Іва́н Тере́нтійович Бала́ка ( 28 березня 1907, Петропавлівка — 28 жовтня 1978, Харків) — український радянський літературознавець і педагог, доктор філологічних наук з 1969 року, професор з 1970 року.
Біографія Народився року в селі Петропавлівці (нині село Шевченкове Пологівського району Запорізької області, Україна). 1937 року закінчив Київський університет. Член ВКП(б) з 1938 року.
Протягом 1945–1949 років викладав українську літературу у Львівському педагогічному інституті. З 1949 року обіймав посаду завідувача кафедри української літератури Харківського університету. Помер у Харкові 28 жовтня 1978 року.
Наукова діяльність Досліджував творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Марка Вовчка, Бориса Грінченка, Марка Кропивницького, Івана Котляревського, Михайла Драгоманова, україно-російські літературні взаємини, історію української літературної критики, історію театру на західноукраїнських теренах, значення революційно-демократичної критики у розвитку української літератури. Серед праць: Патріотизм у поезії Шевченка // Учені записки Харківського державного університету. 1939. Том 17; Театр Західної України // Літературний журнал. 1940. № 2; Російські революційні демократи про Марка Вовчка // Учені записки Харківського університету. 1952. Том 45; Літературні погляди Івана Франка // Учені записки Харківського університету. 1956. Том 24; Іван Франко – почесний доктор російської словесності Харківського університету // Учені записки Харківського університету. 1956. Том 24;; Михайло Драгоманов про російську літературу // Учені записки Харківського університету. 1960. Том 3. Автор праць з історії Харківського університету, про Бібліотеку імені Володимира Короленка.
Література Л. Г. Бикова. Балака Іван Терентійович // , С. 118;