Григорій Опанасович Рудик ( — ) — офіцер Збройних Сил СРСР. Брав участь у Радянсько-фінській війні(1939—1940) та німецько-радянській війні у ході якої загинув під час вигнання нацистів з Харкова.
Життєпис Народився 1912 у селі Лелеківці, м. Кіровоград. З 1935 року мобілізований до служби в РСЧА.
З 1940 року брав участь в Радянсько-фінській війні. Рота, якою командував молодший офіцер Григорій Рудик, вийшла у тил противника, що дало змогу основним силам радянських бійців прорвати укріплення фінської армії. За цю операцію Григорій Рудик удостоєний ордена Червоного Прапора.
Під час німецько-радянської війни командир стрілецького батальйону в районі Рави-Руської мужньо захищав рідну землю від нацистських загарбників. Після оточення і жорстоких боїв вивів батальйон. За хвацькість Григорія Рудика представлено до звання Героя Радянського Союзу. З невідомих причин Золотою Зіркою він нагороджений не був, хоча клопотання командування полку зберігається у Центральному архіві МО СРСР.
По 17 травня 1943 року - командир 281 гвардійського стрілецького полку 93-ї гвардійської Червонопрапорної Харківської стрілецької дивізії«Память» Воронежский государственный университет.
16 серпня 1943 року Гвардії Майор Григорій Рудик героїчно загинув в бою за звільнення міста Харкова.
Його особу зафіксовано в документальної стрічці Олександра Довженка «Битва за нашу Радянську Україну».
Нагороди та відзнаки Орден Червоного Прапора (1940) Орден Суворова III ступеня
Пам'ять На честь Григорія Рудика названі одна з вулиць Харкова, школа і трамвайна зупинка. На могилі встановлено обеліск, а в музеї обладнано куточок. 23 серпня, у День визволення міста Харкова, чиновники приносять до пам'ятника квіти.
30 липня 2026 року російськомовну пам'ятну дошку в місті Харкові на честь Григорія Рудика — демонтованоДеколонізація. Україна. Jul 30 at 15:29.
Примітки
Посилання Книга пам'яті України Три подвиги Григорія Рудика Победа 1945 Мемориальные доски. Харьков