Облога Дамаска — облога, розпочата хрестоносцями під час Другого хрестового походу, що тривала чотири дні і закінчилася поразкою хрестоносців.
Причини Першочергово планувалось відвоювати Едесу, але явною причиною було збільшення земельних володінь Єрусалимського королівства.
Хід дій
Хрестоносці вирішили атакувати Дамаск із заходу, де сади Гути забезпечували б їм постійне постачання їжі та води. 23 липня хрестоносці розташували свій табір за 13 км на південь від Дамаска. Дамаська армія спробувала зупинити їх, але була змушена відступити за міські стіни. У Гуті біля Дамаска відбулася серія атак, що спонукало армії хрестоносців відправити армію Єрусалиму для повного очищення Гути. До кінця дня південна Гута була під контролем хрестоносців. 27 липня армія рушила на схід від міста, рішення, яке виявилося катастрофічним для хрестоносців, оскільки цей район мав мало води, а найміцніші укріплення Дамаска знаходилися на східній стороні. Пізніше серед хрестоносців поширилися чутки, що їх зрадили єрусалимські князі в обмін на хабар. Розбіжності продовжилися і щодо майбутнього Дамаска після його захоплення. У той час як Єрусалимське королівство вважало Дамаск підлеглим королівству, королі з Європи вважали його незалежним від Єрусалиму. Ці розбіжності привели до рішення Єрусалимського війська відійти від Дамаска. 28 липня розпочався відступ хрестоносців від Дамаска. Королі Людовик і Конрад були обурені ідеєю відступу. Вони відмовилися й чути про відступ з Дамаска. Лише коли єрусалимська знать пригрозила покинути табір і самостійно повернутися до Палестини, монархи погодилися на їхнє рішення, усвідомлюючи, що без їхньої допомоги вони нічого не досягнуть. Король Конрад публічно звинуватив латинян Єрусалимського королівства у нелояльності та відсутності завзяття у виконанні своїх хрестоносних обітниць, проте, як і Людовик, наказав своїм військам відступити.
На світанку 28 липня, на п'ятий день після прибуття до Дамаска, хрестоносці зняли табір і вирушили назад до Галілеї. Унур зітхнув з полегшенням, бо це означало, що йому більше не потрібна допомога Нур ад-Діна, якому він відмовив у в'їзді до міста після прибуття. Він також вирішив помститися християнам за порушення взаємної дружби, відправивши загони легкої кавалерії в погоню, яка переслідувала хрестоносців, вражаючи їх стрілами здалеку та вбиваючи лицарів та їхніх коней.
Примітки