Волков Михайло Давидович (справжнє прізвище — Вільф, , Проскурів, УРСР, СРСР — , Санкт-Петербург, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Заслужений артист РРФСР (1978).
Життєпис Михайло Вільф народився в Україні — у Проскурові (нині — Хмельницький). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (1954).
На початку своєї акторської карʼєри був змушений поміняти своє єврейське прізвище Вільф на «благозвучний» російський псевдонім «Волков». Служив у Миколаївському драматичному театрі і в Київському театрі юного глядача.
У 1961—2001 роках — актор Ленінградського (потім — Санкт-Петербургського) Великого драматичного театру ім. Горького (нині — ім. Г. О. Товстоногова).
Зіграв близько сорока ролей у кіно (переважно — головних), фільмах-спектаклях і телефільмах. Знявся в українському художньому фільмі «Родина Коцюбинських» (1970, Керенський).
Глибокий різноплановий драматичний актор. Володів красивою мужньою зовнішністю.
Працював над дубляжем, зокрема озвучив роль Абдулли в популярному фільмі «Біле сонце пустелі» (1969).
Пішов з життя 22 липня 2001 року після тривалої хвороби. Похований на Казанському кладовищі у місті Пушкін (Санкт-Петербург).
Сімʼя Дружина: Олена Волкова (до шлюбу Розановська), акторка. Син: Данило Михайлович Волков, актор.
Творчість
Театральні ролі (вибірково) 1960 (дата постановки) — «Загибель ескадри» О. Є. Корнійчука — Фрегат 1962 — «Лихо з розуму» ( «Горе от ума») О. Грибоєдова — Молчалін 1964 — «104 сторінки про любов» за п'єсою Е. С. Радзинського — Євдокимов 1967 — «…Правду! Нічого, крім правди!» Д. Аля — Джон Кеннеді (у 1969 році спектакль був екранізований) 1970 — «Неспокійна старість» Л. Рахманова — Воробйов 1972 — «Ревізор» М. В. Гоголя — Іван Кузьмич Шпекін, поштмейстер (спектакль був екранізований) 1974 — «Енергійні люди» В. М. Шукшина — Чернявий (у 1989 році спектакль був екранізований) 1975 — «Історія коня» за повістю «Холстомер» Л. М. Толстого — Милий; він же офіцер; він же Бобринський (у 1989 році спектакль був екранізований) 1983 — «Смерть Тарєлкіна» О. Колкера (опера-фарс за мотивами комедії О. Сухово-Кобиліна, лібрето В. Вербина) — Варравін (у 1983 році спектакль був екранізований) та ін.
Фільмографія «Віра» (1963, фільм-спектакль, Віктор) «Макбет» (1963, фільм-спектакль, головна роль) «Рембрандт» (1963, фільм-спектакль, Флінк, учень Рембрандта) «Ковалі грому» (1964, фільм-спектакль) «Совість не прощає» (1964, фільм-спектакль, Ніяз) «Брати Ріко» (1965, фільм-спектакль) «Обломов» (1965, фільм-спектакль, Андрій Іванович Штольц) «Обіцянка щастя» (1965, фільм-спектакль, епізод) «Страх і відчай у Третій імперії» (1965, фільм-спектакль, Таллінгер, слідчий) «Римські оповідання» (1965, фільм-спектакль, новела «Самотність»; Джованні) «Ділок» (1966, фільм-спектакль, Мебіус) «Прощавай, зброє!» (1967, фільм-спектакль, Фредерік Генрі) «Мандрівники» (1967, фільм-спектакль) «Четвертий» (1967, фільм-спектакль) «Шлях до „Сатурна“» (1967, головна роль — Крилов/Крамер) «У горах моє серце» (1968, фільм-спектакль) «Кінець великої епохи» (1968, фільм-спектакль) «Всупереч рівнянням» (1968, фільм-спектакль, інженер) «Кінець „Сатурна“» (1968, Крилов/Крамер) «Пасажир з „Екватора“» (1968, Філіп Максимович Ключик, інженер-гідроакустик) «Вам!» (1969, телефільм, Володимир Маяковський) «Хто він?» (1969, фільм-спектакль) «Правду! Нічого, окрім правди!» (1969, фільм-спектакль, Джон Кеннеді) «До запитання» (1970, фільм-спектакль, Всеволод Ігорович Самсонов, художник) «Про те, як це було» (1970, фільм-спектакль) «Чайка російської сцени» (1970, фільм-спектакль) «Крах імперії» (1970, Керенський) «Переступи поріг» (1970, ректор інституту) «Надбання республіки» (1971, покупець колекції) «Фієста» (1971, фільм-спектакль, головна роль — Джейк Барнс) «Командир щасливої „Щуки“» (1972, Валерій Рудаков) «31-й відділ» (1972, фільм-спектакль, молодий журналіст) «Бій після перемоги» (1972, він же Крамер, радянський розвідник Сергій Крилов) «Ревізор. Сцени зі спектаклю» (1972, фільм-спектакль, Іван Кузьмич Шпекін, поштмейстер) «Крах інженера Гаріна» (1973, Шефер) «Інша» (1973, фільм-спектакль, Гліб, льотчик) «Хроніка однієї репетиції» (1973, фільм-спектакль, Євдокимов, «104 сторінки про кохання») «Шахова новела» (1974, фільм-спектакль) «Таємниця гірського підземелля» (1975, батько Марата) «Постріл у спину» (1979, головна роль — Шутін Євген Олександрович) «Кодова назва „Південний грім“» (1980, Олексій Іванович Данилов) «Перстень з Амстердама» (1981, пан Гутман, резидент іноземної розвідки) «Сумувати не треба» (1985, музичний телефільм; виконання пісні «Нічого не знаю» і танцю) «ВДТ через тридцять років» (1986, фільм-спектакль, глядач) «Історія коня» (1989, фільм-спектакль, Бобринський / Милий / Офіцер) «Смерть Тарєлкіна» (1989, фільм-спектакль, Варравін, генерал) «Привал мандрівників» (1991, генерал МУРу Сергій Всеволодович Ларіонов) «Утриманка» (1998, к/м; остання роль)
Посилання Фільмографія (kino-teatr.ru) Петербурзький Некрополь: Волков Михайло Давидович (spb-tombs-walkeru.narod.ru) Волков Михайло Давидович (dic.academic.ru)