Бахмацька сотня — адміністративно-територіальна і військова одиниця Ніжинського полку Гетьманщини, і коротко — Борзнянського. Створена 1648 року. Центр сотні — містечко Бахмач (нині — село Бахмацької громади Чернігівської області).

Історія

Бахмацька сотня на початку існування кілька разів змінювала адміністративну приналежність. Створена у складі Борзнянського полку. У жовтні 1649, згідно Зборівської угоди, Бахмацька сотня увійшла до Чернігівського полку. Після 1654 сотня належала до Ніжинського полку.

Згодом, короткотерміново (1654–1655),  — знову в відновленому Борзнянському полку. А від 1655 і до анексії Гетьманщини Російською імперією (1782) — у Ніжинському полку.

Парадокс адміністрування Бахмацької сотні полягає в тому, що її територія належала до двох різних благочинь Чернігівської єпархії — Борзенської (туди належали парафії села Городище та містечка Бахмач) та Конотопської (Спасівська парафія села Тиниця).

У XVIII столітті (приблизно з 1750-х) сотня мала власну печатку з гербом: в овальному щиті, увінчаному шоломом з короною й наметом, - шестикутна зірка, під якою напис: "ПЄЧАТЬ СОТЄНАЯ БАХМАЦКАЯ".

Після анексії Гетьманщини та ліквідації Бахмацької сотні, територія включена до Коропського повіту Новгород-Сіверського намісництва Російської імперії, а тепер перебуває у складі Бахмацької громади Ніжинського району Чернігівської області та частково — Конотопського району Сумської області України.

Історію Бахмацької сотні досліджує краєзнавець Михайло Виноградов, депутат Бахмацької міської ради.

Специфіка сотні

Роль Бахмацької сотні в історії Гетьманщини визначалася її близькістю до столиці — міста Батурин. На її території знаходилася одна з непублічних резиденцій Гетьмана Івана Мазепи, де українська влада почувалася у безпеці від тотального московського шпіонажу, який існував у столиці. На території Бахмацької сотні особисто Іван Мазепа приводив до присяги на Євангелії членів Генеральної військової канцелярії на вірність королю Швеції Карлу ХІІ, а також тут проводив дипломатичні переговори з представниками європейських держав Пилип Орлик.

Сотенна старшина

Серед сотенних старшин найбільш відомі представники родин Барановських, Покотилів, Романовичів, Яновичів та Боровських. Останні були споріднені з родиною Гетьмана Івана Самойловича і заснували відому священичу династію, яка до кінця XIX століття жила у сотенному містечку Голінка сусіднього Прилуцького полку.

Сотники

Омелянович Пантелеймон (1649). Тищенко Павло Семенович (1654–1662). Пащенко Яків (1672). Романович Степан (1695–1700). Савицький Самійло (1700). Гелега Степан (1709). Боровський Семен Степанович (1709–1710). Троцький Кирило Трохимович (1710–1713). Боровський Семен Степанович (1716–1722). Галищенко Андрій (1722-1723). Налітовський Данило (1724-1726, н.). Покотило Василь (1728–1743). Понявський Іван (1736, н.). Страшний Василь Данилович (1737, 1740, н.). Барановський Андрій Іванович (1743–1752). Забіла Кирило Васильович (1752-1757). Янович Михайло Осипович (1757–1768). Хильчевський Тимофій Іванович (1768, н.). Янович Михайло Осипович (1770–1782).Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія / Український інститут національної пам’яті. ‒ К.: "Стилос", 2010. С. 55.

Населені пункти

Бахмач (село), містечко; Городище, село; Григорівка, село (у Бахмацькій сотні з середини 18 століття); Курінь, село; Тиниця, село.

Джерела

Примітки