Мико́ла Васи́льович Можа́єв ( 22 травня 1928, Можаєвка — 26 березня 2018, Можаєвка) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Чоловік скульпторки Ельвіни Можаєвої.

Біографія Народився 22 травня 1928 року на хуторі Можаєвці (нині Тарасовський район Ростовської області, Росія) в селянській сім'ї. Протягом 1937—1945 років навчався у Можаєвській початковій школі, потім у Роговській середній школі. У роки німецько-радянської війни працював у колгоспі причіпником на тракторі, скидав важкі валки пшениці з косарки, працював конюхом, пожежником у лісгоспіПамяти выдающегося скульптора Николая Васильевича Можаева / Тарасовское местное отделение Всероссийской политической партии «Единая Россия». .

Після закінчення 8 класів у 1945 році вступив до Ворошиловградського державного художнього училища на скульпторське відділення. Навчався у Олександра Фільберта, Василя Агібалова, Віктора Мухіна, Н. Іванцової. Під час навчання, у 1946—1947 роках, брав участь у монументально-скульптурному оформленні Ворошиловоградського російського драматичного театру — скульптура «Слава». 1950 року закінчив училище. Дипломна робота — «Цих років не змовкне Слава».

Після закінчення навчання вступив до Харківського художнього інституту, проте через матеріальні труднощі залишив навчання. Протягом 1950-х—1980-х років працював на Ворошиловградському художньо-виробничому комбінаті. Працював зі своїми вчителями. Очолював бригаду скульпторів та форматорів, разом відновлювали зруйновані війною клуби, палаци культури, оформляли нові. Жив у Ворошиловграді в будинку на 4-му Залізничному провулку, № 12. З розпадом Радянського Союзу з 1993 року став громадянином Росії, але продовжував працювати в Луганських майстернях. Жив у Луганську в будинку на вулиці Московській, № 1, квартира № 105Можаєв Микола Васильович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторінка 100..

Останні роки життя жив на рідному хутоці Можаєвці в Ростовській області. Помер у Можаєвці 26 березня 2018 року, там і похований.

Творчість Працював у галузі декоративної та монументальної станкової скульптури. Серед робіт: станкова скульптура

«Господарка колгоспних ланів» (1960); «Олександр Пархоменко у Володимира Леніна» (1969, бронза; у співавторстві з Миколою Щербаковим); "Портрет голови Донецького ревкому Ф. «Подтьолкова» (1971, граніт); «Посланець Сидора Ковпака» (1971, чавунобетон); «Леся Українка» (1971); «Тарас Шевченко» (1994). </div> скульптурні композиції «Нахальонок» (1976; 1980); «Дід Щукар» у Можаєвці (1980, у співавторстві); «Григорій та Аксинія» у станиці Вешенській (1982, у співавторстві). пам'ятники і пам'ятні знаки

надгробний пам'ятник Олександру Пархоменку у Луганську (1953); пам'ятний знак «Клятва» у Сорокиному (1954); монумент на честь молодогвардійців «Батьківщина-мати» у Сорокиному (1956, у співавторстві з Миколою Щербаковим); пам'ятник Володимиру Леніну в смт Нижньогірський (1979); пам'ятник Володимиру Леніну в Довжанську (1980); пам'ятник Володимиру Леніну в Новоайдарі (1981); меморіальний комплекс «Нескорені» у Сорокиному (1982, у співавторстві з Григорієм Слєпцовим); пам'ятник Михайлу Шолохову у станиці Вешенській (1984); пам'ятний знак «Майстровий гарматних справ» у Луганську (1995); пам'ятник Кіндрату Булавіну у Трьохізбенці (1998); пам'ятний знак «Немає уз святіше за братерство» у Слов'яносербську (2003); монумент «Слово о полку Ігоревім (Князь Ігор)» у Станиці Луганській (2003, у співавторстві); пам'ятник Володимиру Далю у Луганську (2004); пам'ятник Михайлу Шолохову у Міллеровому (2007); пам'ятник Володимиру Далю у Євпаторії (2010); Також автор: посмертної маски Михайла Шолохова (1984, Державний музей-заповідник Михайла Шолохова); проєкту пам'ятника «Жертвам голодомору 1932—1933 років на Луганщині» (2008). У 1952 році вперше взяв участь на мистецькій виставці «Художники Донбасу», брав участь у всеукраїнських — з 1957 року, всесоюзних та міжнародних — з 1958 року. Персональні вистаки відбулися у Лисичанську 2009 році, Ростові-на-Донуу у 2015 році.

Деякі роботи скульптора зберігаються в Луганському художньому музеї, Лисичанському краєзнавчому музеї.

Відзнаки Заслужений художник УРСР (1983; за меморіальний комплекс «Нескорені»); Російська республіканська премія імені Михайла Шолохова (1996); Орден преподобного Нестора Літописця (за монумент «Слово о полку Ігоревім»); Подяка губернатора Ростовської області Василя Голубєва (2013, за значний внесок у розвиток культури Ростовської області); Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» (Указ Президента Російської Федерації); Медаль ордена «За заслуги перед Ростовською областю» (2016).

Примітки

Література Можаєв Микола Васильович // ; Можаєв Микола Васильович // ; Можаєв Микола Васильович // ;