Костянти́н Олекса́ндрович Ва́щенко ( ) — український державний службовець та науковець. Доктор політичних наук. Професор. Дійсний член (академік) Національної академії педагогічних наук України. Державний службовець 1-го рангу. Заслужений економіст України.

Освіта Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Політологія», диплом з відзнакою (1995); Північно-Західну академію державної служби (м. Санкт-Петербург) за спеціальністю «Державне і муніципальне управління» (заочно, 1998).

Державна служба Майже тридцять років присвятив державній службі України. Державну службу розпочав у 1993 році в Міністерстві України у справах національностей та міграції. 5 лютого 1994 року склав Присягу державного службовця України. У 1993-2001 роках працював у центральних органах державної влади, Апараті Ради національної безпеки і оборони України та Верховній Раді України. У цей період набув досвіду нормотворчої діяльності, міжвідомчої координації та організації роботи органів державної влади.

На початку 2000-х років одним із державних пріоритетів стало формування сучасної молодіжної політики. У 2001-2003 роках К. Ващенко обіймав керівні посади в Державному комітеті України у справах молоді, спорту і туризму та Державному комітеті України у справах сім'ї та молоді. Брав безпосередню участь у підготовці Закону України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки», який уперше визначив комплексні засади реалізації державної молодіжної політики. Ініціював реформування системи державної підтримки молодіжних громадських організацій шляхом запровадження конкурсного механізму фінансування програм і проєктів за рахунок коштів державного бюджету.

Важливим напрямом економічної політики України завжди було поліпшення бізнес-клімату та створення сприятливого підприємницького середовища. У 2003-2007 роках К. Ващенко працював першим заступником Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Брав активну участь у формуванні державної політики дерегуляції та вдосконаленні регуляторної системи для підприємницької діяльності. Забезпечував упровадження законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». За його участю було проведено перший в Україні масштабний перегляд регуляторної бази, у результаті якого скасовано понад 5,5 тисячі неефективних та шкідливих для розвитку вітчизняного бізнесу регуляторних актів, підготовлено першу Національну доповідь «Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні» та започатковано проведення форумів «Влада і бізнес – партнери» як важливого постійно діючого майданчику для взаємодії між підприємцями та урядовцями.

У 2007 році був призначений Головою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Одним із пріоритетів його діяльності стало реформування системи контролю та перевірок бізнесу з боку державних структур. Тому під його керівництвом було підготовлено Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначив єдині правові засади здійснення державного контролю, запровадив ризик-орієнтований підхід до проведення перевірок та став одним із базових законодавчих актів у сфері дерегуляції.

У 2009-2010 роках К. Ващенко працював радником Прем'єр-міністра України, а у 2010-2011 роках – заступником Міністра праці та соціальної політики України. Координував підготовку нормативно-правових актів із питань соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також взаємодію міністерства з громадськими організаціями, що представляли їхні інтереси.

Після Революції Гідності реформа державної служби стала одним із ключових напрямів реформи державного управління та важливою складовою реалізації євроінтеграційного курсу України. У 2014 році К. Ващенко був призначений Головою Національного агентства України з питань державної служби. На цій посаді очолив підготовку нової редакції Закону України «Про державну службу», координував її розроблення за участю органів державної влади, народних депутатів України, експертного середовища та міжнародних партнерів, а також забезпечував супровід законопроєкту до його ухвалення у 2015 році.

Після набрання Законом чинності координував його практичне впровадження. Під його керівництвом було підготовлено понад п'ятдесят нормативно-правових актів, необхідних для реалізації реформи, запроваджено нові підходи до конкурсного добору, управління людськими ресурсами, професійного навчання та оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. У цей період утворено Комісію з питань вищого корпусу державної служби, засновано Українську школу урядування (нині –  Вища школа публічного управління), а також забезпечено виокремлення галузі знань «Публічне управління та адміністрування» у системі вищої освіти України.

У 2019-2020 роках обіймав посаду державного секретаря Міністерства фінансів України. Координував організаційне та кадрове забезпечення реорганізації Державної фіскальної служби України, у результаті якої були утворені Державна податкова служба України та Державна митна служба України, а також упровадження сучасних підходів до управління персоналом у Мінфіні. З метою створення єдиної системи підготовки та розвитку кадрів для системи публічних фінансів ініціював передачу до сфери управління Мінфіну Університету державної фіскальної служби України (нині – Державний податковий університет), м. Ірпінь.

У 2020-2022 роках працював державним секретарем Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Відповідав за формування організаційної структури міністерства, розвиток його кадрового потенціалу та зміцнення інституційної спроможності для реалізації державної політики з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Із січня 2022 року до вересня 2023 року К.Ващенко обіймав посаду державного секретаря Міністерства оборони України. Після початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України забезпечував організаційну діяльність апарату Міністерства оборони та координацію його взаємодії з Генеральним штабом Збройних Сил України й іншими органами військового управління. Одним із ключових напрямів його діяльності стало нормативне забезпечення нової системи грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема запровадження механізмів виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях та виконання бойових завдань. Координував організацію роботи щодо призначення та виплати передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців. Ініціював розроблення та забезпечив упровадження сучасної системи відомчих нагород Міністерства оборони України. Також координував підготовку Концепції військової кадрової політики до 2028 року та започаткування реформи корпоративного управління в системі Міноборони.

Державний службовець I рангу (2014 рік).

Наукова та науково-педагогічна діяльність Наукову діяльність К.Ващенко розпочав у середині 1990-х років, поєднуючи її з державною службою. Такий взаємозв'язок науки і практики публічного управління став характерною рисою його подальшої професійної діяльності. У 1995-1998 роках навчався в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 1999 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Політичні технології як чинник демократичного розвитку суспільства», здобувши науковий ступінь кандидата політичних наук за спеціальністю «Політичні інститути та процеси». У 2009 році захистив докторську дисертацію «Теоретико-методологічні засади і засоби забезпечення політичного аналізу і прогнозування в сучасній Україні», здобувши науковий ступінь доктора політичних наук за спеціальністю «Теорія та історія політичної науки». У 2010 році отримав вчене звання професора.

У 2000-2009 роках працював старшим, а згодом провідним науковим співробітником Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України. У 2005-2007 роках був доцентом кафедри гуманітарних дисциплін Української академії бізнесу та підприємництва, а у 2009-2013 роках очолював створену за його ініціативою кафедру політології та державного управління Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

У 2011-2014 роках обіймав посаду першого віце-президента Національної академії державного управління при Президентові України. У цей період координував розвиток наукової діяльності Академії, а також організував підготовку і видання серії базових підручників із державного управління, які стали основою навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців у галузі публічного управління.

У 2015-2021 роках очолював експертну раду Міністерства освіти і науки України з питань проведення експертизи дисертаційних робіт зі спеціальності «Державне управління», а у 2022-2023 роках – експертну раду з філософських, політичних, соціологічних наук та державного управління. У 2016 році був обраний членом-кореспондентом, а у 2025 році –  дійсним членом (академіком) Національної академії педагогічних наук України.

З 2018 року – професор кафедри державного управління Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З вересня 2023 року – провідний науковий співробітник Українського державного університету імені Михайла Драгоманова.

Основні напрями наукових досліджень пов'язані з теорією і практикою публічного управління, професіоналізацією публічної служби, розвитком державної кадрової політики, професійною освітою публічних службовців, політичним аналізом і прогнозуванням, а також модернізацією системи публічного управління України в контексті європейської інтеграції.

Є автором і співавтором 12 монографій, 16 підручників і навчальних посібників, 7 понятійно-термінологічних словників і понад 40 навчально-методичних праць з політології, педагогіки та державного управління. Наукові результати активно використовуються у підготовці фахівців з публічного управління та адміністрування, державних службовців та службовців місцевого самоврядування.

Основні праці:

Особливості виконавчої влади у пострадянській Україні: монографія. К., 2000 (у співавт.). Політичний аналіз і прогноз в сучасній Україні: моногрофія. К., 2008. Державна політика розвитку підприємництва в Україні: навч. посіб. К., 2010. (у співавт.) Політологія для вчителя: навч. посіб. для студентів педагогічних ЗВО. К., 2011. (у співавт.). Соціальний діалог у державному управлінні: навч. посіб. К., 2012 (у співавт.) Державне управління: підручник у 2-х тт.. К., 2012 (у співавт.) Державна служба: підручник у 2-х тт. К., 2012 (у співавт.) Політологічні аспекти державного управління: навч. посіб. Івано-Франківськ, 2013. (у співавт.) Державна політика: підручник. К., 2014 (у співавт.) Реформування державної кадрової політики в Україні: монографія. К., 2015 (у співавт.) Професійна підготовка державних службовців: теорія, методологія, практика: монографія. Івано-Франківськ, 2017. Науково-практичний коментар до Закону України "Про державну службу". К., 2017 (у співавт.). Безперервна професійна освіта державних службовців (світовий досвід та українські реалії): монографія. Івано-Франківськ, 2019. Основи професійної публічної служби: монографія. К., 2025. Спроможна держава: публічне управління та адміністрування в Україні: курс лекцій. К., 2026

Громадська діяльність 1992–1998 — член правління ВГО «Асоціація молодих українських політологів і політиків».

1997–2003 — голова ВГО «Народно-демократична ліга молоді».

2006–2011 — член правління ГО «Інститут підтримки регуляторної реформи».

З 2024 — експерт Конфедерації роботодавців України.

Родина Одружений, має сина.

Батьки:

Галина Василівна (1946—2007) — інженер-технолог. Працювала на Київському радіозаводі.