То́рстен Ге́ґерстранд (часто: Гагерстранд, Хегерстранд, Хагерстранд) (- рр.) — шведський географ, автор теорії просторової дифузії інновацій. Також він відомий своїми дослідженнями з культурної дифузії та міграції. Його дослідження допомогли зробити Швецію, а особливо Лунд, великим центром інноваційної роботи в областях культурної та часової географії.

Біографія Народився Торстен Геґерстранд 11 жовтня 1916 року в містечку Мугеда у Смоланді у сім'ї шкільного вчителя. З 1937 року навчався в Лундському університеті на географічному факультеті, паралельно слухав лекції з історії мистецтва. Під час навчання двічі призивався до армії.

Спочатку вивчав міграції сільського населення Швеції, перша робота на цю тему була опублікована в 1942 р. Продовжував дослідження в цій галузі, і в 1950 році опублікував роботу, в якій соціально-економічні явища в сільській Швеції розглядалися як процес дифузії, що піддається моделюванню за методом Монте-Карло. У 1953 захистив дисертацію в Лундському університеті і отримав ступінь доктора, 1957 року став професором цього університету, де працював до самої смерті.

Оскільки роботи Геґерстранда була опубліковані шведською мовою, а Швеція у той період не була важливим центром географічної науки, його ідеї були мало відомі до 1960-х років. Наприкінці 1950-х Геґерстранд відвідав Вашингтонський університет, який на той час був одним з основних центрів соціально-економічної географії (зокрема, там працював Едвард Ульман). У 1960 році в Лунді відбулася міжнародна конференція, присвячена моделюванню розвитку міст, після якої ідеї Геґерстрандстали «розноситися по світу». У 1967 році його книгу було перекладено на англійську мову і видано в Чикаго під назвою «Дифузія інновацій як географічний процес». Це викликало хвилю захоплення дифузіоністськими моделями серед географів Західної Європи та США.

У 1970-х роках інтереси Геґерстранда зміщуються від вивчення дифузії тих чи інших явищ у просторі до дослідження механізмів самої дифузії, перш за все, інтенсивності та ефективності особистих контактів. Цей напрямок було названо ним «». Результати досліджень показували, скільки часу необхідно витратити в тому чи іншому місці для вирішення тієї чи іншої проблеми. Враховуючи великий практичний інтерес до цих робіт, Геґерстранд був залучений до роботи в комісіях з реформування територіальної організації соціальних установ Швеції. Позитивно оцінюючи результати цієї діяльності, він, тим не менше, був противником приведення соціально-економічних реалій до певного «оптимуму», оскільки це пригнічує ініціативу людини і руйнує місцеві ідентичності. У пізніх роботах Геґерстранд розглядав добові переміщення жителів великих міст, вивчав внутрішньоміські центр-периферійні відмінності.

У 1980-х роках Торстен Геґерстранд був удостоєний великої кількості нагород і премій, у 1988 став одним із засновників Європейської Академії (серед перших членів лише він та Пітер Гаґґет — географи).

Вчений помер 3 травня 2004 року в місті Лунд, у віці 87 років.

Геґерстранд був автором та співавтором близько 300 публікацій. Слід підкреслити, що його вплив та натхнення були поширені не тільки через написане слово, але, можливо, у ще більшому ступені за рахунок особистих розмов і зустрічей з дослідниками, його виступів як запрошеного професора в різних університетах і на семінарах, конференціях.

Нагороди За своє життя Торстен Геґерстранд був удостоєний численних нагород і відзнак. Він був членом Шведської королівської академії наук (The Royal Swedish Academy of Sciences), Королівської академії літератури, історії та стародавності (The Royal Academy of Letters, History and Antiquities), Шведської королівської академії інженерних наук (The Royal Swedish Academy of Engineering Sciences) в Швеції; Академії наук (The Academy of Sciences) в Норвегії та Фінляндії; Американської Академії мистецтв і наук (The American Academy of Arts and Science), член-кореспондент Академії Великої Британії (The British Academy), і член Географічного товариства (Société de Géographie) у Франції. Він був нагороджений численними медалями у Швеції та за кордоном.

У 1992 році Торстен Геґерстранд був нагороджений Міжнародною премією з географії Вотрена Лю (Lauréat Prix International de Géographie Vautrin Lud), вищої нагороди в галузі дослідження географії.

Він отримав почесні докторські ступені від Університету Бергена, Норвезької школи економіки та ділового адміністрування, Університет Тронхейма, Бристольського університету, Університету Единбурга, Університету Глазго і Університету штату Огайо. Він також був одним із членів-засновників Європейської Академії.

У 1968 році професор Геґерстранд отримав премію від Асоціації американських географів за видатні досягнення. У 1979 році він отримав медаль Вікторії від Королівського географічного товариства (The Royal Geographical Society).

Науковий внесок Науковий внесок Торстена Геґерстранд був винятковим. Він не тільки охопив підґрунтя географічної дисципліни, але в той же час розширив і перевершив традиційні дисциплінарні межі.

Можна виділити дві основні теми в його дослідженнях і вченнях. Один напрямок охоплював розвиток концепцій та інноваційних фундаментальних досліджень, інший — прикладні дослідження соціального спрямування.

Основні положення робіт Геґерстранда можуть бути зведені до наступного: Територіальна дифузія інновацій має певні закони розповсюдження і може бути змодельована. Дифузія інновацій є вирішальним фактором у визначенні соціального ефекту (насамперед, міграційного) для центр-периферійних відносин. Швидкість дифузії залежить не від геометричної відстані, а від трансляційної спроможності окремих міст, через які вона здійснюється, від того, наскільки інтенсивні й ефективні там контакти між людьми.

У Лунді, під керівництвом Геґерстранда були організовані дослідницькі групи, результати досліджень публікувалися у власному журналі і застосовувалися на практиці. Ці розробки були високо оцінені урядом Швеції. Проте не можна не звернути увагу на те, що ідеї Лундської школи так до сих пір і не поширилися за межами західної географічної науки.

Взагалі ідеї Геґерстранда були широко сприйняті як в економічній, так і в соціальній географії і поряд з роботами Перру та Фрідмана лягли в основу ряду програм регіональної політики та численних теорій регіонального зростання, що з'явилися в 1970-90-х роках. Методологія «географії часу» використовується для визначення розвиненості ринкового середовища (скільки часу необхідно для реєстрації підприємства) в тих чи інших країнах та регіонах. Великий вплив на розвиток соціально-економічної географії зробило впровадження динамічних моделей, вона перетворилася з просторової науки в науку просторово-часову. Методи просторово-часового аналізу можна застосовувати і сьогодні. Ці методи є корисними при розробці логіки освоєння міських ландшафтів, побудові карт, створенні якісних туристичних продуктів тощо.

Основні праці

Джерела Веденин Ю. А. Динамика территориальных рекреационных систем. — М.: Наука, 1982. — 190 с. Гладкий Ю. Н. — Гуманитарная география: научная экспликация//Филологический факультет СПбГУ. — 2010. — 664 с.:64-65 с. ISBN 978-5-8465-1073-9 Николаенко Д. В. Логика развития зарубежной социально-экономической географии // Известия ВГО. — 1989. — N 2. Петров Н. В. Пространственно-временной анализ в социальной географии: основные достижения и направления исследований шведской школы. — М.: ИГАН, 1986. — 56 с.

http://age.ieg.csic.es/hispengeo/documentos/torsten.pdf TORSTEN HÄGERSTRAND