Сніп — в'язка, пучок, в якому стебла зернових рослин в'язали після жнив, зручні для обмолоту зерна. У снопи також в'язалися стебла льону та інших рослин.
Праслов'янське *snopъ вважається похідним від пра.-іє. кореня *(s)nē(u) — «зв'язувати» (пор. — «пов'язка»).
У господарстві Зжаті за допомогою серпа стебла зернових складали у сніп, обв'язуючи його солом'яним джгутом — пере́ве́слом. Для цієї мети жниця використовувала спеціальний кілочок, який носила за поясом — цурку чи юро́к. Нижня частина снопа (з окоренками стебел) називалася гузи́р.
Обмолочений сніп (без зерна) називається около́т (рідше околі́т): його можуть обмолотити нерозв'язаним чи перев'язати знову після обмолоту. Якщо сніп молотили не розв'язуючи, це називалось «молотити в околот».
Обмолочений і обтрушений від полови сніп, використовуваний для покрівлі (стріхи) називають куль (діал. парка, стріп; невеликий куль, зв'язаний у місці колосків, називався ки́тиця). Куль околоту — сніп жита або пшениці, обмолочений нерозв'язаним. Маленький околот — при́колоток. «Околотити хату» означало «покрити стріху околотами».
Снопи складали в копиці, або у великі скирти. Копиця, стіжок з 60 снопів (складених колоссям усередину і покритих одним снопом згори) називалася копо́ю і була одиницею ліку хліба. Вдвоє менша копиця, в 30 снопів, звалась полу́кіпок, копа з 15-20 снопів — як кладня. Складанням снопів у скирти займалися спеціально призначені робітники — кладільники чи кладії. При найманні жниць з одержанням плати натурою домовлялися, за який сніп вони будуть жати: наприклад, «жати за дев'ятий сніп» означало, що жниця-наймичка отримуватиме дев'яту частину зжатих нею снопів.
Після жнив снопи відвозили до стодол (клунь), де їх висушували і готували до обмолоту, який міг проводитися прямо в стодолі, на внутрішньому току.
Деякі конструкції жниварок передбачають автоматичне зв'язування стебел у снопи: такі жниварки називаються снопов'язалками. У сучасному сільському господарстві в'язання збіжжя в снопи не практикується: зернозбиральні комбайни здійснюють обмолот зжатих стебел прямо на полі, а до зерносховищ відвозять вже обмолочене зерно.
У культурі Зображення снопів використовуються в геральдиці: наприклад, емблема у вигляді стилізованих рисових снопів присутня на прапорі АСЕАН, два пшеничних снопи обрамляли герб СРСР, зображення снопів пшениці (рідше бавовнику) прикрашали герби багатьох союзних республік. Сніп — ознака єдності, одностайності («Незв'язаний сніп — солома»). У «Слові о полку Ігоревім» сніп виступає символом людини, що гине на полі бою: «На Немізі снопи стелють головами, молотять ціпами харалужними, на тоці життя кладуть, віють душу од тіла». До такого само порівняння вдається П. О. Куліш в оповіданні «Січові гості» («Як молотники, вставши зрання, стануть у два ряди на довгому току і б'ють дубовими ціпами сніп за снопом, аж поки розлетиться увесь соломою, так і їх порозбивано картечами, пороздирано чаунними кулями на шматки і перемішано з потрощеними гілляками і колоддям»). Різдвяний дідух зазвичай робився у вигляді житнього, пшеничного чи вівсяного снопа чи околоту. «Молода дівчина зі снопом» — скульптура роботи Каміли Клодель Фонтан «Дружба народів» на ВДНГ виконаний у вигляді снопа з пшениці, конопель і соняшників. Геральдичний сніп () був геральдичним знаком династії Ваза.
Прислів'я, мовні звороти Сніп до снопа — буде копа Не твоя копа молотиться — це не тебе стосується
Інше В українському перекладі «Казки про попа і наймита його Балду» О. С. Пушкіна, виконаному М. Т. Рильським, оригінальне «поп, толоконный лоб» передано як «піп, околоту сніп».
Примітки
Література та джерела
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2 Посилання