Діахронія і синхронія — два протилежні один одному аспекти діахронічного мовознавства, які вперше ґрунтовно дослідив швейцарський мовознавець Фердинан де Сосюр.
Діахронія (від — через, крізь і χρονος — час) — умовно вертикальний зріз мови, при якому об'єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Це означає, що при діахронічному, або різночасовому вивченні передбачається простежити весь шлях, який пройшов певний структурний елемент мови (звук, слово, речення).
Синхронія (від — спільно і χρονος — час) — горизонтальний зріз мови, тобто умовне виділення певного історичного етапу в її розвитку, який береться як об'єкт лінгвістичного дослідження. Синхронне вивчення передбачає аналіз мовних явищ в одному якомусь часі розвитку мови: на сучасному етапі або в певну історичну добу, наприклад, у XIV чи XVII столітті, але без пояснення того, які зміни в попередні періоди розвитку мови привели до сучасного стану чи стану мови певної історичної доби.
Див. також Фердинан де Сосюр Структурна лінгвістика
Література Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики. — К.: Основи, 1998. — С.34 Посилання