Украї́нський наро́дний університе́т, Ки́ївський держа́вний український університет — вищий навчальний заклад, що діяв в Києві за влади Української Центральної Ради та Української Держави.

Заснування університету У березні 1917 року за ініціативи математика, професора прикладної механіки Київського політехнічного інституту Івана Ганицького розпочався рух за створення нового українського університету в Києві. Іван Ганицький був серед засновників створеного 7 березня "Українського технічно-агрономічного товариства „Праця"", яке й стало майданчиком для подальших обговорень. А вже 2 липня 1917 року представники товариства «Праця» спільно з київським товариством «Просвіта» та членами Українського наукового товариства створили "Спільну комісію по влаштуванню Українського народного університету в м. Києві", яку очолив мистецтвознавець Григорій Павлуцький. Метою організації нового університету була заявлена підготовка наукових кадрів для українізації освіти.

У серпні того ж року на 2-му Всеукраїнському педагогічному з'їзді було затверджено рішення про створення Українського народного університету, почалося формування викладацького складу. Університет відкрився 5 жовтня в приміщенні Педагогічного музею, заняття проходили у вечірні часи в аудиторіях Університету св. Володимира. Канцелярія університету розташовувалася в квартирі №27 за адресою Терещенківська вулиця, будинок 13, в приміщенні товариства «Праця», там же проходили збори ради викладачів. Ректором нового університету став Іван Ганицький.

Перший рік роботи В університет приймалися хлопці й дівчата, не молодші 16 років, які закінчили 6 класів гімназії, вчительський інститут або семінарію. Курс навчання розрахований на три роки, на підготовчому відділенні за програмою середніх класів гімназії — один — два роки. У 1917 році університет налічував 1370 студентів.

Структура Заклад мав три факультети — історико-філологічний, природничо-математичний і юридичний, а також підготовче відділення. Планувалося відкриття медичного факультету, який був створений пізніше.

Також створювалися три бібліотеки (фундаментальна, історико-філологічного семінаріуму та правничого семінаріуму), 4 музеї (мистецтва, археології, політичної економії, статистики), 4 лабораторії (неорганічної хімії, органічної хімії, фізики, фотографічна), а також кабінети: зоології, ботаніки, мінералогії, геології, гігієни, гістології, фізіології, фізіологічної хімії, анатомії.

Київський державний український університет Влітку 1918 року міністр народної освіти гетьманського уряду Микола Василенко заснував Комісію в справі вищих шкіл і наукових інституцій, яку очолив Володимир Вернадський, а до складу ввійшли професори Георгій Де-Метц, Володимир Шапошников, Микола Сумцов, Дмитро Багалій, Володимир Лучицький, приват-доцент Борис ЛічковД. Дорошенко. Історія України 1917-1923. рр. Українська Гетьманська держава 1918 року. С. 350. Ця комісія постановила з 1 липня розпочати реорганізацію університету в Київський державний український університет. А 17 серпня офіційно законом Ради міністрів Української Держави було завершено реорганізацію. Оновлений університет розмістили в приміщенні Миколаївського артилерійського училища. Відкриття реорганізованого університету відбулося 6 жовтня, новим ректором був призначений Ф. П. Сушицький — історик літератури, археограф; деканами стали М. І. Туган-Барановський (юридичний факультет), Г. Г. Павлуцький (історико-філологічний), Ф. П. Швець (фізико-математичний) і О. В. Корчак-Чепурківський (медичний).

З'явився медичний факультет, число студентів збільшилося до 1600, у закладі працювали 68 професорів, доцентів і асистентів.

У листопаді 1918 року у зв'язку з наступом військ Директорії училище передано у відання головнокомандувача Федора Келлера, Український університет повернувся в приміщення Університету св. Володимира. 1 червня 1919 року два навчальні заклади були об'єднані постановою Ради комісарів вищих навчальних закладів Києва.

Викладачі університету Більшість викладачів були професори і доценти Університету св. Володимира. Серед складу в вересні 1918 року були такі професори:

Історично-філологічний факультет Архієпископ Олексій — проф. по кафедрі церковної історії, Григорій Павлуцький — проф. по кафедрі історії мистецтва, Андрій Лобода — проф. по кафедрі російського письменства, Микола Грунський — проф. по кафедрі російської мови, Олександр Лук'яненко — проф. по кафедрі слов'янської філології, Василь Зеньківський — проф. по кафедрі філософії, Іван Огієнко — проф. по кафедрі української мови, Феоктист Сушицький — проф. по кафедрі історії українського письменства, Олександр Грушевський — проф. по кафедрі історії України, Костянтин Широцький — проф. по кафедрі історії мистецтва, Пахаревський — лектор з грецької мови.

Фізико-математичний факультет Дмитро Граве — проф. по кафедрі математики, Іван Ганицький — проф. по кафедрі математики, Олександр Петрович Фан-дер-Фліт — проф. по кафедрі математики, Михайло Кравчук — проф. по кафедрі математики, Степан Тимошенко — проф. по кафедрі механіки, Йосип Косоногов — проф. по кафедрі фізики, Володимир Лучицький — проф. по кафедрі мінералогії, Сергій Кушакевич — проф. по кафедрі зоології, Володимир Плотников — проф. по кафедрі хімії, Федір Швець — проф. по кафедрі геології Федір Вовк — проф. по кафедрі антропології і етнографії, В. В. Дубинський — проф. по кафедрі географії.

Правничий факультет Михайло Туган-Барановський — проф. по кафедрі політичної економії, Богдан Кістяківський — проф. по кафедрі громадського права, Володимир Карпека — професор по кафедрі римського права, Федір Міщенко — проф. по кафедрі церковного права, Микола Василенко — проф. по кафедрі західноруського права, Сергій Веселовський — проф. по кафедрі статистики.

Медичний факультет Овксентій Корчак-Чепурківський — проф. по кафедрі гігієни, Володимир Константинович — проф. по кафедрі пат. анатомії, Антон Тржецеський — проф. по кафедрі фармакології, Марко Нещадименко — проф. по кафедрі бактеріології, Євген Черняхівський — проф. по кафедрі клінічної хірургії, Микола Вовкобой — проф. по кафедрі анатомії, Олександр Черняхівський — проф. по кафедрі гістології.

Окрім того в інший час в університеті викладали загальне слов'янознавство Іларіон Свєнціцький,а історію — Дмитро Багалій та Агатангел Кримський.

Примітки

Джерела Панькова С. М. Український народний університет, Київ // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2019. - 842 с. Колпакова О. В. Український державний університет у Києві (1917—1920 рр.). Український історичний журнал, 1993, № 7/8, с. 30-36

Література

(1917-1919) Київський український народний університет Зведений каталог бібліотек Києва

Посилання О. Юркова. Vivant professores! Як у Гарматній школі Київський державний український університет відкрили. Ділова столиця, 06 жовтня 2018 (архівована версія)