 2009 — УДК 316.2.007 Соціально інженерна діяльність Соціальна інженерія як інструмент соціального управління, Новожилов О. С., м. Київ Социальная инженерия и прикладная социология Социальная инженерия как метод американской социологии Социальная инженерия, Российская Академия Естествознания, 2010 Социальная инженерия, Философская энциклопедия Инженерия социальная, Философская энциклопедия Социальная инженерия в системе социологического образования, Ю. М. Резник, 1994 г.
Джерела Философский энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия. Гл. редакция: Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов. 1983. Прикладная социология, Давидюк Г. П., Минск, 1979. Новая философская энциклопедия: В 4 тт. М.: Мысль. Под редакцией В. С. Стёпина. 2001. Резник Ю. М. Социальная инженерия: предметная область и границы применения// Социологические исследования, 1994, № 2. Социальная инженерия // Современная западная социология: Словарь. М., 1990. Социальная инженерия. Курс лекций // Под ред. Резника Ю. М., Щербины В. В. М., 1994. Антонюк Г. А. Социальное проектирование и управление общественным развитием. Минск: Наука и техника, 1936.