Гали́на Анато́ліївна Полива́нова ( *, Красне Село — тепер у складі Санкт-Петербургу — , м. Одеса, Україна) — українська співачка (сопрано), Заслужена артистка Української РСР (1956), народна артистка УРСР (1963), академік, професор.
Життєпис У 1953 році закінчила Одеську консерваторію (клас Інни Райченко) за спеціальністю «оперний, концертний співак, викладач», з того часу — солістка Одеського театру опери та балету. На сцені дебютувала з партією Чіо Чіо Сан в опері Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй».
В 1957 році, на VI Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Москві, отримала нагороду журі.
Певний час, з 1966 року, працювала в Чечено-Інгушській філармонії (м. Грозний), у 1966—1970 роках Воронезькому театрі опери і балету, у 1970—1972 роках Татарському театрі опери та балету імені Муси Джаліля (м. Казань), у 1972—1974 роках у Національному академічному Великому театрі опери та балету Республіки Білорусь (м. Мінськ)Жінки України: Біографічний енциклопедичний словник / Головний редактор М. А. Орлик. — Київ: Фенікс, 2001. — С. 357. — 560 с. — ISBN 966-651-002-2..
Виконувані нею партії: Чіо-Чіо-сан — «Чіо-Чіо-сан» Пуччіні; Аїда, Віолетта — «Аїда», «Травіата» Верді; Мікаела — «Кармен» Бізе; Марія, Ліза — «Мазепа», «Винова краля» Чайковського; Тамара — «Демон» Рубінштейна; Оксана — «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського; Макбет — «Макбет» Верді; Дездемона «Отелло», Верді; Сантуцца — «Сільська честь», П'єтро Масканьї.
Викладач — 1974, доцент — 1978, викладала в Одеській консерваторії, де з 1976 року і до кінця життя очолювала кафедру сольного співу.
Володіла прекрасним сопрано, дивовижною музичністю і акторськими даними, які допомогли виховати не одне покоління чудових артистів. Серед учнів Поливанової — народні артисти України Тетяна Анісімова та Людмила Довгань (професор), солісти Одеської опери Тетяна Спаська, Лариса Зуєнко, Наталя Шевченко, соліст Одеського театру музкомедії баритон Станіслав Ковалевський, драматичне сопрано Валентина Калестру, Валерій Калиниченко, Людмила Яніцький, Людмила Плотникова, Тамара Глаголєва та ще ряд відомих вокалістів.
Була лауреатом багатьох Міжнародних конкурсів. Українську артистку знали у всьому світі, адже вона виступала на оперних сценах міст Києва, Москви, Мінська, Риги, Кишинева, а також неодноразово гастролювала у Франції, Індії, Польщі, Німеччині, Іспанії, Фінляндії та в інших країнах світу. За роки своєї роботи Поліванова провела — понад 300 благодійних концертів.
Нагороджена орденом «Знак Пошани» (1960), орденом «За заслуги» III ступеня (1999), орденом Г. Г. Марконі (2004), орденом княгині Ольги III ступеня (2007)Указ Президента України від 11 квітня 2007 року № 290/2007 «Про нагородження активістів Українського фонду культури», орденом княгині Ольги II ступеня (2010)Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 256/2010 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці заснування Одеської області», ювілейною медаллю «20 років незалежності України» (2011)Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 "Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «20 років незалежності України», орденом княгині Ольги I ступеня (2017)Указ Президента України від 24 серпня 2017 року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України», Грамотою Ради міністрів України, Грамотою Президії Верховної Ради України, Почесною відзнакою Міністерства культури й мистецтва, Почесною відзнакою Одеського міського голови.
Померла 6 грудня 2020 року в м. Одесі на 92-му році життя після перенесеної коронавірусної хворобиПомерла народна артистка України. 06.12.2020, 16:31.
Джерела УРЕ Історія ОНМА Вокально-енциклопедичний тлумачник Поливанова Галина Анатоліївна
Література Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.251
Посилання
Примітки