Тама́ра Валенти́нівна Гусе́льникова ( , Борзя, Читинська область, РСФСР) — українська радянська архітекторка-реставраторка.
Життєпис 1969 року закінчила Київський інженерно-будівельний інститут.
У 1965—1994 роках працювала в Українському спеціалізованому науково-реставраційному виробничному управлінні («Укрпроектреставрація»).
Лауреатка Шевченківської премії 1981 року — разом із Шоріним, Озерним, Семерньовим, Стешиним, Івановим, Хлопинською, Чередниченко, Керанчуком — за створення Музею суднобудування і флоту в Миколаєві.
Авторка проєктів реставрації наступних споруд: Лютеранської церкви-кірхи Одеси — пам'ятка архітектури 1897 року, ротонди з терасами — архітектурного елемента колишнього церковного комплексу Вознесенська Миколаївської області — пам'ятка архітектури 1837 року, Кріпацьких і Очаківських воріт з валами та Московських воріт з бастіоном у Херсоні — пам'ятка архітектури — 1780, Катерининського собору зі склепом князя Потьомкіна, Херсон, пам'ятка архітектури — 1786, будинку головного командира Чорноморського флоту і портів (Музей суднобудування і флоту Миколаєва — пам'ятка архітектури — 1792, комплексу Покровського собору в Охтирці Сумської області — пам'ятка архітектури — 1784, пантеону в Розумівці Луганської області (Музей генерала Разумовського — пам'ятка архітектури І-ї половини XIX століття), Українського музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської в Чернівцях.
Див. також
Жінки в архітектурі
Джерела Головко В. В. Гусельникова Тамара Валентинівна // Лабінський М. Г.. Гусельникова Тамара Валентинівна // Шевченківський комітет