Нахара́р () — вірменський шляхетний титул.
Історія Глава спадкової придворної служби-нахарарства при царському дворі у Вірменії чи королівському дворі в Кілікійській Вірменії. Почесна посада нахарара була прерогативою найбільш впливових великокняжих родів і передавалась у спадщину від батька старшому синові. З часом під нахарарами почали розуміти загалом представників вищої аристократії стародавньої Вірменії, глав аристократичних родів. В такому сенсі це звання стало аналогом мецамеца, ішхана, патріка, архонта й меліка. Представники крупних княжих родів і спадкові правителі гаварів у Великій ВірменіїВРЕ, дворянин — начальник області.
Найчастіше нахарар втілював усі три вищезазначені значення цього слова.
Сучасність Нині термін «нахарар» вживається у відношенні до міністрів, тобто міністр у Вірменії йменується нахараром, так само як і міністерство — нахарарством ( [нахарарутюн]).
Примітки