Японські імена — власні імена японців.
Імена і прізвища У сучасній Японії власне ім'я складається, зазвичай, із двох елементів — прізвища і особового імені. Члени імператорської родини прізвищ не мають.
За східноазійською традицією прізвище передує особистому імені. Наприклад: Судзукі Таро 【鈴木太郎】 Suzuki Tarō; «Судзукі» — прізвище, Таро — особове чоловіче ім'я. Сато Ханако 【佐藤花子】 Satō Hanako; «Сато» — прізвище, Ханако — особове жіноче ім'я. Для запису японських імен в англомовному світі використовується латинка; при такому записі, за західною традицією, особове ім'я часто передує прізвищу. Наприклад: Tarō Suzuki 【鈴木太郎】 Таро Судзукі Hanako Satō 【佐藤花子】 Ханако Сато 21 травня 2019 року міністр закордонних справ Японії Таро Коно закликав іноземні ЗМІ називати прем'єр-міністра країни Абе Сіндзо, а не Сіндзо Абе. 6 вересня 2019 року японський уряд оголосив, що традиційний порядок «прізвище — особисте ім'я» буде використовуватися в офіційних документах англійською мовою. Такий порядок почав діяти з 1 січня 2020 року.
Усі імена записуються ієрогліфами або японською абеткою — каною. Вони реєструються у державних органах влади та офіційних документах — сімейних реєстрах (косекі) тощо. Через велику кількість ієрогліфів та ще більшу кількість їхніх комбінацій японці мають багато унікальних імен. Прізвища найчастіше походять від топонімів. Імен в японській мові значно більше, ніж прізвищ.
Історія У XI-ХІХ ст. шляхетні японці використовували декілька імен за життя. Ці імена можна поділити на 3 категоріїІменний покажчик // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа . — К.: Дух і Літера, 2013. — С. 841..
(І) родові прізвище (【家名】 камей / 【名字, 苗字】 мьоджі) — основне прізвище особи, ім'я дому. Наприклад: Ода Нобунаґа 【織田信長】, Токуґава Ієясу 【徳川家康】 ім'я династії (【氏名】 шімей / уджі-на) — прізвище висхідного роду, пращура дому. Серед найвідоміших династій були: Фуджівара 【藤原氏】, Тачібана 【橘氏】, Тайра 【平氏】, Мінамото 【源氏】 Наприклад: Фуджівара Нобунаґа 【藤原信長】, Мінамото Ієясу 【源家康】 (ІІ) особисті дитяче ім'я (【幼名】 йомьо / осана-на) — використовувалося до церемонії повноліття (до 6-12 років). Дитячі імена, зазвичай, мали закінчення: 【丸】 –мару; 【法師】 –хоші/-боші/-поші; 【千代】 –чійо тощо. Наприклад: Ушівака-мару 【牛若丸】, Іссун-боші 【一寸法師】, Таке-чійо 【竹千代】. звичайне або тимчасове ім'я (【仮名】 кемьо / карі-на; 【通称】 цушьо) — використовулося після церемонії повноліття як неофіційне популярне прізвисько. Звичайні імена часто закінчувалися на: 【郎】 –ро; 【兵衛】 – хей/-бей; 【衛門】 –емон; Наприклад: Таро 【太郎】, Джіро 【二郎】, Сабуро 【三郎】, Себей 【瀬兵衛】, Тахей 【太兵衛】, Хейдзаемон 【平左衛門】, Уемон 【右衛門】. власне особисте або справжнє ім'я (【実名】 джіцумьо) — використовувалося після церемонії повноліття як офіційне. Власні імена складалися, зазвичай, з двох ієрогліфів, кожен із яких позначав одно- або двоскладове слово. Такі імена читали, за традицією, за «японським» прочитанням ієрогліфів. Наприклад: Нобунаґа 【信長】 (нобу 【信】 «довіра» + наґа 【長】 «вічність»); Хідетада 【秀忠】 (хіде 【秀】 «блискучість» + тада 【忠】 «вірність»); Йошімото 【義元】 (йоші 【義】 «справедливість» + мото 【元】 «основа»). чернече або буддистське ім'я (【法名】 хомьо) — використовувалося ченцями або приписувалося померлому. Чернечі імена надавали після прийняття чернечих обіниць або смерті особи, незалежно від її прижитевої віри. Такі імена читали, за традицією, за «китайським» прочитанням ієрогліфів. Наприклад: Такеда Шінґен 【武田信玄】, Уесуґі Кеншін 【上杉謙信】, Сайто Досан 【斎藤道三】. хрещенне ім'я — використовувалося після хрещення. псевдо (ґō), прізвисько (адана) — використовували люди мистецтв, науковці, літератори. (ІІІ) титулярні або посадові імена (【官名】 каммьо / каммей) — утворені від назв титулів і посад чиновників середньої ланки у імператорському уряді VIII—X ст. Наприклад: Бінґо-но-камі 【備後守】 «голова провінції Бінґо»Іменний покажчик // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа … — С. 842..; Ямато-но-камі 【大和守】 «голова провінції Ямато»; Шюрі-но-суке 【修理亮】 «віце-голова відділу ремонту [Імператорського палацу]»; Сама-но-суке 【左馬助】 «віце-голова відділу Лівих конюшень [Імператорського палацу]». Переважна більшість носіїв цих імен ніколи не займала відповідних посад, але користувалася титулами самовільно, без дозволу імпреторського уряду, вважаючи їх почесними і передаючи своїм нащадкам у спадок.
В історіографії діячів називають за прізвищем і власним іменем. Проте є винятки, коли особу називають за чернечим ім'ям, під яким вона прославилися або за будь-яким іншим іменем, коли її власне ім'я невідоме.
Примітки
Бібліографія Іменний покажчик // Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5 — С. 841—842. Hoffman, Michael. «What's in a (Japanese) name?» Japan Times. Sunday October 11, 2009. «Which names are to be found where?» Japan Times. Sunday October 11, 2009. Koop, Albert J., Hogitaro Inada. Japanese Names and How to Read Them 2005 ISBN 0-7103-1102-8 Kegan Paul International Ltd. O'Neill, P.G. Japanese Names 1972 ISBN 0-8348-0225-2 Weatherhill Inc. Plutschow, Herbert. Japan's Name Culture 1995 ISBN 1-873410-42-5 Routledge/Curzon Poser, William J. (1990) "Evidence for Foot Structure in Japanese, " Language 66.1.78-105. (Describes hypochoristic formation and some other types of derived names.) Throndardottir, Solveig. Name Construction in Medieval Japan 2004 ISBN 0-939329-02-6 Potboiler Press