Бєлокуров Володимир В'ячеславович

Володимир В'ячеславович Бєлокуров (; (, с. Нижній Услон, Свіязький повіт, Верхньоуслонська волость, Казанська губернія, Російська імперія — 28 січня 1973, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський актор театру та кіно, педагог. Лауреат Сталінської премії (1951). Народний артист СРСР (1965).

Життєпис Володимир Бєлокуров народився 25 червня (8 липня) 1904 року в селі Нижній Услон (нині Верхньоуслонський район Татарстану, Росія), у багатодітній родині сільського священика.

Навчався в Казанській гімназії, потім працював уніформістом у місцевому цирку, в опереті у антрепренера Р. Розенберга (1917—1918). У 1918—1919 рр. — у трупі І. М. Пєвцова в Казані. У 1919—1920 рр. — співробітник концертної групи Казанського оперного театру (нині Татарський театр опери та балету імені Муси Джаліля).

У 1920—1922 роках навчався у Казанській губернській драматичній студії.

З 1925 року — у Москві. У 1925—1930 і 1931—1936 рр. — актор Театру Революції (нині Московський академічний театр імені Володимира Маяковського), де прослужив 12 років, зіграв понад 30 ролей, в основному в п'єсах сучасного репертуару.

У 1930—1931 рр. — актор Театру імені МДСПС (нині Театр імені Моссовєта).

З 1936 року — актор Московського художнього академічного театру (МХАТ), де пропрацював все життя. Загалом у театрі зіграв 51 роль.

Викладацька діяльність тривала понад 40 років. У 1923—1924 рр. викладав у Татарському театральному технікумі (нині Казанське театральне училище). У Москві викладав у театральній школі юніорів і у театральному училищі при Театрі Революції. У 1934—1948 роках — педагог ГІТІС ім. А. В. Луначарського, в 1944 випустив курс, який склав основу Театру імені А. П. Чехова в Таганрозі. З 1946 року — професор кафедри акторської майстерності ГІТІСу. У 1946—1972 роках — педагог ВДІКу.

Заслужений артист РРФСР (1938). Народний артист РРФСР (1954). Народний артист СРСР (1965).

Похований на Новодівочому цвинтарі.

Фільмографія 1932 — Мертвий будинок — Аудитор-заїка 1935 — Кінець полустанку — Вася Гнедочкін 1936 — Зорі Парижа — Ріго, прокурор 1941 — Валерій Чкалов — Чкалов 1941 — Перша кінна 1941 — Сабухі 1944 — Поєдинок — Петер Вайнегер 1947 — Сільська вчителька — Буків 1950 — Жуковський — С. А. Чаплигін 1950 — Секретна місія — Борман 1951 — Бєлінський — Барсуков 1953 — Великий воїн Албанії Скандербег — король 1953 — Сріблястий пил — Ептон Брюс 1953 — Застава в горах — Марроу 1954 — Запасний гравець — Цвєтков 1955 — Син — Лавров 1955 — Михайло Ломоносов — заводчик 1956 — Довгий шлях — Латкин 1956 — 300 років тому… (Кіностудія ім. О. Довженка) — Лизогуб 1957 — Поєдинок — штабс-капітан Діц 1958 — Лавина з гір — Шкуро 1958 — Йшли солдати ... — Генерал 1959 — Ходіння по муках / Похмурий ранок — Льова Задов 1959 — Василь Суриков — Петро Кузнєцов, меценат 1960 — Рижик — ткач 1960 — Мертві душі — Чичиков 1961 — Смугастий рейс — Боцман 1961 — Воскресіння — Масленников 1962 — Суд божевільних — Фред Хаггер 1962 — Квітка на камені (Київська кіностудія) — Сектант 1963 — Королева бензоколонки — Ведмідь 1964 — Сон (Кіностудія ім. О. Довженка) — Дубельт 1964 — Тепер нехай йде — Лео Моргенштерн 1964 — Москва — Генуя — Ллойд Джордж 1965 — «Ревізія» (у к/а Фітіль № 41) (короткометражний) — Бухгалтер 1965 — Поки фронт в обороні — Шорохов 1965 — Дзвонять, відчиніть двері — Коркін 1965 — Залп «Аврори» — Міністр Тимчасового уряду 1965 — Альпійська балада — Австрієць 1965 — Через цвинтар — Сазон Іванович Кулик 1966 — Я родом з дитинства — Учитель-інвалід 1966 — Невловимі месники — священик-філософ 1967 — Непосиди (Кіностудія ім. О. Довженка) — Злодій 1967 — Запам'ятаємо цей день — Равінський 1967 — Війна під дахами — Стрільців 1968 — Помилка Оноре де Бальзака (Кіностудія ім. О. Довженка) — Зарицький 1968 — Нові пригоди невловимих — Конферансьє 1968 — Вибух після півночі — Священик 1969 — Злочин і кара — шинкар (немає в титрах) 1969 — Сини йдуть у бій 1969 — Викрадення — камео 1969 — Звинувачуються в убивстві — свідок Ферапонтов 1969 — Кура неприборкана — Семенов 1970 — Родина Коцюбинських — «Морда» 1970 — Посланці вічності — Міністр 1970 — Крах імперії — Кучеров 1971 — Рудобельська республіка — Ревінскій 1971 — Корона Російської імперії, або Знову невловимі — Патлатий імператор 1973 — Чиполліно — '' Синьйор Помідор після потрясіння

Посилання Володимир Белокуров на сайті Енциклопедія вітчизняного кіно