Булавицький Яків Іванович (нар. 1 березня 1973, місто Миколаїв) — український живописець, іконописець. Син відомого українського графіка, живописця та скульптора Булавицького Івана Яковича.
Біографія Яків Булавицький народився 1 березня 1973 року в місті Миколаєві. Закінчив художню школу. Освіту здобував в Одеському художньому училищі і Національній художній Академії в місті Софії на факультеті витонченого мистецтва за спеціальністю «живописець».
З 1994 року член Національної спілки художників УкраїниБулавицький Яків Іванович на сайті nshu.org.ua. Яків Булавицький був стипендіатом Міжнародного фонду ім. Кирила і Мефодія у 1991–1993 роках, стипендіат (1994–1995) та дипломант (1996) Всеукраїнського конкурсу «Нові імена України», лауреат Всеукраїнського фестивалю мистецтв «Перлини сезону—97» у номінації «Образотворче мистецтво». Отримав диплом і I премію за серію робіт «Велике Сонце Скіфії» у 1998 році та диплом і II премію в міському конкурсі «Молоде ім'я року» у 1999.
У липні 2006 року, у переобладнаній власній квартирі, родина Булавицьких створила іменну арт-галерею «Апрель-В». Її відкриття розпочалося з презентації нового проекту Якова Булавицького «Індіанці й українці».У Миколаєві родина художників Булавицьких презентувала іменну арт-галерею «Апрель В» на сайті ukrinform.ua. Сьогодні роботи Якова знаходяться в Миколаївському художньому музеї ім. В. В. Верещагіна, в Національному художньому музеї в Києві, у приватних колекціях України та за кордоном, в колекціях фірм і банків міста Миколаєва.
Виставки та проекти
«Потьомкінські мар'яжі» «Потьомкінські мар'яжі» — мультимедійний проєкт Якова Булавицького, присвячений миколаївським жінкам. Слово «мар'яж» є двозначним і в перекладі з французької означає «шлюб» або «особливий вид карткової гри, ворожіння на картах». Натхнення для виставки автор почерпнув зі старої миколаївської легенди про те, як князь Потьомкін в часи, коли місто тільки почало зароджуватись, розставив в один ряд чоловіків, які працювали на Інгульській верфі, а в інший — привезених звідусюди красивих наречених. За командою вони мали вибрати собі дівчат, які їм сподобались, а священик тут-же вінчав їх. Про те, як жилося тим жінкам, ніхто не думав, адже можновладцям потрібно було зберегти тільки що закладену судноверф, так необхідну для будівництва військового флоту Росії, побудувати місто. Жінки в цьому будівництві виявилися цементуючим розчиномСмотрите, мужчины, в оба… на сайті vn.mk.ua . Головна ідея виставки: спроба підняти проблему жіночої ідентичності в Миколаєві та вплив на ідентичність історичного та культурного минулого міста.
«Гламур тужур» «Гламур тужур» або «Гламур назавжди» — виставка Якова Булавицького, вперше представлена в Миколаєві в галереї «Апрель-В». На презентації в Києві проєкт допрацювали мистецтвознавчим супроводом Олександри Філоненко та відеофільмом, який знімали в трьох гламурних клубахНиколаевский гламур покоряет столицу на сайті vn.mk.ua . У роботах Якова переважають золоті фарби — багато золота і атрибути того, що сьогодні вважають гламуром: багаті дівчата, маса мобільних телефонів, лисі кішки-сфінкси. Також, крім олійних фарб, художник використав золоту фольгу.
«Конфеті для Героя» У проекті «Конфеті для Героя» Яків Булавицький піддає художньому аналізу феномен масової культури та телебачення як її найбільш яскравого прояву, а також свою «заморочену» телевізійною квазіреальністю свідомістьПроект «Конфетти для Героя» . Роботи, які представлені в проекті, діляться на дві групи: у першій художник звертається до естетики старої фотографії, у другій — до телевізійної реальності, що створює ефект певної архаїчності та «застою» для першої групи і яскравості, динамічності для другої.
Основні твори «Балканський рух» (1993) «Каміння магії» (1994) «Більше наснаги» (2006) «Орест-соняшник» (2006)
Примітки
Посилання Булавицький Яків Іванович. Живописець. на сайті nikartist.info Булавицький Яків Іванович. Живописець, іконописець на сайті laginlib.org.ua Роботи Якова булавицького (останні п'ять) на виставці «Из дальних странствий возвратясь…»
Публікації За чудом — к художнику: [про творчість Якова Булавицького] / Катерина Наточа // Вечерний Николаев. — 2012. — № 146 (20 грудня) . — С. 5. : фото. Смотрите, мужчины, в оба… / Катерина Наточа // Вечерний Николаев. — 2008. — № 108 (25 вересня). — С. 4. Навколо гламуру: [про виставку миколаївського художника Я. Булавицького] / С. Змієвський // Культура і життя. — 2009. — № 3 — 4 (28 січня). — C. 11 Наколдуй себе судьбу: [презентація нового проекту Якова Булавицького в галереї Булавицьких]/ Л. Костюк //Южная правда. — 2006. — № 77 (13 червня). — С. 1. В галерее «Апрель В»: [презентація нової іменної арт-галереї сім'ї художників Булавицьких]/ Катерина Наточа // Вечерний Николаев.- 2006. — № 83 (18 липня). — С. 3. Венеция вдохновила: [Іван Булавицький на 51-ій Венеціанській бієнале] / Катерина Наточа //Вечерний Николаев. — 2005. — 12 липня. — С. 4. Когда фамилия звучит: [відкриття фамільної галереї Булавицьких] / Катерина Наточа // Вечерний Николаев. — 2006. — № 71 (20 червня). — С. 2. Николаевский гламур покоряет столицу / Катерина Наточа // Вечерний Николаев. — 2008. — № 9 (26 січня). — С. 1. Неординарное дарование / Е. Никанорова // Вечерний Николаев. — 1997. — 15 березня «Точка Архимеда» Якова Булавицкого / В. Полянская // Вечерний Николаев. — 2000. — 10 серпня Иван и Яков, отец и сын: творческая мастерская: крещение советом / С. Росляков // Вечерний Николаев. — 1995. — 8 квітня В николаевской галерее на Спасской заговорили о гламуре: [виставка картин Якова Булавицького] / А. Савочкина // Николаевские новости. — 2008. — № 83 (9 липня). — С. 2. Художник в храме / К. Терина //Вечерний Николаев. −1998. — 16 липня
Література Булавицький Яків Іванович // Енциклопедія сучасної України: т.3: Біо — Бя. — К., 2004. — С. 570. Яків Булавицький. Yakov Boulavitsky // Сучасні миколаївські митці.- Миколаїв, 2000. — С. 14 — 15.
Див. також Булавицький Іван Якович Люди, пов'язані з Миколаєвом
Посилання