Лейн Томас Стейлі (; 22 серпня 1967, Беллв'ю, Вашингтон — 5 квітня 2002, Сіетл, Вашингтон) — американський музикант, вокаліст рок-гурту Alice in Chains.
Лейн Стейлі розпочинав музичну кар'єру в середині 1980-х років у глем-роковому колективі Sleze. 1988 року він перейшов до рок-групи Alice in Chains, у складі якої записав три платівки, які принесли групі всесвітню популярність. Найбільший резонанс викликав альбом Dirt, що вийшов 1992 року та наповнений відвертими текстами Лейна Стейлі про боротьбу з героїновою залежністю.
Після 1994 року через проблеми зі здоров'ям Стейлі звів до мінімуму концертну діяльність, і виступив лише кілька десятків разів із гуртами Mad Season та Alice in Chains. Після смерті колишньої нареченої Демрі Перрот у 1996 році Стейлі став мало з'являтися на публіці. 2002 року був знайдений мертвим через передозування кокаїну та героїну.
Лейн Стейлі визнається одним з найкращих гранжових вокалістів, разом із Куртом Кобейном, Едді Веддером і Крісом Корнеллом. Його трагічна доля вважається показовим прикладом руйнівної дії героїну, що забрав життя багатьох музикантів сіетлської сцени.
Біографія
Дитинство та юність (1967—1984)
Походження та сім'я Лейн Резерфорд Стейлі народився 22 серпня 1967 року в шпиталі Оверлейк у Беллв'ю, штат Вашингтон, США. Його батьками були 29-річний Філіп Блер Стейлі та 19-річна Ненсі Елізабет Лейн, що жили в Кіркленді, на березі озера Вашингтон. Мати Лейна навчалася у художній школі та була переможницею конкурсу краси «Міс Беллв'ю», а батько був спадковим продавцем автомобілів у двох поколіннях. Мати вирішила назвати дитину Лейном, зробивши дошлюбне прізвище ім'ям сина.
Лейн був першою дитиною у сім'ї. Коли йому було три роки, в нього з'явилася сестра Ліз Стейлі. 1974 року батьки розійшлися. Через два місяці на різдвяній вечірці мати зустріла Джеймса Кеннета Елмера і в червні 1975 одружилася з ним. Джим Елмер став вітчимом, а його п'ятирічний син Кен — зведеним братом семирічного Лейна та чотирирічної Ліз. Кен приїжджав до батька та нової сім'ї у вихідні та на свята. 1978 року у Лейна з'явилася сестра Джеймі Брук Елмер, перша спільна дитина матері та вітчима.
Рідний батько Філ Стейлі спочатку часто відвідував Лейна та Ліз, але згодом став приїжджати рідше. Мати почала замислюватися про те, щоб зробити Джима Елмера офіційним батьком дітей. Ліз офіційно удочерили та змінили прізвище на Елмер, але Лейн категорично опирався цьому і сподівався, що рідний батько повернеться в сім'ю. У школі він представлявся як Лейн Елмер, хоча офіційно не змінював прізвище. Водночас Стейлі ненавидів своє середнє ім'я — Резерфорд — і пізніше офіційно змінив його, ставши Лейном Томасом Стейлі.
Шкільні роки З раннього дитинства Лейн виявляв схильність до творчості. Його першим спогадом була музична карусель, що висіла над колискою. Він часто малював, майстрував із конструктора Lego або і в такі моменти був повністю зосереджений на процесі. Він ріс тямущою дитиною і любив ходити до початкової школи. Лейн захоплювався — дитячою грою, що поєднувала елементи крикету, бейсболу та софтболу, проте, на відміну від батька, не був затятим уболівальником «дорослих» видів спорту, таких як американський футбол.
У середній школі Лейн почав втрачати інтерес до навчання. Він був розумним юнаком, але не хотів витрачати час на те, до чого його примушували в школі. Сам Стейлі говорив, що ненавидів школу: «Я не був популярним та не займався спортом. Мені подобалося працювати з деревом, а також кататися на скейтборді». В той самий час він познайомився з алкоголем та наркотиками. Батьки помічали, що Лейн затримувався після школи, а коли повертався додому, від нього тхнуло випивкою.
У 1981 році Лейн перейшов до середньої школи Медоудейл у Лінвуді, але відчував себе там нещасним. Він був одним із найнижчих учнів, за що його постійно дражнили. Юнак ще більше замкнувся у собі, приділяючи більше уваги наркотикам та музиці. Пізніше Лейн пережив стрибок зростання і виріс до шести футів, але продовжував цуратися навколишніх, проводячи більше часу наодинці з самим собою. Відносини підлітка з батьками були напруженими. Він кілька разів пропадав із дому на пару днів, але після того, як батьки відмовилися забирати його з поліції, більше ніколи не тікав.
Музичне становлення Лейн Стейлі любив музику з дитинства. За словами матері, у дворічному віці він співав пісню «Raindrops Keep Falling on My Head» Бі Джей Томаса. У жовтні 1975 року Лейн вперше відвідав музичний концерт разом із Джимом Елмером. На арені Seattle Center Coliseum виступав Елтон Джон. Попри юний вік, йому сподобалися музика та концерт загалом. Наприкінці 1970-х разом із братом Лейн захопився глем-металом і почав слухати Twisted Sister, Scorpions та Оззі Осборна. Йому подобалася не лише важка музика, а й Біллі Джоел та Fleetwood Mac. У віці 10-12 років він почав ходити на рок-концерти без батьків зі своїми друзями. Одним із перших шоу, які справили на нього сильне враження, був виступ Van Halen.
Коли Лейну було дев'ять років, він написав у книзі «Все про мене» Доктора Сьюза, що хоче стати співаком. Він перепробував кілька музичних інструментів, грав на трубі та корнеті. Коли йому було дванадцять років, сусід подарував Лейнові ударну установку. Кумиром юнака став Томмі Лі з Mötley Crüe і Стейлі навіть змінив середнє ім'я на Томас. Лейн став барабанщиком-самоуком і слухав улюблені рок-записи, намагаючись повторювати те, що чув. До п'ятнадцяти років він став непоганим ударником і грав у кавер-групі зі своїми шкільними друзями.
Рішення стати вокалістом стало для Лейна спонтанним. На репетиції він хотів заспівати пісню, але почув у відповідь, що барабанщики не співають. Лейн посварився з товаришем, відвіз ударну установку у музичний магазин, де обміняв на мікрофон зі шнуром і педаль дилея. Коли Кен Елмер повернувся додому, то виявив замість звичної ударної установки мікрофон із підсилювачем. Дізнавшись, що Лейн зібрався стати співаком, брат вигукнув: «Ти ж не вмієш співати!» Заняття вокалом стали пристрастю Лейна. Вони замикалися в кімнаті з Кеном і співали цілий день безперервно. І хоча брат сприймав це як розвагу, Лейн завзято тренувався, ніби це була мета всього його життя.
Стейлі закинув навчання і підробляв помічником офіціанта та мийником посуду в найближчому італійському ресторані. Через те, що у школі Лейна приваблювали лише заняття з роботи з деревом, викладач Рік Тром запропонував Стейлі роботу у його магазині. Лейн виконував різноманітні доручення, як то фарбування прилеглого сараю, але хотів стати столяром і виробляти меблі. Пізніше він зізнався, що мріє виграти «Битву груп» та стати рок-зіркою. Батьки Стейлі знали про прагнення сина та намагалися підтримати його. Коли Лейну виповнилося сімнадцять років, йому купили першу машину Volkswagen Dasher, знаючи, що музиканту знадобиться транспортний засіб.
Початок кар'єри. Глем-рок (1984—1987)
Sleze — перший рок-гурт
У 1984 році Кен Елмер розповів Лейну про те, що знайомі із середньої школи шукають вокаліста. Кен дізнався про це випадково від учасника шкільного оркестру Джеймса Бергстрома, який мав власну глем-рокову групу Sleze. Лейн спочатку відмовлявся спробувати сили в цій групі, але брат умовив його прийти на прослуховування. Стейлі став сьомим кандидатом на вакантне місце. Учасники Sleze звернули увагу на зовнішній вигляд Лейна:. він був худим і сором'язливим юнаком зі знебарвленим пероксидом водню волоссям, як у вокаліста Mötley Crüe Вінса Ніла. Вони зіграли кілька пісень, серед яких «Looks That Kill» Mötley Crüe та «LOVE Machine» WASP, і були вражені почутим. На довершення Стейлі сів за ударну установку та зіграв вступ до пісні «Red Hot» Mötley Crüe, чим остаточно підкорив музикантів. Прослуховування було закінчено, і Лейн Стейлі був прийнятий до своєї першої рок-групи.
Sleze збирались кілька разів на тиждень, виконуючи модний глем-рок із домішкою панк-року. Репертуар постійно розширювався, а Стейлі удосконалював вокальні навички. Він купив цифровий дилей і став практикуватися, виконуючи пісні на кшталт «Metal Thrashing Mad» Anthrax або «Rod of Iron» Lizzy Borden. 4 лютого 1985 року відбувся перший концерт у студентському центрі Шорвудської школи. У сет-лист сорокап'ятихвилинного виступу перед кількома сотнями студентів входили кавер-версії «LOVE Machine», «Looks That Kill», «False Alarm» Armored Saint, «Stakk Attakk» , «Countess Bathory» Venom та «Black Magic» Slayer. Протягом наступних місяців гурт виступив ще кілька разів, взявши участь у шоу талантів школи Лейксайд, а також у «Битві груп» на ролердромі у Лінвуді. Влітку 1985 року закінчився термін навчання Лейна Стейлі, але він так і не отримав свідоцтва через заборгованість по одному предмету. Взимку документи відправили до школи Chrysalis School у Вудінвіллі, де навчалися його сестри, і формально він закінчував навчання там.
У жовтні 1985 року Лейна вперше згадали у пресі. На телеканалі обговорювався конфлікт навколо вмісту текстів пісень, що розглядався в Сенаті США за участю відомих музикантів, включаючи Френка Заппу. У газеті The Seattle Times з'явилася цитата «Лейна Стейлі, лінвудського підлітка, який грає в хеві-металевій групі Sleze»: «Усі наші тексти позитивні, ми не лаємося, не співаємо про наркотики та секс. Але я просто хочу бути вільним писати про те, що хочу».
Конфлікт з матір'ю Популярність групи та фронтмена зростала. Лейн відчував себе зіркою і вів рок-н-рольний спосіб життя, вирізняючись зухвалою поведінкою і надмірно захоплюючись наркотиками. У нього почали виникати конфлікти з релігійною матір'ю. Батьки наполягли на тому, щоб Лейн пішов з дому, бо не хотіли, щоб він вживав наркотики на очах молодших сестер. Наприкінці 1985 року Стейлі запропонував членам групи зняти приміщення в клубі Music Bank, що недавно відкрився, де вони могли б жити та репетирувати, перебуваючи в центрі місцевої музичної тусовки. Він спробував влаштуватися на роботу в клубі, а потім запропонував здати комору, в якій зберігалося господарське приладдя. У кімнату ледь поміщалися барабанна установка та інструменти, але це коштувало лише 150 доларів на місяць. Коли звільнилося просторіше приміщення, група переїхала туди.
Залишивши дім, спочатку Лейн Стейлі ночував у репетиційній у клубі Music Bank, а пізніше переїхав до бас-гітариста Sleze Майка Мітчелла, який жив в Університетському районі Сіетла. Мітчелл посварився з подругою Лізою Ахерн Раммелл, а Лейн улучив момент і домовився про те, щоб жити в крихітній коморі. Пізніше до них переїхав ще один друг — Морґен Галлахер. Так тривало до звільнення Мітчелла зі Sleze, після чого друзям довелося шукати нове житло. Їм дала притулок Маріанна Кондіфф, яка хотіла стати менеджером Sleze і здала квартиру-студію в Західному Сіетлі. Лейн перебивався короткочасними заробітками, а найдовше затримався на фабриці у Кіркленді. Кондіфф змусила музикантів шукати нову роботу, але натомість вони вирушали до броварні , де цілий день відвідували безплатні дегустаційні тури. Не дочекавшись обіцяної орендної плати, Кондіфф вигнала квартирантів, і Лейн повернувся до Music Bank.
Перейменування в Alice N' Chains та розпад групи На початку 1986 року Sleze замислилися про запис демоплівки зі своїми піснями. Їм допомагав місцевий музикант Тім Бреном, який виступив у ролі продюсера. Інструментальні партії записувалися в Music Bank, а вокал Лейна — у будинку Бренома в Річмонд-Біч. Для пісні «Lip Lock Rock» була потрібна духова секція, і в студію запросили Кена Елмера, який грав на саксофоні і заплатив вісімдесят доларів за «привілей потрапити в рок-н-рольний альбом». Частину коштів на запис демоплівки музиканти заробили завдяки участі Sleze у фільмі режисера-початківця Теда Берда Father Rock () про проповідника, який розповідає про Ісуса за допомогою рок-музики. Музиканти Sleze знялися в ролі «сіетлської групи із найдовшим волоссям», а Лейну дісталася невелика роль з парою фраз.