Огюстен Кошен (, — ) — французький історик. Народився в Парижі 22 грудня 1876 року в родині політика правого спрямування Дені Кошена. В 1902 році захистив дисертацію з історії Франції в сімнадцятому столітті. У 1903 році почав займатися сюжетами історії Французької революції. Загинув у битві на Соммі 8 липня 1916 року.
Історичні праці Основні його роботи були опубліковані після Першої світової війни в 1921 і 1924 роках в збірниках «Вільнодумні товариства і сучасна демократія. Етюди революційної історії» і «Революція і вільнодумство. Соціалізація думки, особистості і майна», перевиданих в 1979 році під назвами «Дух якобінства» і "Революція і вільнодумство. В 1925 році побачила світ двохтомна монографія про вибори в Бретані. Але того часу його праці залишилися непоміченими і тільки в кінці 1970-их були перевидані істориками-ревізіоністами, такими як Франсуа ФюреФрансуа Фюре (1927—1997). Французский историк побачивших в Кошені свого попередника.
Погляди Французька революція була, за теорією Кошена, наслідком певних процесів, що відбувалися в суспільній свідомості. Про які-небудь економічні передумови революції Кошен не згадував. Лише раз він побіжно зауважив, що в революції були і «реальні причини», наприклад неправильний фіскальний режим, хоча тут же підкреслив, що подібні чинники могли грати роль лише в 1789 році, але ніяк не в 1792 або 1793 роках. На думку Кошена, революція була плодом діяльності «малого народу» — інтелектуальної еліти, «філософів», організованих в систему товариств (враховуючи масонські ложі), які, виникнувши в 1750-х роках, замкнулися у світі абстрактно-логічних побудов, відірвалися від органічного життя французького «великого народу», одначе при цьому зуміли нав'язати йому свої ідеї і «цінності». Продовженням цієї системи була система революційних клубів, яка фактично і здійснювала владу в епоху революції від імені народу (сучасна наука згідна з останньою думкою). З цього Кошен робить висновок про демократію як про владу «малого народу» і про терор як про неминучий атрибут демократії. Через засадничу дихотомію в демократії між реальністю політичних відносин і фантасмагорією представництва у владі, котра підтримується продуманими компаніями спланованого формування громадської думки владною меншиною. Спочатку це робили через масонські ложі, а потім через партії. А збої у цій системі, для збереження влади владною меншиною, виправляють винятково вже крайнім засобом — терором. Про що свідчила, зокрема, і політична історія Франції ХІХ ст.Monde et Vie, septembre 1966.
Для аналізу процесу Великої Французької революції Кошен використав соціологічний метод детермінізму, тоді щойно започаткований Емілем Дюркгеймом
Вплив Ідеї Кошена були згодом використані російським ученим і публіцистом академіком Ігорем Шафаревічем, котрий, застосувавши їх до історії Росії XX століття, багато в чому ототожнив «малий народ» з однією із течій жидівського націоналізму. Кошен передбачив новітню історіографію в критиці традиційних концепцій Французької революції. Проте його власна теорія, на думку критиків, не дає повного пояснення подій, мотивуючи це тим що Кошен «так і не зміг пояснити як і чому виникла система „філософських“ товариств („малий народ“), чому і яким конкретно чином вона зуміла нав'язати свою волю і уявлення „великому народові“».
Публікації праць " La révolution et la libre-pensée.pdf « » Les sociétés de pensée et la démocratie moderne.pdf «
Див. також Шафаревич Ігор Ростиславович Вільгельм Марр Нілус Сергій Олександрович Франсуа Фюре
Примітки
Джерела Кошен, Огюстен. Малый народ и революция. М.: Айрис-Пресс, 2003 Чудинов А. В. Огюстен Кошен и его вклад в историографию Великой Французской революции // Французский ежегодник 1987. М., 1989. С. 220—239 (статья в формате .pdf Augustin Cochin sur le site SGA » Augustin Cochin et l'interprétation du processus révolutionnaire ", par Bernard Dumont sur le site Catholica