Анато́́лій Григо́́рович Ли́марєв (1 квітня 1929, Амвросіївка — 6 листопада 1985, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Життєпис Народився 1 квітня 1929 року в місті Амвросіївка (нині місто Донецького району Донецької області, Україна). Протягом 1946—1951 років навчався у Київській художній школі імені Тараса Шевченка, закінчив із золотою медаллю; у 1951—1957 роках продовжив здобувати мистецьку освіту в Київському державному художньому інституті, де навчався в майстерні живопису Сергія Григор'єва. Дипломна робота — картина «Дівчина шахтарка»Лимарєв Анатолій / Ukrainian Unofficial..

Упродовж 1957—1967 років працював у Донецьку, завідував студією образотворчого мистецтва місцевої організації Спілки радянських художників України, був членом художньої ради Художнього фонду УРСРКруглий стіл «Анатолій Лимарєв. Спогади» / Музейний простір.. З 1967 року мешкав у Києві, облаштував майстерню на Подолі, на вулиці Хорива, № 15Лимарєв Анатолій Григорович // , 1974 року отримав майстерню на вулиці Перспективній, а в кінці 1970-х переїхав до нової майстерні на Оболоні. Помер у Києві 6 листопада 1985 року, наклав на себе рукиАнатолій Лимарєв / Артсвіт.. Похований у Києві.

Творчість Працював у галузях монументального і станкового живопису (створював пейзажі, портрети, натюрморти). Серед робіт такі: монументальна творчість під час донецького періоду творчості вивчав техніку декоративної мозаїки, оформив у Донецьку дитячий кінотеатр, піонерський табір «Молода гвардія» в Одесі; у 1968 році разом з Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Володимиром Смирновим і Борисом Плаксієм взяв участь у створенні мозаїки «Прапор перемоги» для музею «Молода Гвардія» у Краснодоні. станковий живопис

«Моє село» (1960); «Соняшники» (1960); «Автопортрет» (1960; 1967); «Дамба» (1965); «Стигле поле» (1967); «У донецькому степу» (1969); «Косар» (1970); «Ранок» (1971); «Тополя» (1971, Національний художній музей України); «Весна» (1974); «В. Солодухін» (1975); «Перед грозою» (1977); «Багно» (1979); «Веселка» (1980); «Полудень» (1980); «Сині гуси» (1981); «Балкон» (1982); «М. Грицюк» (1982); «Дочка» (1982); «Тарас Шевченко у засланні» (1982, Національний художній музей України); «Дівчинка з метеликом» (1983); «Туман» (1983); «Бабуня з онуками» (1983); «Гілка акації» (1983); «Весна» (1984); «Валя» (1985); «Чистять сливи» (1985); «Спека» (1985); «Білі коні» (1985); «Хлопці і коні» (1985); «Банки» (1985); «Баба в'я­­же цибулю» (1985); «Пейзаж із кущем шипшини» (1985); «Біля криниці» (1985); «На пасіці» (1985); «Сільський сніданок» (1985); «Вінки з кульбаб» (1985); «Ро­жева земля» (1985); «Еолова арфа» (1985); «Ангел, що впав» (1985); «Сяйво у склі. Кавабата Ясунарі» (1985) «Чекає гостей» (1985). </div> 1957 року взяв участь у Всесоюзній художній виставці у Москві. Надалі його твори експонуватимуться на республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках, зокрема на Кубі. 1985 року брав участь у «Виставці дев'яти» у Республіканському Будинку художника у Києві. Пер­сональні посмертні виставки відбулися у Києві 1988 і 2012 року.

Крім згаданого музею, роботи художника зберігаються в Дирекціі виставок Національної спілки художників України, Дирекціі художніх виставок Міністерства культури та інформаційної політики України, у приватних зібраннях України, Росії та інших країн ЄвропиЛимарєв Анатолій / Аукціонний Дім Goldens..

Книги про нього Анатолій Лимарєв. Живопис. Графіка. Каталог виставки творів. Київ, 1987; Анатолій Лимарєв. Той, що йде за Сонцем. Київ, Дукат, 2015.

Примітки

Література Лимарєв Анатолій Григорович // ;