Поліка́рп Па́влович Барано́вський (* 15 квітня 1897, Немирів Подільської губернії, сучасна Вінницька область — 27 лютого 1963) — український музичний акустик, інженер-винахідник, музикознавець. З 1945 — у Спілці композиторів УРСР.
Життєпис В часі Першої світової війни (до 1918) — рентгентехнік Чорноморського військового флоту.
1925 року закінчив Київський рентгенінститут, 1938 — Київський енергоінститут.
З 1932 року працює старшим радіотехніком тон-лабораторії Київської кінофабрики. 1935 року проводив спільні дослідження з Євгеном Юцевичем явища дуалізму музичних інтервалів.
В 1938—1944 роках — в Інституті електрозварювання АН УРСР, науковий співробітник. В 1941—1944 — у евакуації, працював на Уралі — авіаційний і танковий заводи, Бежицький машинобудівельний інститут.
В 1944—1949 працює науковцем Українського НДІ психології міністерства освіти УРСР. Одночасно завідує організованою ним звуколабораторією Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Зареєстрував більше 10 авторських та раціоналізаторських свідоцтв.
Серед досліджень у царині акустики й звукозапису: «Матеріали по дослідженню слухової чутливості», 1958, «Побудова звукового ряду чистого строю», 1958—1959, «Індивідуальні особливості чутливості до висоти тону (в середньому регісті)», «Інтонування мелодії дітьми молодшого шкільного віку», «Дослідження впливу втоми на частотну чутливість вуха (в середньому регістрі)», «Комографічна методика дослідження інтонаційної здатності слуху». Література «Відгук про наукову діяльність Барановського П.», А. Л. Абашев-Константиновський, 1962.
Джерела Путівник по особових фондах Джерела з історії науки в Україні