Робітнича МарсельєзаМарсельєза // () — використовувалася як гімн у перші місяці після Лютневої революції. Мелодія французького гімну («Марсельєза»). Текст опублікований в газеті «Вперед» 1 липня 1875 під назвою «Нова пісня». Слова П. Л. Лаврова (не переклад з французької, а оригінальний текст на ту саму тему, перенесену на російський ґрунт), музика Клода-Жозефа Руже де Ліля. Тимчасовим урядом «Марсельєза» була затверджена як державний гімн 2 березня 1917 за старим стилем — через 5 днів після зречення від престолу Миколи II. Спочатку вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор О. К. Глазунов видозмінив музику так, аби вона краще відповідала російським словам. У середовищі лівих партій «Марсельєзу» зустріли неоднозначно. Зокрема, за свідченням Стасової, до цього гімну неприязно ставився В. І. Ленін. У Петрограді місцева Рада робітничих і солдатських депутатів 4 квітня 1917 проголосила замість «Марсельєзи» гімном «Інтернаціонал», але тоді це рішення не дістало підтримки. Тимчасовий уряд лише заявив, що остаточне рішення про гімн повинні ухвалити в майбутньому Установчі збори.
Текст (російською мовою)
Отречёмся от старого мира, Отряхнём его прах с наших ног! Нам враждебны златые кумиры, Ненавистен нам царский чертог. Мы пойдём к нашим страждущим братьям, Мы к голодному люду пойдём, С ним пошлём мы злодеям проклятья — : На борьбу мы его поведём.
Приспів: Вставай, подымайся, рабочий народ! Вставай на врага, люд голодный! Раздайся, клич мести народной! Вперёд, вперёд, вперёд, вперёд, вперёд!
Богачи-кулаки жадной сворой: Расхищают тяжёлый твой труд. Твоим потом жиреют обжоры, Твой последний кусок они рвут. Голодай, чтоб они пировали, Голодай, чтоб в игре биржевой: Они совесть и честь продавали, Чтоб глумились они над тобой.
Приспів.
Тебе отдых — одна лишь могила. Весь свой век недоимку готовь. Царь-вампир из тебя тянет жилы, Царь-вампир пьёт народную кровь. Ему нужны для войска солдаты — : Подавайте ему сыновей. Ему нужны пиры и палаты — : Подавай ему крови своей.
Приспів.
Не довольно ли вечного горя? Встанем, братья, повсюду зараз — : От Днепра и до Белого моря, И Поволжье, и Дальний Кавказ — : На воров, на собак — на богатых: И на злого вампира-царя. Бей, губи их, злодеев проклятых, Засветись, лучшей жизни заря.
Приспів.
И взойдёт за кровавой зарёю: Солнце правды и братской любви, Хоть купили мы страшной ценою — : Кровью нашею — счастье земли. И настанет година свободы: Сгинет ложь, сгинет зло навсегда, И сольются в одно все народы: В вольном царстве святого труда.
Приспів.
Примітки