Олег Васильович Гайдук ( , Київ, Українська РСР) — український зв'язківець, державний службовець, підприємець. Голова Правління ВАТ «Укртелеком» (до 2003), голова Національної комісії регулювання зв'язку України (2005—2007), голова Ради з інформаційної та кібербезпеки України, утвореної Меморандумом РНБО, Мінцифри та Держспецзв'язку України. Почесний зв'язківець України. Має I ранг державного службовця. Заступник Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (з 30 грудня 2021).
Освіта Київський університет ім. Шевченка за спеціальністю хімія природних сполук (1982—1989) Національна академія зв'язку ім. Попова за спеціальністю телекомунікації (2003) Навчався у Федеральному агентстві з надзвичайних ситуацій США за тематикою державного управління у надзвичайних ситуаціях (1994—1995) Кар'єра 1983—1985 — строкова служба в армії СРСР. 1989—1992 — інженер Інституту колоїдної хімії та хімії води АН України. 1991—1994 — експерт, консультант Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи. 1992—1993 — провідний спеціаліст Мінчорнобиля України. 1993—1996 — головний спеціаліст, завідувач сектору, заступник завідувача Відділу Кабінету Міністрів України. Створював Урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, брав участь у створенні Сейсмічної служби України, Страхового фонду документації України та МНС України. 1996—2000 — заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Створював систему зв'язку і управління у надзвичайних ситуаціях, інформаційно-аналітичний та кризовий центри МНС, брав участь у створенні оперативно-рятувальної служби Міністерства, був ініціатором участі України у міжнародних рятувальних операціях під егідою ООН та НАТО. 2000—2003 — заступник Генерального директора, Генеральний директор, Голова Правління ВАТ «Укртелеком». 2004 — Заступник Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України. Відповідав за інформаційно-аналітичне та наукове забезпечення діяльності міністерства, брав участь у розробленні і прийнятті багатьох законодавчих та підзаконних актів. 2005—2007 — Голова Національної комісії регулювання зв'язку України. 2008—2013 — займався консультуванням у галузі зв'язку, телекомунікацій та надзвичайних ситуацій, підприємництвом у сфері енергоощадження і енергоефективності. 2013—2014 Директор з інформатизації та аналізу НАЕК «Енергоатом». 2014—2016 займався консультуванням та підприємництвом у галузі телекомунікацій та програмного забезпечення. 2017—2018 Директор з новітніх технологій компанії МКМ Сервіс. з 2019 — директор компанії Трайбекс, оператора української захищеної операційної системи «Січ». з 2020 — старший викладач Кафедри інформаційних технологій та кібербезпеки Київського національного торговельно-економічного універсистету. З 31 грудня 2021 до 14 лютого 2023 року — заступник міністра оборони України Олексія Резнікова з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. Замінив на цій посаді Юлія Гере.
Громадська діяльність 2013—2014 — голова комісії «Конвергенція. Інтернет. Широкосмуговий доступ» та член президії Громадської ради при НКРЗІ; з 2015 — заступник Голови Комітету з електронних комунікацій ТПП України. з 2019 — заступник Голови Громадської ради Держспецзв'язку. з 2019 — перший заступник Голови Громадської спілки КіберКовчег. з 2020 — учасник Громадської ради Мінцифри. з 2021 — голова Ради з інформаційної та кібербезпеки України, утвореної Меморандумом РНБО, Мінцифри та Держспецзв'язку України
Відзнаки Почесна грамота Верховної ради, відомчі та церковні нагороди, Почесний зв'язківець України
Примітки
Посилання